Презентація на тему:
Календар майя

Календар майя

Календар майя — система календарів та таблиць, які використовувалися цивілізацією майя, однією з цивілізацій доколумбівської Месоамерики, та деякими представниками сучасного народу майя у гірських районах Гватемали. Ці календарі являли собою цикли, синхронізовані за допомогою багатьох шляхів, а їх комбінації утворювали нові, довші цикли. Календарна система майя засновувалася на месоамериканській календарній системі, яка була поширеною у всьому регіоні, починаючи як мінімум з 6-го століття до н. е., і тому має багато спільних рис з календарями як ранніх цивілізацій Месоамерики, таких як ольмеки та сапотеки, так і пізніших, таких як міштеки та ацтеки. Через постійний культурний обмін всі ці календарі розвивалися паралельно і впливали один на одний, тому календар майя та календар ацтеків, в найбільшій мірі відомі нам серед всіх месоамериканських календарів, мають так багато спільного. За міфологією майя, згідно зі свідченнями, що дійшли до нас від юкатанських майя колоніального періоду та написів пізнього класичного та післякласичного періодів, календар, разом з писемністю та іншими науковими досягненнями майя, був створений та переданий майя богом Іцамною, верховним богом пантеону майя

Найголовніший з календарів майя має період у 260 днів. 260-денний календарний цикл був поширений у всіх месоамериканських суспільствах і має стародавнє походження (можливо, він був найстарішим з календарів). Він все ще використовується в деяких районах штату Оахака і у суспільствах майя в гірських районах Гватемали. Версія цього календаря, що існувала у майя, зазвичай відома як Тцолкін (Tzolkin або Tzolk'in у виправленій орфографії Гватемальської академії мов майя).Інша форма календаря використовувалася для відстежування довших періодів часу і для запису календарних дат (тобто, відзначаючи, коли одна подія відбувалася відносно інших). Ця форма календаря відома як довгий календарний рахунок, вона засновувалася на числі пройдених днів починаючи з міфічного початкового пункту та могла бути розширеною для посилання на будь-яку дату в майбутньому. Цей календар використовував систему позиційного запису, в якій кожна позиція означала багаторазове збільшення числа днів. Цей календар був двадцятковим (тобто базувався на двадцятковій системі числення), і кожна одиниця на певній позиції означала число в 20 разів більше, ніж на попередній позиції. Важливий виняток було зроблене для другого числа, «місяця», яке замість 20 дорівнювало 18, створюючи цикл у 18 × 20 = 360 днів, ближчий до довжини сонячного року, ніж 20 × 20 = 400 днів. Слід зазначити проте, що цикли довгого рахунку не залежали від сонячних років.Багато написів довгим рахунком доповнювалися датою так званої місячної серії, іншої форми календаря, яка вказувала інформацію про фазу місяця і позицію Місяця у піврічному циклі.Також часто використовувався 584-денний цикл Венери, який відстежував появу та сполучення Венери як ранкової та вечірньої зірки. Багато подій в цьому циклі бачилися як зловісні та згубні, а війни часто починалися на певних стадіях цього циклу.Також використовувалися й інші цикли, багато з яких погано відомі сучасним дослідникам. У деяких записах згадується 819-денний цикл, часті повторення наборів 9 і 13-денних інтервалів, пов'язаних з різними богами майя, тваринами та іншими поняттями.

Тцолкін Серед майяністів прийняти називати майянську версію месоамериканського 260-денного календаря терміном тцолкін (tzolk'in згідно з сучасною орфографії, раніше писався tzolkin). Цей термін є неологізмом, що походить з юкатецької мови 16 століття, якою розмовляли майя півострову Юкатан на час прибуття європейців, що означає «рахунок днів» (Coe 1992). Назва цього календаря мовами майя класичного періоду невідома. Ацтекський еквівалент цього календаря називається Tonalpohualli мовою нуатль.Календар Тцолкін комбінує двадцять назв днів з тринадцятьма номерами у циклі, таким чином даючи можливість записати 260 унікальних днів. Це основний календар, який використовувався для визначення часу релігійних і церемоніальних подій та для передбачення майбутності. Кожен послідовний день був пронумерований від 1 до 13 а потім рахунок знову починався з 1. Крім того, кожен день послідовно отримував одну з назв із списку 20 назв днів:Рахунок починався з 1 Imix', за ним слідкував 2 Ik, 3 Ak'b'al, і так далі до 13 B'en. Після того номери тринадцятирічного циклу знову починалися з 1, а послідовність назв днів продовжувалася, тому коли номера знову починались з одиниці, дні були 1 Ix, 2 Men, 3 K'ib', 4 Kab'an, 5 Etz'nab', 6 Kawak, 7 Ajaw. Коли всі двадцять назв закінчувалися, цикл назв починався знову, а номерний цикл продовжувався, так наступним днем після 7 Ajaw був 8 Imix'. Повторення цих взаємозв'язаних 13- і 20-денних циклів створювало цикл у 260 днів (у якому кожна можлива комбінація назви і номера зустрічалась рівно один раз).

Релігійне значення: Майя вважалали, що кожен день календаря Тцолкін має певний харакер, який впливає на події; у деяких регіонах ця віра все ще існує. Жреці майя, які називалися «хранителями дня», читали Тцолкін для передбачення майбутнього. Коли народжувалася дитина, жрець інтерпретував Тцолкін, передбачаючи долю дитини. Наприклад, вважалося, що дитина, народжена у день Ak'b'al, жіночна, багата і уміла в мові. Також вважалося, що народження у день Ak'b'al (разом з деякими іншими днями) надає дитині можливість отримувати повідомлення з надприродного світу через тілесні сіпання, «блискавки крові», тому він або вона могли стати жрецем (жрицею) або реєстратором шлюбів. Походження: Точне походження Тцолкіна невідоме, але існує декілька теорій. Одна теорія пропонує, що календар походить від математичних операцій, заснованих на числах тринадцять і двадцять, які були важливими числами у культурі майя та інших месоамериканських народів. Число двадцять було основою математики майя (замість наших десяти), та ймовірно походить від числа пальців на руках і ногах (див. Числа майя). Число тринадцять символізувало число рівнів у небесному світі, де жили боги, і число «головних з'єднань» на людському тілі (три на кожну руку та ногу плюс шия). Числа помножили, що надало число 260. Інша теорія пропонує, що 260-денний період походить від довжини вагітності людини, тобто приблизно дорівнює числу днів між першим пропущеним менструальним періодом і народженням дитини, на відміну від правила Негелеса, яке становить 40 тижнів (280 днів) між останнім менструальним періодом і народженням. Згідно з цією теорією, календар був спочатку розроблений для передбачання дати народження малюків.

Хааб Хааб (Haab') — сонячний календар майя, що складався з вісімнадцяти місяців, кожний по двадцять днів, плюс період з п'яти днів («безіменні дні») в кінці року, відомий як Ваєб (Wayeb або Uayeb за орфоргафією 16-го століття). Bricker (1982) оцінює, що Хааб почав використовуватися близько 550 року до н. е. починаючи з зимового сонцестояння. Назви місяців Хааб відомі сьогодні за їхніми назвами юкатецькою мовою 16-го століття, за такими джерелами як Дієго де Ланда і книгами майя, наприклад Чілам-Балам. Фонетичний аналіз назв місяців Хааб показує, що їхні назви значно змінювалися з часом та від місця до місця, відображаючи відмінності у мові[4]. Ці назви приведені у таблиці ліворуч (у сучасній виправленій орфографії їхніх юкатецьких форм). Кожен день в календарі Хааб позначався номером дня в межах місяця та назвою місяця. Номери дня почалися з початкового гліфу, який зазвичай розглядається як нульовий день цього місяця, деякі дослідники розглядають його як 20 день попереднього місяця. У цьому випадку, початок місяця Pop — 5 тий день Wayeb. Звичайно першим днем року вважався 0 Pop (початок Pop). За ним йшли 1 Pop, 2 Pop, … 19 Pop, 0 Wo, і так далі. Як календар для слідкування за зміною сезонів, Хааб був неточним, тому що у ньому рік мав 365 днів, і нехтував додатковим днем (кожного четвертого року). Це означає, що початок сезонів рухався щодо календарного року не чверть дня кожний рік, таким чином календарні місяці не відповідали сезонам. Хааб еквівалентний 365-денному року стародавніх єгиптян. Деякі переконують, що майя знали і компенсували помилки високосних років, хоча їхній календар і не включав формального методу як це робити, такого, як той, що був здійснений римлянами. П'ять безіменних днів в кінці календаря називалися Ваєб (Wayeb') та вважалися небезпечним часом. Foster (2002) вказує «Протягом Ваєб зникають ворота між світом смертних та підземним царством. Ніякі межі не перешкоджають богам підземного царства творито лихо.» Щоб захиститися від цієї нечисті, майя проводили спеціально призначені ритуали, які практикувалися протягом Ваєб. Наприклад, люди уникали залишення своїх домівок та миття і розчісування волосся.

Уяви про час у культурі майя З розвитком календаря довгого рахунку, який дозволяв указувати дати (вважається, що цей календар був успадкований від інших культур Месоамерики), майя отримали зручну систему розстановки подій в лінійному взаємовідношенні один до одного, а також безпосередньо щодо «лінійного часу» календаря. Теоретично ця система могла бути розширена для посилання на інтервал часу будь-якої довжини, просто додаючи число використовуваних розрядів, за аналогією до сучасних математичних систем. На практиці написи довгим рахунком майже завжди обмежувалися першими 5 розрядами цієї системи, так званим бактун-рахунком (b'ak'tun). Цього було достатньо для вираження будь-якої історичної або поточної дати (у діапазоні приблизно 5125 сонячних років). Тим не менш, деякі написи посилаються і на довші послідовності, що вказує на те, що майя добре розуміли лінійну (минуле-сучасне-майбутнє) концепцію часу. Проте, як і в інших месоамериканських суспільствах, повторення численних календарних циклів і циклів природних явищ мало для майя важливе релігійне значення і постійно відображалося в міфологічній традиції. Ця концепція циклічності часу підкреслювалася численними ритуалами, проведення яких залежало від цих циклів. Коли певна комбінація циклів повторювалася, вважалося, що повторюються і надприродні явища, з якими вони були пов'язані. Тому вважалося, що кожна така комбінація має особливий «характер», що дозволяв передбачати майбутні події залежно від комбінації таких циклів. Важливі події і церемонії були чітко синхронізованими з календарем, щоб збігтися із сприятливими датами та уникати зловісних (Coe 1992, Miller and Taube 1993). Завершення істотних календарних циклів («періодів»), таких як цикл катун (k'atun), часто відзначалися спорудженням присвячених до цих подій пам'ятників на кшталт комплексів пірамід-близнюків в містах Тікаль і Яшха та стели в інших містах, спорудження яких супроподжувалося святковими церемоніями. Циклічна природа проявляється і у міфах про утворення світу, за якими світові та сучасним людям передували інші світи (інколи вказувалася число таких світів, від одного до п'яти, залежно від традиції), які були згодом знищені. Справжній світ також не вічний та теж повинен наблизитися до кінця свого існування. Подібний світогляд зустрічається і серед інших суспільств Месоамерики (Miller and Taube, 1993:68-71).