Презентація на тему:
Франкське королівство

Франкське королівство І. ГАЛЛІЯ В ОСТАННІ СТОЛІТТЯ СВОГО ІСНУВАННЯ ІІ. ФРАНКИ ТА ЗАВОЮВАННЯ НИМИ ГАЛЛІЇ ІІІ. ФРАНКСЬКА ДЕРЖАВА МЕРОВІНГІВ. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВИ ДОСЯГНЕННЯ ХЛОДВІГА І ІV. ЗАНЕПАД МЕРОВІНГСЬКОЇ ДИНАСТІЇ. “ДОВГОВОЛОСІ” КОРОЛІ (511–639). ЛІНИВІ КОРОЛІ (639-751)

РЕФОРМИ ДІОКЛЕТІАНА ТА АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ У ГАЛЛІЇ Гальські провінції поділялися на два центральні діоцези. Центром гальського діоцеза (північного) став Трір. До нього входили дві Бельгіки (трір Реймс), дві Германії (Кельн і Майнц), Секвані (Безансон) три Ліонські провінції (Ліон, Руан, Тур), Сенонія (Санс), Грайські та Пеннінські Альпи (Мутье). Південний або В’єнський включав: дві Аквітанії (Бордо, Бурж, з 350 р. зведені у єдину Бордо), дві Нарбонських провінції (Нарбонн, Екс), В’єнська провінція (В’єнн), Морські Альпи (Амбрен), Новемпопулану (Оз, створений можливо ще Діоклетіаном для населення долини Гаронни). Частина Савойї в Котійських Альпах залишилася у Міланській провінції.

ГАЛЛІЯ У IV СТ. За Костянтина та його синів У 330–360 рр. ці діоцези у війшли в більшу структуру – префектуру преторія. Таким чином Галлія разом з Іберійським півостровом опинилися під владою префеката преторія Галлії з резиденцією у Трірі, а з 408 у Арлі, який став її центром.

Культура розвивалася в містах і попри загальний занепад в імперії Трір, Отен, Бордо були центрами культури. Там сформувалися видатні пенегіристи Мамертин Трірський, Евмен Отенський, Назарій Бордоський. Саме в бордоському університеті викладав Авзоній, багатий землевласник і поет, ритор, вихователь імператра Граціана

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ Характеризувалося гоніннями імператорі, особливо Діоклетіана з 303р. Зявилися святі мученики: Св. Діонісій (ІІІ ст.,Париж)

Св. Віктор (Марсель, 303 р.)

Св. Сатурнін (Тулуза, ІІІ ст.)

314 р. – Костянтин І скликав собор у Арлі, перший у Галії собор. Там були присутні 16 общин більшість з яких були з долини Рони - Арль, Леон, Марсель, Бордо, Оз, Руан, Реймс, Трір, Кельн та ін.

Найпомітнішими постатями були єпископ Пуатьє Св. Іларій та Св. Мартин, який був солдатом і приєднався до єпископа у 360 р. Він заснував перший монастир у Галлії Лігюже. З 371р. Св. Мартин став єпископом Тура і заснував монастир Мармутье.

31 грудня 406 р. вандали свеви, алани, бургунди перейшли Рейн, що припинило існування провінції Галлія

242 р. – ПЕРША ЗГАДКА ПРО ФРАНКІВ ФРАНКИ ПОДІЛЯЛИСЯ НА САЛІЧНИХ ТА РІПУАРСЬКИХ САЛІЧНІ ФРАНКИ (SALA– БЕРЕГ МОРЯ) ТІ, ЯКІ ЖИЛИ БІЛЯ МОРЯ В УСТІ РЕЙНУ РІПУАРСЬКІ – (RIPA – БЕРЕГ РІКИ) – ЖИЛИ ПО ВЕРХНІЙ ТЕЧІЇ РЕЙНУ, РАЙОН КЕЛЬНА

У 358 Р. САЛІЧНІ ФРАНКИ ОТРИМАЛИ ДОЗВІЛ ПОСЕЛИТИСЯ ЯК ФЕДЕРАТИ У ТОКСАНДРІЇ (ПІВНІЧНО-СХІДНІЙ ГАЛЛІЇ) НА УМОВАХ ОХОРОНИ КОРДОНУ І СЛУЖБИ У РИМСЬКОМУ ВІЙСЬКУ.

У III–IV ст. ФРАНКИ ВКЛЮЧАЛИ ТАКІ ПЛЕМЕНА: хамави, узипети, тенктери. сігамбри бруктери, батави, хаттави 486 р. - франки рорзбили військо Сіагрія правителя римлян у Пн. Галлії – захопили землі на Північ від Луари до Атлантики. – виникло королівство Нейстрія (романомовна частина) (neoster rike – Західне королівство).

АВСТРАЗІЯ ЗАЙМАЛА ЗЕМЛІ ПО ОБИДВІ СТОРОНИ РЕЙНУ - ГЕРМАНОМОВНА ЧАСТИНА– (СХІДНЕ КОРОЛІВСТВО).

ФРАНК

Хлодіон Довговолосий (429–447) розбитий у 431 р. римським полководцем Аецієм, який з допомогою гунів стримав спроби франків просунутися далі вглиб римської території. Хлодіон у наступні роки зайняв римську провінцію Бельгіка, захопив місто Камбре й все узбережжя до р. Сомми, зробивши своєю столицею місто Турне.

Меровей (447–457), (зображення 14 – 16 ст.)

ДИНАСТІЯ МЕРОВІНГІВ Династія Меровінгів: Меровей (447–457), Хільдерік І (457–481), Хлодвіг І (481–511), Теодоріх І (511–534, Мец), Хлодомер (511–524, Орлеан), Хільдеберг (511–558, Париж), Хлотар I (511–561, Суассон, з 558 р. – король всіх франків), Теодеберт І (534–548, Мец), Теодебальд (548–555, Мец), Хільперік І (561–584, Нейстрія), Харіберт (561–568, Париж), Гунтрам (561–592, Орлеан, потім Шалон), Сігіберт І (561–575, Реймс, потім Мец), Хільдеберт II (575–595, Австразія, з 592 – Бургундія), Хлотар II (584–629 Нейстрія, з 613 р. – король всіх франків), Теодеберт II (595–612, Австразія). Теодоріх II (595–613, Бургундія), Сігіберт II (613, Бургундія і Австразія), Дагоберт І (623–639, Австразія, з 629 р. – Бургундія і Нейстрія, з 632 р. – Аквітанія), Харіберт (629–632, Аквітанія), Хлодвіг II (638–657, Нейстрія і Бургундія), Сігіберт III (643–656, Австразія), Хлотар III (657–673, Нейстрія і Бургундія), Хільперік II (662–675, Австразія), Теодоріх III (673–691, Нейстрія, Бургундія, з 687 р. – Аквітанія), Хлодвіг III (675–676, Австразія). Дагоберт II (676–679, Австразія), Хлодвіг IV (691–695, Нейстрія, Бургундія, Австразія), Хільдеберт III (695–711, Нейстрія, Бургундія, Австразія), Дагоберт III (711–715, Нейстрія, Бургундія, Австразія), Хільдерік II (715–721, Нейстрія), Хлотар IV (718–719, Австразія), Теодорік III (721–737, Нейстрія, Бургундія, Австразія). Хільдерік III (743–751, Нейстрія, Бургундія, Австразія).

Григорій Турський (538-594) “Decem libri historiarum”

Григорій Турський перед Хільперіком І

Історія франків (Historia Francorum)

ЖИТІЄ СВЯТОГО МАРТІНА

Хлодвіг І (481–511) об’єднанав державу салічних франків У 486 р. він завдав під Суассоном нищівної поразки військам Сіагрія У 491 р. Хлодвіг підкорив тюрингів У 493 р. наслідком його одруження з ортодоксальною християнкою Клотильдою, племінницею бургундського короля Гундобада, став франксько-бургундський договір про мир

25 грудня 496 р. (деякі дослідники відносять цю подію до 498–499 рр.) реймський єпископ Ремігій (+ 533) охрестив Хлодвіга у Реймському соборі

ХРЕЩЕННЯ ХЛОДВІГА (ЗОБРАЖЕННЯ 1500 Р.)

Король дарує франкам Салічну правду

Cалічна правда у списку 8 ст.

ПЕЧАТКА ХІЛДЕРІКА

ФРАНКСЬКЕ КОРОЛІВСТВО ЗА ПРАВЛІННЯ ХЛОДВІГА У 496 Р. ПРИЙНЯВ ОРТОДОКСАЛЬНЕ ХРИСТИЯНСТВО, ЯКЕ ПОШИРИЛОСЯ СЕРЕД ФРАНКІВ. ЦЕ ДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ЗБЛИЖЕНЯ ФРАНКІВ ІЗ ГАЛЛО-РИМСЬКИМ НАСЕЛЕННЯМ І УСУНЕННЯ ПРОТИРІЧ. У РЕЗУЛЬТАТІ ПОЧАЛОСЯ ЗЛИТТЯ ДВОХ НАРОДНОСТЕЙ У 507 Р. У БИТВІ ПІД ПУАТЬЄ ЗА ПІДТРИМКИ БУРГУНДІВ ОСТАТОЧНО РОЗГРОМИВ ВЕСТГОТІВ АЛАРІХА II. КОРОЛЬ ЗАГИНУВ, А ВЕСТГОТИ ВІДІЙШЛИ ЗА ПІРЕНЕЇ. ДО КОРОЛІВСТВА ФРАНКІВ БУЛА ПРИЄДНАНА АКВІТАНІЯ У 508 Р., ЗАВОЛОДІВШИ ТЕРИТОРІЄЮ РІПУАРСЬКИХ ФРАНКІВ НА СХОДІ, ХЛОДВІГ ЗРОБИВ СВОЄЮ СТОЛИЦЕЮ ЛЮТЕЦІЮ (ПАРИЖ) – ПРИРОДНІЙ ЦЕНТР ГАЛЛІЇ. ХЛОДВІГА ПРОГОЛОШЕНО КОРОЛЕМ РІПУАРСЬКИХ ФРАНКІВ

ЗАВОЮВАННЯ ДАЛИ МОЖЛИВІСТЬ ЗДОБУТИ ЗЕМЛІ НЕ ПРИТІСНЯЮЧИ ГАЛЛО-РИМСЬКИХ МОЖНОВЛАДЦІВ КОРОЛЬ ОТРИМАВ МОЖЛИВІСТЬ НАДІЛЯТИ СВОЇХ ДРУЖИННИКІВ ЗЕМЛЕЮ, НЕ ЗАЧІПАЮЧИ ІНТЕРЕСІВ ВИЩИХ ВЕРСТВ ГАЛЛО-РИМСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. ЗАХОПЛЕНИХ ЗЕМЕЛЬ БУЛО ДОСТАТНЬО ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ДРУЖИНИ АЛЛОДАМИ ЗЕМЛІ РОЗДАВАЛИСЯ ТАКОЄ ЄПИСКОПАМ ТА АББАТАМ ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД РОЗШИРЮВАВСЯ ЗА РАХУНОК ЗАХОПЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ПЛЕМІННИХ ВОЖДІВ, ЯКИХ ХЛОДВІГ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ЗНИЩУВАВ ДО 510 Р. З’ЯВИВСЯ КОРОЛІВСЬКИЙ ДВІР, ЯКИЙ СКЛАДАВСЯ З ОСВІЧЕНИХ ЄПИСКОПІВ, ЗНАТНІ ВЕЛЬМОЖІ РИМСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ, ПРЕДСТАВНИКІВ ФРАНКСЬКОЇ ДРУЖИНИ ЗА ХЛОДВІГА ЗАГАЛЬНОПЛЕМІННІ НАРОДНІ ЗБОРИ ФРАНКІВ ТРАНСФОРМУВАЛИСЯ У ВЕСНЯНІ ОГЛЯДИНИ ВІЙСЬКА – “БЕРЕЗНЕВІ ПОЛЯ”. У 511 Р. В ОРЛЕАНІ ВІДБУВСЯ СОБОР, НА ЯКОМУ БУЛО УХВАЛЕНО РІШЕННЯ ПРО ТЕ, ЩО ЖОДЕН МИРЯНИН НЕ МОЖЕ БУТИ ВВЕДЕНИЙ В ЦЕРКОВНИЙ САН БЕЗ КОРОЛІВСЬКОГО ДОЗВОЛУ . ТОДІ ОСТАТОЧНО ЗА КОРОЛЯМИ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО ПРИЗНАЧАТИ ЄПИСКОПІВ НА СВІЙ РОЗСУД

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ ЗА ПРАВЛІННЯ ХЛОДВІГА НАРОДНІ ЗБОРИ ФРАНКІВ ТРАНСФОРМУВАЛИСЯ У ВЕСНЯНІ ОГЛЯДИНИ ВІЙСЬКА – “БЕРЕЗНЕВІ ПОЛЯ” ЗЕМЛІ, ЗАСЕЛЕНІ ФРАНКАМИ, БУЛИ ПОДІЛЕНІ НА “ПАГИ”, ЩО СКЛАДАЛИСЯ З БІЛЬШ ДРІБНИХ ОДИНИЦЬ – СОТЕНЬ (З ЇХ ТЕРИТОРІЙ В ОПОЛЧЕННЯ ВИСТАВЛЯЛИ СОТНЮ ВОЇНІВ) У ПІВДЕННИХ РАЙОНАХ ГАЛЛІЇ ПОЧАТКОВО БУЛО ЗБЕРЕЖЕНО РИМСЬКИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ.

ЗБЕРЕГЛИСЯ НАЙМЕНШІ АДМІНІСТРАТИВНІ ОДИНИЦІ CIVITATES, ЯКІ ОЧОЛЮВАЛИ COMITES (ГРАФИ - ВІД ГЕРМАНСЬКОГО СЛОВА GEREFA – ЛЮДИНА ІЗ СВИТИ, СУПУТНИК) НА ТЕРИТОРІЯХ СОТЕНЬ ДІЯЛИ СОТЕННІ ЗБОРИ (MALLUS) СОТЕННІ ЗБОРИ БУЛИ СУДОВОЮ ІНСТАНЦІЄЮ, ЯКА ДІЯЛА ЧЕРЕЗ ВИБОРНИХ ТУНГІНІВ (ЛАТ. TUNGINUS АБО CENTENNARIUS) – СОТНИКІВ, ЯКІ МАЛИ ПРАВО ВЕРШИТИ СУД . ТУНГІНИ ТАКОЖ ОЧОЛЮВАЛИ СВОЇ СОТНІ У ЗАГАЛЬНОМУ ОПОЛЧЕННІ. ТУНГІНАМ ДОПОМАГАЛИ 7 РАХІНБУРГІВ (СТАРОФРАНК. RACHIMBURGII АБО RERINBURGHE), ЗНАВЦІВ ПРАВА (“ОГОЛОШУВАЧІВ ВИРОКУ”), ЯКІ ПОХОДИЛИ З ЧИСЛА ПРЕДСТАВНИКІВ ОБЩИНИ. КОРОЛЬ ВИСТУПАВ ПЕРШ ЗА ВСЕ, ЯК “ОХОРОНЕЦЬ МИРУ”, ЯК ВИКОНАВЕЦЬ ВИРОКІВ ОБЩИНИ. НА ЙОГО ГРАФІВ ПОКЛАДАЛИСЯ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ПОЛІЦІЙНІ ТА ФІСКАЛЬНІ ФУНКЦІЇ.

“ДОВГОВОЛОСІ” КОРОЛІ (511–639) СИНИ-СПАДКОЄМЦІ ХЛОДВІГА – ТЕОДОРІХ ХЛОДОМЕР, ХІЛЬДЕБЕРТ І ХЛОТАР – ПОДІЛИЛИ КОРОЛІВСТВО БАТЬКА НА ЧОТИРИ ЧАСТИНИ З ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДНО У МЕЦІ, ОРЛЕАНІ, ПАРИЖІ ТА СУАССОНІ ЛИШЕ ЗА ХЛОТАРЯ І У 558-561 РР. КРАЇНА ФРАНКІВ НЕНАДОВГО ОБ’ЄДНУВАЛАСЯ ПІД ВЛАДОЮ ОДНОГО КОРОЛЯ, ЯКИЙ У 561 Р. НАС МЕРТНОМУ ОДРІ ТАКОЖ РОЗДІЛИВ КОРОЛІВСТВО МІЖ СВОЇМИ СИНАМИ

ЗДОБУТКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ VI СТ. У 534 р. було знищене королівство бургундів і приєднана його територія. У 537 р. франки відвоювали у остготів Прованс, здобувши вихід до Середземного моря. У 537 р. васалами франків визнали себе герцоги алеманів та баварів. До 551р.- також було завойовано тюрингів і обкладено даниною саксів.

ІІ ПОЛОВИНА VI СТ. ОЗНАМЕНУВАЛАСЯ ВНУТРІШНЬОЮ БОРОТЬБОЮ В СЕРЕДИНВ САМОЇ ДИНАСТІЇ МЕРОВІНГІВ, ЇЇ ОЧОЛИЛИ КОРОЛЕВА НЕЙСТРІЇ ФРЕДЕГУНДА (+597 Р., ДРУЖИНА ХІЛЬПЕРІКА І - +584 Р.) ТА КОРОЛЕВА АВСТРАЗІЇ БРУНГІЛЬДА (+613 Р., ДРУЖИНА СИГІБЕРТА І (561-575 РР.)) В ЧАС ВІЙНИ ЗАГИНУЛО БЛ. 10 КОРОЛІВ

ВЕСІЛЛЯ СИГІБЕРТА І БРУНГІЛЬДИ (МІНІАТЮРА З ВЕЛИКИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ХРОНІК XI — КІН. XV СТ. )

ХІЛЬПЕРІК І І ФРЕДЕГУНДА

ГРІБ ФРЕДЕГУНДИ

ХЛОТАР ІІ КОРОЛЬ НЕЙСТРІЇ (З 613 Р. ПІСЛЯ ТОГО ЯК ЖОРСТОКО ВБИВ БРУНГІЛДУ) (584-628) син Фредегунди

БРУНГІЛЬДА НАМАГАЛАСЯ ЗМЕНШИТИ ВПЛИВИ МОЖНОВЛАДЦІВ. МАЙОРДОМ ПІПІН ЛЕНДЕНСЬКИЙ ТА ЄПИСКОП МЕЦА АРНУЛЬФ ОРГАНІЗУВАЛИ ЗМОВУ І ВИДАЛИ ЇЇ ХЛОТАРЮ ІІ

Правління Хлотаря ІІ В 614 Р. ЗІБРАВ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР “ПРЕЛАТІВ І ЗНАТНИХ ЛЮДЕЙ” У ПАРИЖІ, НА ЯКОМУ ВИРІШЕНО СКАСУВАТИ ПОСТАНОВИ ОРЛЕАНСЬКОГ СОБОРУ ТЕПЕР ЄПИСКОПИ ПОВИННІ БУЛИ ОБИРАТИСЯ “ДУХОВЕНСТВОМ І НАРОДОМ” СОБОР КОНСТАТУВАВ СЛАБКІСТЬ КОРОЛЯ ТА ЗНАЧНИЙ ВПЛИВ НА НЬОГО ДУХОВЕНСТВА

“ДОБРИЙ КОРОЛЬ” ДАГОБЕРТ І ( ПРАВИВ НЕЙСТРІЄЮ У 629-639 РР.) КОРОЛЬ ВВАЖАВ ДЕРЖАВУ СВОЄЮ ВОТЧИНОЮ, УОСОБЛЮЮЧИ ВСІ ТРИ ГІЛКИ ВЛАДИ ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ СКЛАДАЛИ ЙОГО СЛУГИ, ФУНКЦІЇ ЯКИХ БУЛИ ЩЕ НЕ ЧІТКО ВИОКРЕМЛЕНИМИ

РЕФЕРЕНДАРІЇ (ДОПОВІДАЧІ) - ОЧОЛЮВАЛИ КАНЦЕЛЯРІЮ, ЗБЕРІГАЛИ КОРОЛІВСЬКИЙ ПЕРСТЕНЬ-ПЕЧАТКУ, ВЕЛИ ДОКУМЕНТАЦІЮ, ОФОРМЛЯЛИ АКТИ Й УКАЗИ КОРОЛЯ; ПРИДВІРЦЕВІ ГРАФИ - ВІДАЛИ СУДОВИМИ СПРАВАМИ, СТЕЖИЛИ ЗА СУДОВИМИ ПОЄДИНКАМИ І ВИКОНАННЯМ ВИРОКІВ; КАМЕРАРІЇ (ЗГОДОМ КУБІКУЛАРІЇ) - СТЕЖИЛИ ЗА НАДХОДЖЕННЯМИ ДО КОРОЛІВСЬКОЇ СКАРБНИЦІ, ОХОРОНЯЛИ КОРОЛІВСЬКІ СКАРБИ І ПАЛАЦОВЕ МАЙНО; МАРШАЛИ - БУЛИ НАЧАЛЬНИКАМИ КОНЮШЕНЬ. НАЙГОЛОВНІШИМИ БУЛИ ПАЛАЦОВІ СЛУГИ: СЕНЕШАЛИ - (“СТАРШИЙ” РАБ“) ЗАЙМАЛИ ГОЛОВНЕ МІСЦЕ В КОРОЛІВСЬКОМУ ПАЛАЦІ І ЗДІЙСНЮВАЛИ НАГЛЯД НАД УСІМ КОННЕТАБЛЬ - (НАЧАЛЬНИК МАРШАЛІВ) МОЙОРДОМ - ("СТАРШИЙ В ДОМІ")

Майордом Згодом посада стала престижною Майордоми стали відати податками та та управлінням королівського домену Згодом у їхніх руках зосередилася уся адміністративна та військова влада

Виразником королівської волі на місцях (судова, адміністративна та військова функції) був граф; поруч із графом знаходився єпископ єпископальний округ – діоцез – співпадав з адміністративним округом. При Дагоберті І почала складатися практика поєднання єпископами функцій графа

“Ліниві королі” (639-751) РОЛЬ КОРОЛЯ ПОМІТНО ПАДАЄ ЗРОСЛА РОЛЬ КОРОЛІВСЬКОЇ РАДИ ПОСИЛЮЄТЬСЯ ВЛАДА МАЙОРДОМІВ КОРОЛІВСТВО ФРАНКІВ ЗНОВУ РОЗДІЛИЛОСЯ НА ТРИ ЧАСТИНИ: НЕЙСТРІЮ НА ПІВНІЧНОМУ ЗАХОДІ, БУРГУНДІЮ ТА АВСТРАЗІЮ НА ПІВНІЧНОМУ СХОДІ. ПСТІЙНА БОРОТЬБА МІЖ МАЙОРДОМАМИ ЦИХ ЧАСТИН

До кінця VII ст. франки втратили ряд земель: у 40-х роках відокремилися Тюрингія, Алеманія і Баварія, близько 670 р.– стали самостійними герцоги Аквітанії. За франками залишилися території між Луарою і Рейном.

ПІПІНІДИ НАЩАДКИ МАЙОРДОМА АВСТРАЗІЇ ПІПІНА ЛЕЙДЕНСЬКОГО (СТАРОГО), ВЛАСНИКА ВЕЛИКИХ ВОЛОДІНЬ В ДОЛИНІ МААСУ ЙОГО НАЩАДКА ГРОМОАЛЬДА СТРАЧЕНО ЗА СПРОБУУЗУРПАЦІЇ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ ЗГОДОМ ПІПІН ГЕРИСТАЛЬСЬКИЙ ПОВЕРНУВ СОБІ ВЛАДУ (+714) У 687 Р. РОЗГРОМИВ У БИТВІ ПРИ ТЕРТРІ МАЙОРДОМА НЕЙСТРІЇ ЕБРОЇНА І СТАВ ЄДИНИМ ПРАВИТЕЛЕМ ТРЬОХ КОРОЛІВСТВ ПІПІН ПОВЕРНУВ ВПЛИВИ ФРАНКІВ У АЛЕМАНІЇ ТА БАВАРІЇ

КАРЛ МАРТЕЛЛ (714-741) БУВ БАСТАРДОМ ПІПІНА, ЯКОМУ ВДАЛОСЯ ПРИДУСИТИ ПОВСТАННЯ У НЕЙСТРІЇЇ З КОРОЛЕМ З МЕРОВІНГІВ НІХТО НЕ РАХУВАВСЯ, ТАК ДИНАСТІЯ БУЛА УСУНУТА ВІД ПРАВЛІННЯ ЛІТОПИСЦІ КАРОЛІНГІВ НАЗИВАЛИ ЇХ ЛІНИВИМИ

У 732 Р. У БИТВІ ПРИ ПУАТЬЕ ПЕРМІГ АРАБІВ ТА ЗУПИНИВ ЇХНЮ ЕКПАНСІЮ НА ПІВНІЧ КОНТИНЕНТУ, ЗА ЩО ОТРИМАВ ПРІЗВИСЬКО «МОЛОТ»

ДЕЖАВА ФРАНКІВ ЗА ПРАВЛІННЯ КАРЛА МАРТЕЛЛА НАМАГАВСЯ ПОСИЛИТИ АРМІЮ РОЗДАВАННЯ АЛЛОДІВ РІЗКО ЗВУЗИЛО ФОНД ДЛЯ ЗЕМЕЛЬНИХ НАДНЬ ВІДБИРАЮТЬСЯ ЗЕМЛІ У ЦЕРКВИ, КАРЛА НАЗЗИВАЛИ “ГРАБІЖНИКОМ ЦЕРКВИ” ПОПРИ ВСЕ НА ЗАХОПЕНИХ ЗЕМЛЯХ ПОШИРЮВАВ ХРИСТИЯНСТВО НА ЧАС ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ КІННОЇ СЛУЖБИ НАДАВАВ БЕНЕФІЦІЇ (БЛАГОДІЯННЯ)

БЕНЕФЕЦІЙНА РЕФОРМА СПРИЧИНИЛА: ЗМЕНШЕННЯ ЧИСЛА АРМІЇ ТА ЇЇ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЮ ЗАКЛАЛА ПОЧАТКИ ФОРМУВАННЯ РИЦАРСЬКОГО СТАНЦ ВПЛИНУЛА НА ПОДАЛЬШЕ ФОРМУВАННЯ ФЕОДАЛЬНОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ

У741 Р. ПІСЛЯ СМЕРТІ БЕЗДІТНОГО ТЕОДОРІХА IV ВІДНОВИВ НА ТРОНІ ОСТАННЬОГО МЕРОВІНГА – ХІЛЬДЕРІКА ІІІ.

НЕЗАДОВГО ДО СМЕРТІ КАРЛ МАРТЕЛЛ ПЕРЕДАВ СТАРШОМУ СИНОВІ КАРЛОМАНУ АВСТРАЗІЮ ІЗ ЗАРЕЙНСЬКОЮ ГЕРМАНІЄЮ, А МОЛОДШОМУ ПІПІНОВІ – НЕЙСТРІЮ, БУРГУНДІЮ Й АКВІТАНІЮ. СИНИ ПОВЕРНУЛИ ЦЕРКВІ У ВЛАСНІСТЬ ВІДІБРАНІ БАТЬКОМ ЗЕМЛІ

Піпін І Короткий (751-768) У ЛИСТОПАДІ 751 Р.- В СУАССОНІ БУЛИ СКЛИКАНІ ЗБОРИ ЗНАТІ, ДЕ ПІПІН “ЗА ЗГОДОЮ ВСІХ ФРАНКІВ” БУВ ПРОГОЛОШЕНИЙ КОРОЛЕМ, ФАКТИЧНО ЗДІЙСНИВШИ ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ Й ЗАПОЧАТКУВАВШИ ПРАВЛІННЯ НОВОЇ ДИНАСТІЇ – КАРОЛІНГІВ.

ВИНИКНЕННЯ ПАПСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ВЗАМІН НА КОРОНАЦІЮ КОРОЛІВСЬКОЮ КОРОНОЮ ПІПІН ПІШОВ ВІЙНОЮ НА ЛАНГОБАРДІВ І У 754 Р. ЗАХОПИВ РАВЕННУ ТА ІНШІ ЗЕМЛІ. ВІН ТАКОЖ ВІДХИЛИВ ВИМОГУ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІМПЕРАТОРА ПОВЕРНУТИ ЦІЗЕМЛІ І, ОЧЕВИДНО ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ДОМОВЛЕНІСТЮ ІЗ ПАПОЮ СТЕФАНОМ ІІІ ПЕРЕДАВ У ДАР ЦІ ЗЕМЛІ ПАПІ ЯК PATRONIMIUM SANCTI PETRI

Монети епохи Меровінгів Теодеберт ІІ (534-548)

Фібули Меровінгів

НЕКРПОЛЬ МЕРОВІНГІВ У СІВО (ДЕПАРТЕАМЕНТ В’ЄНН)

МОГИЛА ДАГОБЕРТА

БАПТИСТЕРІЙ СЕН-ЖАН В ПУАТЬЄ

ДИПЛОМ ДАГОБЕРТА

ЄВАНГЕЛАРІЙ ГОДЕСКАЛЬКА (781-783)

ГЕЛЛОНСЬКИЙ САКРАМЕНТАРІЙ (790-795)