Презентація на тему:
Анна Андріївна Ахматова

Анна Андріївна Ахматова(1889 - 1966)

На рубежі минулого і нинішнього століть, хоч і не буквально хронологічно, напередодні революції, в епоху, приголомшену двома світовими війнами, у Росії виникла й склалася, можливо, найвизначніша у всій світовій літературі нового часу "жіноча" поезія - поезія Анни Ахматової. Найближчою аналогією, яка виникла вже у перших її критиків, виявилася давньогрецька співачка любові Сапфо: російською Сапфо часто називали молоду Ахматову.

Анна Андріївна Горенко народилася 11 (23) червня 1889 року під Одесою. Однорічною дитиною вона була перевезена в Царське Село, де проживала до шістнадцяти років.

В 1907 році Анна Ахматова закінчує Фундуклеївську гімназію в Києві, потім вступає на юридичний факультет Вищих жіночих курсів.

«Пусть камнем надгробным ляжет на жизни моей любовь...»Початок 1910-х років було зазначено у долі Ахматової важливими подіями: вона вийшла заміж за Миколу Гумільова, подружилася з художником Амадео Модільяні, а навесні 1912р. вийшла її перша збірка поезій "Вечір", що принесла Ахматовій миттєву славу. "Из города Киева из логова Змиева я взял не жену, а колдунью..." — писав Гумільов.

Поезія Ахматової була вколисана на українських чистих джерелах народної музики, фольклору і класики. Ахматова була знайома із кращими зразками поетичного українського слова поетів -сучасників.

Анна Ахматова побувала й на Поділлі двічі — 1896 і 1912 років. У її щоденнику занотовано: "Я все праздники провела у тети Вакар в Слободке-Шелиховской. Правда, очень ворчлив дядюшка...« Це мальовниче подільське село знають у багатьох країнах світу завдяки славетній поетесі.

1924 рік. Поетичний затишок Києва, Харкова надихнули Ахматову на переклад ліричних віршів корифея української поезії І. Франка. Поетеса зуміла зберегти інтонації Франка, передати особливий настрій і тональність ліричних мініатюр українського поета.

Муніципальный музей "Анна Ахматова. Срібний Вік"Муніципальный музей "Анна Ахматова. Срібний Вік" - музей, присвячений творчості Анни Ахматової, Миколи Гумільова та Лева Гумільова.

У меня сегодня много дела:Надо память до конца убить,Надо, чтоб душа окаменела,Надо снова научиться жить…