Презентація на тему:
Анна Ахматова. Риси акмеїзму в її творчості. Поема «Реквієм»

«дикая девочка», как ее там называли, с повадками мальчишки, бегала босиком и без шляпы, бросалась с лодки в море, купалась с утра до вечера (даже во время шторма!), «загорала до того, что сходила кожа», бегала к рыбакам, чтобы вместе с ними жарить и уплетать вкуснющую камбалу, слушая их необыкновенные истории. А еще местные обращались иногда к ней с необычной просьбой: она «чувствовала воду» и умела безошибочно указать место, где надо рыть колодец… Недаром потом в Фонтанном доме ее называли Акумой – колдуньей.

Мета уроку: навальна – висвітлити основні етапи життя і творчості Анни Ахматової; простежити еволюцію її літературного світогляду; визначити художні особливості її лірики на прикладі конкретних творів; поглибити знання про акмеїзм; розвивальна – розвивати пізнавальну самостійність учнів, вміння виділяти головне з почутого, навички аналізу поетичного тексту, мислення, мовлення; виховна – виховувати зацікавленість геніальною та непересічною постаттю Анни Ахматової, любов до прекрасного, естетичний смак.

«Вы так вели по бездорожью, Как в мрак падучая звезда. Вы были горечью и ложью, А утешеньем - никогда.» А.Ахматова (К стихам)

Через рік Аню відвезли до Царського Села (поблизу Петербурга), де вона прожила до 16 – ти років. В Царському Селі Анна любила великі парки, статуї античних богів та героїв, палаци, вулиці, міщанські будиночки.

Стрілецька бухта Кожне літо Анна проводила поблизу Севастополя, на березі Стрілецької бухти. Читати вчилася по азбуці Льва Толстого. А в 5 років почала розмовляти французькою. Перший вірш написала в 11 років.

У 1908 – 1910 роках навчалася на юридичному відділенні Київських вищих жіночих курсів. Пізніше відвідувала жіночі історико – літературні курси в Петербурзі. Не отримавши батьківської підтримки в прагненні бути поетесою, Анна відмовляється від прізвища Горенко і бере прізвище своєї прабабусі – Ахматова.

Микола Гумільов Анна Ахматова У 21 рік вийшла заміж за поета Миколу Гумільова, разом із ним почала працювати в акмеїстичному літературному угрупованні «Цех поетів».

У вересні 1912 р. у молодого подружжя народився син Лев. Але після розлучення Ахматової та Гумільова (1918 р.) Лев проживав з бабусею.

“ Вечір ” (1912 р.) Інтимна лірика “ Чотки ” (1914 р.) Криза індивідуальної свідомості

“ Біла зграя ” (1917 р.) “ Біла зграя ” – “ перехідна ” збірка в творчості Ахматової. У віршах з'являється: - образ Батьківщини, відлуння війни, шепіт молитви, тема поета і поезії.

У збірках “Подорожник” (1921 р.) та “Anno Domini” (1922 р.) простежується туга за долею рідної Батьківщини, яка поєднується з темою відчуження від суєтності світу.

Жовтневу революцію Ахматова не прийняла: "все расхищено, предано, продано", "все голодной тоскою изглодано". Але вона не покинула Росію, відмовила тим, хто кликав її виїхати на чужину, де опинились її численні сучасники - письменники. Після революції Ахматова працювала в бібліотеці Агрономічного інституту, не припиняючи творчої діяльності. Тяжко переживала розстріл М. Гумільова.

Після чергового “указания свыше” із 1925 р. до кін.1930–их.рр. її вірші не друкувалися. Поетеса терпіла бідність та ізоляцію від літературної діяльності. В цей час Ахматова заглиблюється у дослідження творчості О.Пушкіна. “ Двенадцать лет я провалялась на диване ” – з гіркою посмішкою Ахматова коментувала одну зі своїх фотографій.

На початку 1930-х р. М.Пуніна (другого чоловіка Ахматової, який у 1953 р. загинув ) та її сина Лева було заарештовано. Лева заарештовували тричі, він провів в таборах загалом 14 років; пізніше був реабілітований). Всі ці роки вона терпляче і невтомно, але безплідно намагалася йому допомогти. З арештом єдиного сина повязані наступні поетичні рядки: Я приснюсь тебе черной овцою На твердых, сухих ногах, Подойду, заблею, завою: «Сладко ль ужинал, падишах? Ты вселенную держишь, как бусу, Светлой волей Аллаха храним… Так пришелся ль сынок мой по вкусу И тебе, и деткам твоим?» (1931 р.)

Над цією поемою Ахматова працювала з 1935 – 1943 рік. В ній прочитується біль за сина, за близьких людей, за всіх тих, кому довелося стати “ жертвою ” страшного тоталітарного режиму… Вірші, які ввійшли до цієї поеми, Ахматова не залишала записаними, а переказувала. Після того, як співбесідник їх запам'ятовував, вона їх спалювала . “ Реквием ” знали наизусть 11 человек, и никто меня не предал. І лише у 1962 році поему “ Реквієм ” було перенесено на папір.

Вітчизняна війна застала Ахматову в Петербурзі і змусила її переїхати в Москву, а потім евакуюватися в Ташкент, де вона жила до 1944 р. . Виступала з читанням віршів у госпіталях перед пораненими. Багато і тяжко хворіла. В її віршах цих років звучала патріотична тема.

В 1945 р. вірші Ахматової часто з'являлися в газетах та журналах, її виступи проходили з тріумфом. Але несподівано у 1946 р. Ахматова була виключена із Союзу письменників СССР. А ще через три роки повторно заарештували чоловіка та сина. І Ахматова відчайдушно намагається допомогти синові, вона наважилась на найвищу міру приниження для справжнього поета: написала вірші, в яких прославляла Сталіна.

1962 р. - була завершена “ Поема без героя ”, що стала духовним заповітом поетеси. До Ахматової поступово поверталось офіційне визнання, любов читачів не залишала її ніколи. 1964 р. - Ахматовій була вручена літературна премія “Етна Таорміна”. 1965 р. - Ахматова обрана почесним доктором Оксфордського університету. 5 березня 1966 р. померла після четвертого інфаркту в Домодєдово.

Від грець. akme – вершина, найвищий ступінь чогось. Модерністська течія 10-20-х. рр. ХХ ст. Виникла, заперечуючи символізм. ясний погляд на земне життя первісний сенс речей зображення предметно-чуттєвого зрозумілість чіткі образи слово має предметне значення Теорія літератури

Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада, Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь - С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя Я слишком многих принимала.

Дал Ты мне молодость трудную. Столько печали в пути. Как же мне душу скудную Богатой Тебе принести? Долгую песню, льстивая, О славе поет судьба, Господи! Я нерадивая, Твоя скупая раба. Ни розою, ни былинкою Не буду в садах Отца. Я дрожу над каждой соринкою, Над каждым словом глупца.

Ре квієм (лат. Requiem - «(на) упокій») — заупокійна служба (месса) в католицькій і лютеранській церквах, відповідає панихиді в Православній церкві. Слово « Реквієм » походить від перших слів латинської молитви "Вічний спокій" і означає "спокій".

Ікона “ Не ридай Мене, Мати »

Поетеса “ камерного ” жанру. В центрі уваги – особисті любовні переживання З'являється: образ Батьківщини; шепіт молитви; тема поета і поезії. Органічна пов'язаність з долею свого народу і землі; філософські роздуми.

я і с т ь ч і с т ь п і с т ь

я с н і с т ь ч і т к і с т ь п р о з о р і с т ь

Домашнє завдання Написати твір-мініатюру на тему « “Реквієм” – памятник жертвам Сталінського терору». Скласти асоціативний кущ за поемою “Реквієм”. Вивчити улюблену поезію А.Ахматової.