Презентація на тему:
А.АХМАТОВА

Ахма това А нна Андрі ївна (Горе нко) — російська поетеса, родом з України, дружина Миколи Гумільова, представниця акмеїзму. (1889 -1966) Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» (Італія, 1962). Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Великобританія).

Анна Ахматова Портрет роботи Петрова-Водкіна РОЗДІЛИ ТВОРЧОСТІ 1. Любовна і рефлексивна лірика (збірки “Чотки”,” Біла зграя”, “Подорожник”, “Anno Domini”) 2. Ліро-епічні поеми (“Поема без героя”, “Реквієм”) 3. Вірші про війну 4. Переклади поезій (у тому числі І.Франка).

Народилася в Одесі в родині відставного флотського інженера-механіка. В 1890 році родина переїхала до Царського Села, де Анна навчалась в Царскосельскій гімназії в 1900-1905 роках; у 1906-1907 роках — у Київській Фундуклеївській гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.

Перший вірш опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем Горенко, узяла прізвище прабабці з материнської лінії Ахматова.

Портрет Анны Ахматовой работы Н.И.Альтмана

У 1910 р. Анна Ахматова вийшла заміж за поета Миколу Гумільова. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збіркою поезій «Вечір», проте славу поетесі принесла книга «Чотки» (1914).

В 1912 році в родині Гумільова і Ахматової народився син Лев — у майбутньому відомий вчений.

Анна Ахматова з сином Левом

Жовтневий заколот більшовиків А. Ахматова не прийняла, але Росію не покинула. З початком сталінських репресій був звинувачений у контрреволюційній змові і розстріляний її чоловік Микола Гумільов (1921), а пізніше зазнавав переслідування її єдиний син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії: її, як дослідницю, цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, якому вона присвятила, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року її твори практично не друкувались.

1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова). Позбавлена можливості друкуватися (а отже мати засоби для існування) А.Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії.

1962 року побачила світ її 22-річна праця — «Поема без героя». Основні збірки поезій А.Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Бег часу», «Реквієм». У 1962 році Анна Ахматова була номінована на Нобелівську премію з літератури. В 1964 році в Італії вона отримала премію «Етна-Таорміна», а в 1965 році — диплом почесного доктора Оксфордського університету. Анна Ахматова і її син Лев Гумильов, фото початку 60-х років

Анна Ахматова, 1960-ті роки

Могила Анни Ахматової Померла А. Ахматова 5 березня 1966 р. у Домодєдові, під Москвою.