Презентація на тему:
Медицина скіфських трипільських племен -

МЕДИЦИНА СКІФСЬКИХ ТА ТРИПІЛЬСЬКИХ ПЛЕМЕН

Скіфія Територія розкинулася від Чорного моря до Балтики за Уральські гори. Численність населення була немалою, недуги та хвороби розповсюджувалися прогресивно, тому попит на медицину був постійним. Відомими лідерами Скіфської медицини були мудреці Анахарсид (ліворуч) і Токсарид (праворуч).

Ідол культу матері (використовували для обрядів лікування) Скіф-воїн лікує хворий зуб товаришу. Чеканне зображення на судині з кургану Куль-Оба. Золото. IV ст. до н.е.

Гіппократ про скіфську медицину Почати можна з того, що він установив холеричний тип статури людей півночі, що є наслідком кліматичних умов. Він говорив: “Ці люди більш придатні для ведення військових справ”. Звідси з'являлися неминучі недуги. Провиною була верхова їзда. Серед хвороб: -євнухоідизм; -біль суглобів; -виразки тіла; -подагра; -запалення сідичного нерва; -кульгавість; Гіппократ пише і про деякі прийоми лікування, що застосовувалися народними цілителями Скіфії: “….коли почнуть хворіти, то відкривають обидві вени за вухами, і коли кров мине, то внаслідок слабості охоплюються сном і засинають”…….

Ліки скіфів. Скіфська медицина – народна медицина В “аптечках” скіфів насамперед були цілющі рослини і трави, серед яких було чимало сильнодіючих, та навіть отруйних. -скіфський корінь (ревень); -понтійський абсинтій (полинь); -аірний корінь; -аконіт; -солодки корінь; -подорожник; Широке застосування в скіфській медицині мали також засоби тваринного походження. -боброва струмина; -оленячі жири; -тваринний мозок; -панти; -висушені роги оленя; -зміїна отрута; Використовували, для операцій вправляння вивихів, лікування переломів, розрізування абсцесів, трепанація, ампутація.

Чим не хворіли скіфи? З внутрішніх, нервових, інфекційних хвороб були знайомі з такими хворобами, як: -златяниця – жовтяниця; -камчюг –артрити; -усови - плеврит; -вдушь – астма; -падуча неміч – епілепсія; -розслаблення – паралічі; -вовчанка, лепра – шкірні недуги; -вогнева – сипний тиф; -трясця – малярія; -утроба кривава – дизентерія; -мозолие – чума; -прищ горюч – сибірська виразка; -жаба горляна – інфаркт;

Трипілля На думку переважної більшості дослідників, найстарішим підложжям, з якого виріс український народ, були трипільці (село Трипілля, Черкащина). Трипільське населення займало простори від Подніпров’я до Західного Поділля. Медичною допомогою займалися переважно волхви, ведуни і кметі. Кметами називали всебічно обдарованих людей, що вміли допомогти і навчити. Ці люди переважно не одружувались, і були самотніми, люди вважали їх лікарями. Лікар від санскритського – митець, мудрець. Незнаних лікувальників народ боявся, називаючи їх “врачя”, до дослівно означає приблуда, волоцюга, дуросвіт, заброда.

Лікарі – ліки Вибір учня лікаря був особливий. Батьки учня повинні були бути чесні і порядні. Дитина мала бути старанна, кмітлива, здібна, білява, та синьоока. Бо такі діти вважалося буди більш здатні відчувати на віддалі. Різноманітні лікувальні засоби. -мазі з дерев яблука дикої груші; -насіння лілеї, троянди; -кореня гірчиці липи; -цвіт зародки абрикоса, сливи; -олії плодових дерев; -масло горіха; Тодішнім лікарям були відомі стимуляційні, протизапальні, заспокійливі та знеболювальні трави. Їх комбінація застосовувалась в різних пропорціях (валеріана, блекота, мак, дурман, красавка), це дозволяло лікарям робити оперативні втручання на кінцівках, черевній порожнині, черепі

Висновки: - медицина скіфських та трипільських племен виробила за весь час свого розвитку багато раціональних методів лікування, але було в ній також немало ірраціональних лікувальних засобів і заходів; - в своїй раціональній частині медицина стародавніх племен ішла тим самим шляхом, яким ішла медицина китайська, індійська, тібетська та інших народів;

Список використаної літератури: 1. Історія медицини / За ред. Боголюбова М.І. – М., 1998. 2. Медична енциклопедія. – М., 1994. 3. Українська та зарубіжна культура. – К., 2001. Дякую за увагу!