Презентація на тему:
Румунія

Румунія Становище країни після Першої світової війни

Румунія в роки війни генерал окупаційних військ Макензен

Наслідки Втрати 800 тис. чоловік (10 % населення); збитки – 31 млрд. лей; скорочення видобутку нафти у ½ разів; великі втрати хуоби; значне скорочення валового збору зерна; Розширення територій Бессарабія Буковина Трансільванія Банат Мармарош Кришана Південна Добруджа

Економіка Приєднані території частково стабілізували економічну ситуацію у Румунії; Трансільванія і Банат мали енергетичні й сировинні ресурси, добре розвинуті гірничодобувну, металургійну, металообробну галузі промисловості; успішно розвивалася нафтова промисловість; Румунія залишалась аграрною країною, сільське господарство було основою національної економіки; 80% промислових підприємств контролювалися французьким і англійським капіталом, що прийшов на зміну австрійському.

Зовнішня політика Відносини з Угорщиною і Болгарією залишалися напруженими через територіальні проблеми.

Конституційна монархія 1920 р. – Великі Національні збори проголосили завершення об’єднання всіх румунських земель; березень 1923 р. – ухвалення нової конституції Румунії, проголошення конституційної монархії; запровадження обов’язкового виборчого права при таємному голосуванні; демократія прав стосовно всіх жителів країни. Влада Законодавча влада двопалатний парламент (Палата депутатів, Сенат) Виконавча влада король

Аграрна реформа 1921-го року в дію вступив закон про аграрну реформу в «старому королівстві», згідно з яким відчужувалися і підлягали викупу королівські, державні, поміщицькі та частина церковних земель. Так уряд намагався заспокоїти наростаюче невдоволення на селі. Проте зміни в аграрному секторі проводились у складних умовах. . Так, власникам маєтків у Бессарабії повертали частину відчужених земель. Викупні платежі у різних регіонах країни були неоднакові. 

Для реалізації аграрної реформи створювалася громіздка й розгалужена бюрократична система, яка гальмувала будь-які позитивні й рішучі зміни в сільському господарстві. Незважаючи на половинчастість і непослідовність, реформа все-таки внесла певні зміни в соціально-економічне становище селянства. Вона послабила селянських рух, сприяла прискореному розвитку ринкового господарства, політичній та економічній стабілізації в країні.

Політична боротьба В результаті урядових криз з листопада 1918 р. до січня 1922 р. змінилося сім прем'єр-міністрів. Після закінчення війни румунська держава пережила складний період політичної й економічної нестабільності. Остаточно розпалася стара двопартійна система. Старі партії втратили соціальну опору, у політичну боротьбу вступили нові.

Найвпливовішою була національно-ліберальна партія на чолі з І. Братіану, яка відстоювала інтереси великих землевласників і промисловців. У перші повоєнні роки прогресивно-консервативна партія блокувалася з народною партією генерала Авереску.  Генерал Алекса ндру Авере ску (9 квітня 1859 - 3 жовтня 1938)

У 1919 р. відбулися перші післявоєнні вибори, у результаті яких до влади прийшов коаліційний блок трансільванської національної, селянської та націонал-демократичної партій. У грудні 1918 р. почала створюватися масова селянська партія (цараністська), яка остаточно оформилась у 1919 р. її лідерами були І. Міхалаке і М. Лупу. У Молдавії під керівництвом М. Йоргі діяла національно-демократична партія, яка також виступала на захист селянства.  У березні 1920 р. влада перейшла до уряду лідера народної партії Авереску. Проте йому так і не вдалося вивести країну з кризи. Таке-Іонеску та І. Братіану

У 1921 р. кабінет Авереску подав у відставку. Після цього протягом короткого часу уряд очолював Таке-Іонеску. Потім главою уряду став лідер національно-ліберальної партії І. Братіану, котрий розпустив парламент і провів нові вибори. Його партія перетворилася у найвпливовішу політичну силу.  Таке-Іонеску та І. Братіану

Адміністративна реформа Була створена нова велика адміністративна одиниця – область (finut). Країна поділялася на 10 областей, очолюваних королівськими резидентами. Вони були вірними слугами монархії, стежили за виконанням на місцях розпоряджень центральної влади. У 1938-1939 рр. королівська диктатура стала насаджувати в країні корпорації, які повинні були замінити заборонені профспілки. Великий вплив на їх організацію надали принципи італійських фашистських корпорацій. (Кароль II був шанувальником фашистського дуче), але на відміну від італійських в румунські корпорації не входили роботодавці.

ФНВ У декреті говорилося, що ФНВ стане «... єдиним організмом, з якого виникнуть парламентські, адміністративні та професійні установи, на які буде міцно спиратися в майбутньому все життя нашої держави». У ФНВ могли вступати всі румунські громадяни з 21 року. Фронту надавалося виняткове право висувати кандидатів на виборах в законодавчі, адміністративні та професійні організації. Керівником його вважався монарх, якому допомагали директорат і вища національна рада ФНВ. Нова конституція забороняла класову боротьбу. Прагнучи створити соціальну опору режиму, Кароль II декретом від 15 грудня 1938 заснував нову політичну організацію – Фронт національного відродження (ФНВ).

Таким чином, у міжвоєнний період завдяки територіальним здобуткам, була реалізована мрія про Велику Румунію. У внутрішній політиці домінуючими стали антидемократичні тенденції, які завершилися встановленням у Румунії у 1938 р. фашистського режиму.

Дякуємо за увагу!