Презентація на тему:
Вишиванка як елемент українського національного вбрання.

Вишиванка як елемент українського національного вбрання. Дослідження та вивчення української вишитої сорочки як елемента українського національного вбрання та оберегу; пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини.

Вишиту сорочку, китайку калини Й освячений Богом синьо—жовтий стяг Вже багато років несе Україна Гордо і достойно на своїх плечах Вишиванка — поема життя, Закодована вічність в узорах. Їй ніколи нема забуття:

Вишивка – один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва.

Вишивка виконувала функцію оберегу, була провідником магічної сили, прихованої в людині. Вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки. Вишивка, як бачимо, ніби обрамляла тіло людини, і тому не могло на неї подіяти ніяке зло. .

Легенда про вишиту сорочку Існує легенда про те, як на землі лютувала страшна пошесть. Вимирали сім’ї та навіть села. І ось одна жінка, утративши сім’ю. крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю її дитину. І Бог відкрив їй таємницю… Виший дитині та собі на сорочці хрести – знак для ангелів, бо на кому немає хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син. Жінка зробила все так, як було велено, але не могла дивитися на те, як вмирали інші. І розповіла вона всім про обереги, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із свого сина, і він помер на очах у всіх. З того часу люди вишивають собі та своїм дітям сорочки – обереги.

ВИШИТТЯ ТА МЕРЕЖИВО НА ОДЯЗІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ – СВІДОЦТВО МИСТЕЦЬКОГО СМАКУ Й АРТИСТИЧНОГО ДОСВІДУ НАШИХ ЖІНОК, МАЙСТЕРНІСТЬ, ЩО ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІД ПОКОЛІННЯ ДО ПОКОЛІННЯ, ТРАДИЦІЯ.

Найяскравішим втіленням багатого і розмаїтого мистецтва народної вишивки є біла вишивана сорочка - невід’ємна частина українського народного вбрання як жіночого, так і чоловічого. Вишивана сорочка була характерною ознакою кожної місцевості і відрізнялась орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт. Матеріал: біле лляне, конопляне полотно домашньої роботи. Рукава: широкі й довгі. Довжина: з плахтою або запаскою повинна сягати по ”кісточки”, до спідниці шиються трохи коротші. Тип крою жіночих сорочок: тунікоподібна, з плечовими вставками, з суцільнокроєними рукавами.

Готуючись заміж, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого та вибіленого полотна: для буденної роботи, свята, посагу, на весілля, навіть на смерть, тобто для потреб протягом усього життя. Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання.

За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи:

Геометричний, рослинний орнамент, а також зооморфний (стилізоване зображення тварин і птахів) гармонійно сусідять один з одним і несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Барвінок – є символом немеркнучого життя. Узор “яблучного кола”, є символом кохання. Узор “дерево життя” з листя або гілок є прагненням до свободи та незалежності Лілія — символ дівочих чарів, чистоти; Мак має чарівну силу, що захищає від зла Рута — сонячний рух з вічним оновленням Троянди — уявлення народу про Всесвіт Виноград — радість і краса створення сім’ї,

Зразки вишивок нашого краю Вишиваночку—співанку Вишила матуся. Я в кохану вишиванку Весело вберуся. Вишиваночко моя Та й гаптована, Дивоспівом солов’я Зачарована. Вишиваночко моя, Україночко, Квітне батьківська земля Гойне зіллячко!

Ми збагнули віків таїну, Усвідомили мудрість відкриту: І Трипілля святу сивину, І космічні набутки для світу. В колі Розуму, Правди й Добра Воскресатиме квітами вдячність. Возвеличувать рідне пора — Заповідану предками святість!

Add Your Text Онукам і дітям вишиту сорочку Даруймо на свято і на кожний день. До ніг України кладімо віночки, Сплетені з любові і наших пісень.

Добірка літератури про вишиту сорочку Прислів’я та приказки 1. У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голівка гладенька. 2. Як неділя, то й сорочка біла. 3. Немає нічого, окрім сорочки, в якій мати народила. 4. Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається. 5. Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має сини, той готує сумки.

Уривки з творів відомих українських письменників, в яких згадується сорочка. 1. «Материне шлюбне вбрання — біла сорочка, вишита великими червоними квітами, вишита шовкова спідниця, теж у квітку — все так хороше пахло добром» (О.Довженко) 2. «Вставши раненько, Ромен прибрався у вишивану сорочку, в новий жупан». (І.Нечуй-Левицький) 3. «Хати біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках». (Т.Г. Шевченко) 4. «Довго рубались вони». (Розрубав на ньому вражий лях залізну сорочку). (О.Довженко)

ВИШИТА СОРОЧКА  Вишиту сорочку, китайку калини й освячений Богом Синьо—жовтий стяг Вже багато років несе Україна Гордо і достойно на своїх плечах. Несе через бурі, через сніговії, Крізь війни і чвари, зневіру і страх. Вишита сорочка личить Україні, Тримається міцно на її плечах. Був час — яничари нам забороняли Вишиту сорочку вдягати колись, Тепер наші мрії і наші бажання В хрестиках блакитних докупи сплелись. По цілому світі цю сорочку знають, Синьо—жовтий колір всюди пізнають. За муки й страждання її поважають, В майбутнє дорогу для неї кладуть. Вишита сорочка. Хрестики дрібненькі — В них сплелись надія, віра і любов... Пісня українська, щебет соловейка На зло яничарам повернулись знов. Онукам і дітям вишиту сорочку Даруймо на свято і на кожний день. До ніг України кладімо віночки, Сплетені з любові і наших пісень.   Оля ДОВБУШ     ГАЛЯ ВИШИВАЄ     За вікном летять сніжинки, Вітер завиває, А в кімнаті сорочинку Галя вишиває.   Вишиває ще й співає, Часом нитку поре, На сорочці розцвітають Квіточками взори.   Як колись одягне Галя Вишиту сорочку, Кожний скаже: — От і краля, Мов на образочку!     ----------Лель-Анатолій ЗАГРУДНИЙ     Пісня ВИШИВАНКА     Вишиваночку—співанку Вишила матуся. Я в кохану вишиванку Весело вберуся.   Приспів:   Вишиваночко моя Та й гаптована, Дивоспівом солов’я Зачарована. Вишиваночко моя, Україночко, Квітне батьківська земля Гойне зіллячко!   Вишивала неня сонце, Квіти і калину — Любо тьохкали у серці Співанки пташині.   Приспів.   Пробудилась рано—вранці Піснею калина — Зацвіла на вишиванці Рідна Україна.   Приспів.     --------------------------Лель-Анатолій ЗАГРУДНИЙ     ВИШИВАНКА — ПОЕМА ЖИТТЯ     Вишиванка — поема життя, Закодована вічність в узорах. Їй ніколи нема забуття: Геній Роду не стерти на порох!   Ми первинні, як сонце й вода. Колисала нас люля жар—птиці. Україно, ти знов молода — Невичерпна духовна криниця.   Ми збагнули віків таїну, Усвідомили мудрість відкриту: І Трипілля святу сивину, І космічні набутки для світу.   В колі Розуму, Правди й Добра Воскресатиме квітами вдячність. Возвеличувать Рідне пора — Заповідану предками святість!     ---------Валерій ЗАЛІЗНИЙ ВИШИЙ, КОХАНА, СОРОЧКУ...   Виший, кохана, сорочку Хрещатим барвінком зеленим, Спогадом щирим, гарячим Виший сорочку для мене.   Виший, кохана, сорочку Світлим прозорим світанком, Білим вишневим суцвіттям, Зоряноквітним серпанком.   Виший, кохана, сорочку Небом блакитним весняним, Цвітом очей своїх синім, Заходом сонця багряним.   Виший, кохана, сорочку Квітами свого кохання, Мріяним палким візерунком В ній заквітчай сподівання.   Виший, кохана, сорочку Цвітом бузку і калини, Плетивом чорно-червоним, Духом моєї Вкраїни.   Виший, кохана, сорочку, Бо як у світ я полину Буду її зберігати, — Пам'ять про тебе єдину.   Виший, кохана, сорочку, станеться — сурми заграють, Згину на браному полі В ній мене хай поховають.   Виший, кохана, сорочку...   ------------------------ ---------------Євген ЗОЗУЛЯК     СОРОЧКА     На ярмарку, на майдані, Де воюють лавсан з нейлоном, Продавала на чемодані Сільська жінка сорочку з льону.   — А купи-но, синочку, сорочку! І до клубу файна, й до шлюбу... Та «синочок» явно соромиться І ховається поміж люду.   Той хлопчина в полоні нейлону На сорочку лляну не глянув. Його вишивка не полонить, Хоч квітує вона, не в’яне.   Невдоволена жінка торгом: Лише вітер сорочку торга, Лише сонце її вдягає, Руки-промені простягає.   Серед краму та гаму сорочого, Між тканин, що аж міняться раптом, Із вишиваною сорочкою Стоїть, наче з білим прапором...     --------------------Оксана КЛИМ’ЮК   м. Тернопіль   ВИШИВАНКА     Вишивала дівчина сорочку, Милому своєму вишивала. Клала стрічку синю — з барвіночку Маками червону стрічку клала.   Білую сорочку ту шовкову У росі ранковій вона прала. Щоб її коханого обмови, Лихо та недуга обминали.   Засвітились квіти ці любов’ю. І ясне проміння на них впало. Вишивала дівчина сорочку, В візерунок пісню цю вплітала:   «Ой, сорочко біла, Шовком вишивана, Принеси милому Щастя і кохання.   Як я хочу, любий, Щоб ми були в парі Й нас не розлучали Вороги лукаві!»     ------------Оксана КОЖЕМ’ЯКА     ВИШИВАНКА     Нитку вибрала міцну, Вузлик зав’язала. На натягнуту струну Риму нанизала. Наберу на голку я Бісер кольоровий: Синій — доленька моя, Вишня — цвіт любові, Фіолет — то погляд твій, Як достигла слива. Тільки глянеш з-попід вій, Цілий день щасливаю У сріблястому — печаль, Жовтий душу гріє, А рожевий означа Віру і надію, Квітку пристрасті в букет Підберу червону. Чорні хрестики — гірке, Сірі — все солоне. Білі — ніжної душі Пір’ячко прозоре. Й серцем вишила віршів Чарівні узори. Між рядками заплету Світлу віру в диво, Й вишиванку цю святу Одягну щаслива.     ------------------------ ------------ ----

МАТУСИНА ВИШИВАНКА  Я бачила в матусі Чарівне полотно, Чистеньке і біленьке Було тоді воно. Взяла його у руки Матуся дорога — І сіла на краєчок Натомлена бджола, І під її руками Барвіночок зацвів, До китички бузочку Метелик прилетів А потім і калина Рум'яно зацвіла, І віти похилила Спечалена верба... Усе це під рукою У мами ожило... І на душі у мене Так радісно було. Роман ЗАВАДОВИЧ , Мов на образочку!     ----------Лель-Анатолій ЗАГРУДНИЙ     Пісня ВИШИВАНКА     Вишиваночку—співанку Вишила матуся. Я в кохану вишиванку Весело вберуся.   Приспів:   Вишиваночко моя Та й гаптована, Дивоспівом солов’я Зачарована. Вишиваночко моя, Україночко, Квітне батьківська земля Гойне зіллячко!   Вишивала неня сонце, Квіти і калину — Любо тьохкали у серці Співанки пташині.   Приспів.   Пробудилась рано—вранці Піснею калина — Зацвіла на вишиванці Рідна Україна.   Приспів.     --------------------------Лель-Анатолій ЗАГРУДНИЙ     ВИШИВАНКА — ПОЕМА ЖИТТЯ     Вишиванка — поема життя, Закодована вічність в узорах. Їй ніколи нема забуття: Геній Роду не стерти на порох!   Ми первинні, як сонце й вода. Колисала нас люля жар—птиці. Україно, ти знов молода — Невичерпна духовна криниця.   Ми збагнули віків таїну, Усвідомили мудрість відкриту: І Трипілля святу сивину, І космічні набутки для світу.   В колі Розуму, Правди й Добра Воскресатиме квітами вдячність. Возвеличувать Рідне пора — Заповідану предками святість!     ---------Валерій ЗАЛІЗНИЙ ВИШИЙ, КОХАНА, СОРОЧКУ...   Виший, кохана, сорочку Хрещатим барвінком зеленим, Спогадом щирим, гарячим Виший сорочку для мене.   Виший, кохана, сорочку Світлим прозорим світанком, Білим вишневим суцвіттям, Зоряноквітним серпанком.   Виший, кохана, сорочку Небом блакитним весняним, Цвітом очей своїх синім, Заходом сонця багряним.   Виший, кохана, сорочку Квітами свого кохання, Мріяним палким візерунком В ній заквітчай сподівання.   Виший, кохана, сорочку Цвітом бузку і калини, Плетивом чорно-червоним, Духом моєї Вкраїни.   Виший, кохана, сорочку, Бо як у світ я полину Буду її зберігати, — Пам'ять про тебе єдину.   Виший, кохана, сорочку, станеться — сурми заграють, Згину на браному полі В ній мене хай поховають.   Виший, кохана, сорочку...   ------------------------ ---------------Євген ЗОЗУЛЯК     СОРОЧКА     На ярмарку, на майдані, Де воюють лавсан з нейлоном, Продавала на чемодані Сільська жінка сорочку з льону.   — А купи-но, синочку, сорочку! І до клубу файна, й до шлюбу... Та «синочок» явно соромиться І ховається поміж люду.   Той хлопчина в полоні нейлону На сорочку лляну не глянув. Його вишивка не полонить, Хоч квітує вона, не в’яне.   Невдоволена жінка торгом: Лише вітер сорочку торга, Лише сонце її вдягає, Руки-промені простягає.   Серед краму та гаму сорочого, Між тканин, що аж міняться раптом, Із вишиваною сорочкою Стоїть, наче з білим прапором...     --------------------Оксана КЛИМ’ЮК   м. Тернопіль   ВИШИВАНКА     Вишивала дівчина сорочку, Милому своєму вишивала. Клала стрічку синю — з барвіночку Маками червону стрічку клала.   Білую сорочку ту шовкову У росі ранковій вона прала. Щоб її коханого обмови, Лихо та недуга обминали.   Засвітились квіти ці любов’ю. І ясне проміння на них впало. Вишивала дівчина сорочку, В візерунок пісню цю вплітала:   «Ой, сорочко біла, Шовком вишивана, Принеси милому Щастя і кохання.   Як я хочу, любий, Щоб ми були в парі Й нас не розлучали Вороги лукаві!»     ------------Оксана КОЖЕМ’ЯКА     ВИШИВАНКА     Нитку вибрала міцну, Вузлик зав’язала. На натягнуту струну Риму нанизала. Наберу на голку я Бісер кольоровий: Синій — доленька моя, Вишня — цвіт любові, Фіолет — то погляд твій, Як достигла слива. Тільки глянеш з-попід вій, Цілий день щасливаю У сріблястому — печаль, Жовтий душу гріє, А рожевий означа Віру і надію, Квітку пристрасті в букет Підберу червону. Чорні хрестики — гірке, Сірі — все солоне. Білі — ніжної душі Пір’ячко прозоре. Й серцем вишила віршів Чарівні узори. Між рядками заплету Світлу віру в диво, Й вишиванку цю святу Одягну щаслива.     ------------------------ ------------ ----

ГАЛЯ ВИШИВАЄ За вікном летять сніжинки, Вітер завиває, А в кімнаті сорочинку Галя вишиває.   Вишиває ще й співає, Часом нитку поре, На сорочці розцвітають Квіточками взори.   Як колись одягне Галя Вишиту сорочку, Кожний скаже: — От і краля, Мов на образочку!  

Лель-Анатолій ЗАГРУДНИЙ   ВИШИВАНКА — ПОЕМА ЖИТТЯ   Вишиванка — поема життя, Закодована вічність в узорах. Їй ніколи нема забуття: Геній Роду не стерти на порох!   Ми первинні, як сонце й вода. Колисала нас люля жар—птиці. Україно, ти знов молода — Невичерпна духовна криниця.   Ми збагнули віків таїну, Усвідомили мудрість відкриту: І Трипілля святу сивину, І космічні набутки для світу.   В колі Розуму, Правди й Добра Воскресатиме квітами вдячність. Возвеличувать Рідне пора — Заповідану предками святість!

Пісня ВИШИВАНКА Вишиваночку—співанку Вишила матуся. Я в кохану вишиванку Весело вберуся. Приспів: Вишиваночко моя Та й гаптована, Дивоспівом солов’я Зачарована. Вишиваночко моя, Україночко, Квітне батьківська земля Гойне зіллячко! Вишивала неня сонце, Квіти і калину — Любо тьохкали у серці Співанки пташині. Приспів. Пробудилась рано—вранці Піснею калина — Зацвіла на вишиванці Рідна Україна.

--------Валерій ЗАЛІЗНИЙ ВИШИЙ, КОХАНА, СОРОЧКУ... Виший, кохана, сорочку Хрещатим барвінком зеленим, Спогадом щирим, гарячим Виший сорочку для мене. Виший, кохана, сорочку Світлим прозорим світанком, Білим вишневим суцвіттям, Зоряноквітним серпанком. Виший, кохана, сорочку Небом блакитним весняним, Цвітом очей своїх синім, Заходом сонця багряним. Виший, кохана, сорочку Квітами свого кохання, Мріяним палким візерунком В ній заквітчай сподівання. Виший, кохана, сорочку Цвітом бузку і калини, Плетивом чорно-червоним, Духом моєї Вкраїни. Виший, кохана, сорочку, Бо як у світ я полину Буду її зберігати, — Пам'ять про тебе єдину.  Виший, кохана, сорочку, станеться — сурми заграють, Згину на браному полі В ній мене хай поховають.  Виший, кохана, сорочку...

СОРОЧКА На ярмарку, на майдані, Де воюють лавсан з нейлоном, Продавала на чемодані Сільська жінка сорочку з льону. — А купи-но, синочку, сорочку! І до клубу файна, й до шлюбу... Та «синочок» явно соромиться І ховається поміж люду. Той хлопчина в полоні нейлону На сорочку лляну не глянув. Його вишивка не полонить, Хоч квітує вона, не в’яне. Невдоволена жінка торгом: Лише вітер сорочку торга, Лише сонце її вдягає, Руки-промені простягає. Серед краму та гаму сорочого, Між тканин, що аж міняться раптом, Із вишиваною сорочкою Стоїть, наче з білим прапором...

ВИШИВАНКА   Вишивала дівчина сорочку, Милому своєму вишивала. Клала стрічку синю — з барвіночку Маками червону стрічку клала.   Білую сорочку ту шовкову У росі ранковій вона прала. Щоб її коханого обмови, Лихо та недуга обминали.   Засвітились квіти ці любов’ю. І ясне проміння на них впало. Вишивала дівчина сорочку, В візерунок пісню цю вплітала:   «Ой, сорочко біла, Шовком вишивана, Принеси милому Щастя і кохання.   Як я хочу, любий, Щоб ми були в парі Й нас не розлучали Вороги лукаві!»  

ВИШИВАНКА------------Оксана КОЖЕМ’ЯКА Нитку вибрала міцну, Вузлик зав’язала. На натягнуту струну Риму нанизала. Наберу на голку я Бісер кольоровий: Синій — доленька моя, Вишня — цвіт любові, Фіолет — то погляд твій, Як достигла слива. Тільки глянеш з-попід вій, Цілий день щасливаю У сріблястому — печаль, Жовтий душу гріє, А рожевий означа Віру і надію, Квітку пристрасті в букет Підберу червону. Чорні хрестики — гірке, Сірі — все солоне. Білі — ніжної душі Пір’ячко прозоре. Й серцем вишила віршів Чарівні узори. Між рядками заплету Світлу віру в диво, Й вишиванку цю святу Одягну щаслива.     ------------------------ ------------ ----