Презентація на тему:
"Румунія "

Румунія в 1945-1989 рр. Після звільнення території Румунії від гітлерівців фактична влада в країні опинилася в руках Союзної контрольної комісії, створеної для нагляду за виконанням Румунією умов перемир'я. СКК, яку очолювали радянські представники та радянські військові, надали всіляку підтримку Компартії, поступово просуваючи її до влади. Під їхнім тиском у березні 1945 король змушений призначити новий уряд, в якому комуністи та їхні прихильники посіли головні пости. Навесні 1945 проведено земельну реформу: експропрійовано великі землеволодіння й поділено їх між сільськогосподарськими робітниками та малоземельними селянами.

У листопаді 1946 відбулися сфальсифіковані комуністами парламентські вибори, на яких перемогу здобули Компартія та її союзники. У 1947 підписано мирний договір з Румунією, згідно з яким контингент радянських військ залишався в Румунії до 1958. У кінці грудня 1947 короля Міхая І примусили зректися престолу й емігрувати, а Румунію проголошено «народною республікою». У 1948 в країні було остаточно встановлено залежний від СРСР тоталітарний комуністичний режим. Вся повнота влади в країні зосередилась у руках Компартії та її лідера Георге Георгіу - Дежа і було проголошено курс на «соціалістичне будівництво». У 1948 прийнято першу, а вже в 1952 - другу конституцію Румунської Народної Республіки.

У 1965 керівником партії й держави став Ніколае Чаушеску, який спрямував усі зусилля на "вдосконалення" політичної системи тоталітарної держави й зміцнення своєї особистої влади. У 1965 прийнято нову конституцію, в якій зафіксовано роль Компартії як "керівної сили суспільства". Держава стала називатися Соціалістична Республіка Румунія. Економічний розвиток Румунії у 1950-70-х роках відзначався високими темпами, однак на зламі 1970-80-х років у народному господарстві виникли серйозні труднощі. Становище народу погіршувалось.

Ніколае Чаушеску

Правління Н. Чаушеску У період перебування Чаушеску при владі офіційна статистика малювала винятково сприятливу картину розвитку економіки - виходило, що за темпами зростання промислового виробництва Румунія випереджала всі країни світу. Проте реальність була іншою: у 1986-1989 роках індустрія працювала з нульовим приростом, середня врожайність сільськогосподарських культур була у 3-4 рази нижче оголошуваної, недозавантаженість виробничих потужностей підприємства становила 30%. Для модернізації промисловості та виконання здійснених планів Румунія імпортувала залізну руду, кокс із Бразилії, Індії і навіть Австралії, що катастрофічно збільшувало вартість готової продукції.".

У найглибшій кризі перебували нафтопереробна і нафтохімічна галузі. Відчутна залежність від західного ринку призводила того, що на початку 80-х років зовнішня заборгованість Румунії Заходу досягла 10,2 млрд доларів. Зростало громадське незадоволення існуючими порядками, з'являлися антиурядові листівки 1987 р. у м. Брашов стався відомий "хлібний бунт", жорстоко придушений тоталітарним режимом. із закордонних поїздок не поверталося все більше громадян - вчених, спортсменів, письменників.

Оксамитова революція 1989 Початок революційних подій у державах Східної Європи, відома як оксамитова революція, прискорили падіння комуністичного ладу в Румунії 15.12.1989 у м. Тімішоара, що на заході Румунії, відбулися багатотисячні антиурядові демонстрації, які жорстоко розігнали поліція. Внаслідок сутичок між учасниками акцій протесту і силами безпеки сотні демонстрантів загинули. Через деякий час хвиля протестів проти існуючого режиму охопила всю країну. Після запеклих боїв між повсталим народом, на бік якого стали армійські підрозділи 22.12.1989 революція перемогла. Комуністичного диктатора Н. Чаушеску було заарештовано і за вироком військового трибуналу розстріляно. Влада в країні перейшла до сформованого під час повстання Фронту Національного Порятунку (ФНП). На чолі з Іоном Ілієску, який був проголошений тимчасовим президентом країни.

Історія після 1989р. Створена у перші години повстання Рада Фронту національного порятунку, основу якої склали І. Ілієску, обраний головою Ради ФНС, П. Роман, С. Брукан, Д. Бойкан, оголосила про розпуск усіх державних структур, у тому числі і компартії. Главою уряду було призначено Петру Романа, створено  виконавче  бюро, РФНС, місцеві ради Фронту і органи самоуправління у повітах, муніципіях, містах і комунах. З 29 травня 1990 р. декретом РФНС Соціалістична Республіка Румунія зветься просто Румунією.

Боротьба за владу 1991 р. парламент ухвалив конституцію Румунії. На виборах у вересні 1992 р. перемогу здобув Демократичний фронт національного порятунку , незабаром перейменований на Соціал-демократичну партію. Президентом країни знову було обрано І. Ілієску, а прем'єр-міністром став Н. Векерою. У 1992-1996 рр. політична боротьба загострилася. Правлячому блокові лівих партій протистояла права опозиція, об'єднана у Демократичну конвенцію Румунії (ДКР).

Результати діяльності уряду в 1997 Демократична партія заявила про вихід з коаліційного уряду, чим спровокувала політичну кризу. В квітні 1998  голова праволіберального уряду Віктор Чорба пішов у відставку. Президент призначив нового прем'єр-міністра - Раду Василє, який до цього був сенатором.

Зовнішня політика У 1992 році у Брюсселі для країн Східної Європи було спеціально розроблено угоди про їхнє асоційоване членство в ЄС, розраховані на 10 років. Як наслідок між Румунією та ЄС підписано 11 документів, головним з яких є Угода про вільну торгівлю.

Основними інвесторами до економіки Румунії, незважаючи на нестабільне становище у 1990-1996 рр.) були Італія, Франція, Велика Британія і США. Всесвітній банк реконструкції та розвитку надав Румунії досить великі кредити. У двосторонніх відносинах з країнами Заходу найбільш тісні зв'язки у Румунії встановилися з Італією та Францією. Формуються сталі довірчі стосунки з Росією та Україною.

Українське населення в Румунії Українці мешкають у Румунії в різних регіонах: Південній Буковині, Добруджі, Марамоші, Банаті. їхнє соціально-економічне й національне становище порівняно з українською діаспорою Східної Європи протягом багатьох років залишалося найбільш складним.

Груднева революція 1989 р. принесла українцям можливість вирішувати свої соціально-економічні, культурні й духовні проблеми, відразу ж після повалення режиму Чаушеску було створено громадську організацію - Союз українців Румунії (СУР), яка представляла інтереси всього українства країни. Влітку І991 р- СУР прийнято у члени Всесвітнього конгресу вільних українців. Відкрились українські школи, українці з великими труднощами почали будувати храм - собор святого Володимира. З 1990 р. виходить літературний щомісячник "Наш голос", видається газета "Вільне слово". Проте за період 1990-1993 рр. у Румунії видано тільки три книги українською мовою.

Значною подією у відродженні самосвідомості українського населення Румунії стала національна конференція СУР, яка відбувалася в липні 1992 р. у м. Сегет.

Україно - румунські відносини Україно-румунські відносини розвиваються непросто. 3 одного боку, між суверенними державами встановлено дипломатичні відносини, відбувається обмін державними візитами. останнім часом ведуться переговори про підписання великомасштабного договору, де територіальні питання знайдуть своє вирішення. Торговельно-економічні відносини розвиваються досить динамічно.

Великі надії покладають на міжурядову Консультативну раду перше засідання якої відбулося у Києві 14 березня 1996 р. Сторони підкреслили реальні перспективи розширення взаємовигідних зв'язків, і включаючи перспективи створення спільних підприємств, насамперед у металургії, деревообробній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, транспорті й туризмі. Останнім часом створюються серйозні передумови для підписання базового політичного договору між Румунією та Україною.

Підготувала учениця 11пр. класу Місковець Анастасія