Презентація на тему:
Філософія Середньовіччя і Відродження

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ І ВІДРОДЖЕННЯ Основні ідеї християнського світогляду. Основні риси епохи Середньовіччя. Проблема періодизаціїі і середньовічний спосіб філософствування. Джерела філософії Середньовіччя. Апологетика. Гностицизм. Патристика. Визрівання основної проблематики філософії Середньовіччя. Схоластика як завершення середньовічної філософії. Значення середньовічної філософії для філософії і культури. Основні риси філософії епохи Відродження. Романське і германське Відродження.

ОСНОВНІ ІДЕЇ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Ідея троїстості Бога як Творця, Спасителя і Святого Духа. Ідея свободи вибору Добра або зла. Ідея посмертної віддяки і Божественного милосердя. Ідея апокаліптичного завершення світової історії.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Теоцентризм – будь-яка проблема розглядається в контексті Бога Теодицея – вченн, що розв”язує протиріччя між ідеєю Бога і світового зла Телеологіям – принцип, відповідно до якого все у світі є доцільним Персоналізм – вчення про Бога як абсолютну особистість

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (2-ге ст. – 14-15 ст.) Апологетика – період союзу між філософією і богоодкровенням Патристика – розробка зусиллями отців церкви християнського вчення Рання схоластика – суперечка про універсалії Висока схоластика – поєднання аристотелізму і християнської філософії Пізня схоластика – філософська і релігійна істини мають різне застосування

МЕТОД ЕКЗЕГЕЗИ Нижчий ступінь - семантичний або етимологічний аналіз, тобто аналіз слів, з яких складається текст Вищий ступінь - концептуальний аналіз, де предметом тлумачення є не слова, а думка тексту, що коментується Найвищий ступінь - системно-творчий ступінь, коли вибрані місця тексту стають тільки приводом для розвитку автором власних філософських ідей і побудов

ГНОСТИЦИЗМ Гностицизм - релігійно-філософське вчення, що поєднувало елементи християнства, іудаїзму, античного язичництва, а також вавилонських, перських, єгипетських, індійських філософських уявлень. Завдання - спокута, досягнення порятунку, прагнення звільнитись від кайданів матеріального світу ВЧЕННЯ ПРО ЛОГОС ФІЛОНА АЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО Значення, що витікають з античної філософії Значення, виведені з Біблії Смисли, надані вченню самим Філоном

ПАТРИСТИКА Епоха патристики - це епоха релігійно-філософських доктрин так званих отців церкви, час утвердження догматів християнського віровчення і основних мотивів середньовічної філософії. Августин Аврелій (Блаженний) – автор основ християнської філософії, філософських творів „Сповідь” (вчення про пам”ять, роздуми про пізнання, про свідомість, про час, про самопізнання, про істину, про ідеї,, про любов, про свободу, про „град земний” і „град небесний”), „ Про царство Боже” ( вчення про теологію історії).

ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ Універсалії – загальні родові поняття Реалісти – вважають, що загальні поняття не менш реальні, як як усі одиничні речі ( Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Фрма Аквінський) Номіналісти – вважають, що реально існують лише конкретні речі, а універсалії – лише в людській свідомості ( Росцелін, Оккам)

РАННЯ СХОЛАСТИКА (Іоанн Скот Еріугена, „Про поділ природи”) - природа, яка творить і не є створена : Бог як творець - природа, яка створена і творить : божественні ідеї - природа, яка створена і не творить :індивідуальні речі (творіння) - природа, яка і не творить, і не створена: Бог у стані спокою припинив творити (кінцевої мети досягнуто)

АНСЕЛЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ („Діалог про істину”)

П”ЄР АБЕЛЯР ( номіналізм – концептуалізм )

ВИСОКА СХОЛАСТИКА (ФОМА АКВІНСЬКИЙ – „Сума теології”, „Сума проти язичників”, „Питання”) віра і розум не можуть суперечити одне одному, бо обоє походять від Бога, хоча розрізняються методами; одкровення повідомляє людині істини, котрі є необхідними для спасіння, але завжди залишається простір для самостійного дослідження речей; Існує докорінна відмінність між дійсністю і можливістю; Істина – це відповідність речі й розуму

ЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ відкрило вчення про безсмертну людську особистість, яка прагне до поєднання з Творцем, але не до розчинення в ньому; дало початок герменевтиці ( сучасна наука про тлумачення тексту); дало початок екзистенціалізму ( вченню про сутність існування)

ОСНОВНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ антропоцентризм – принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови і головною категорією філософствування; пантеїзм – принцип розуміння Бога як безособового начала, яке розчинене у світі і спонукає його до розвитку; гуманізм – принцип, відповідно до якого людина, її вільний творчий розвиток є вищою цінністю світобудови;

ГЕРМАНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ ( Альбрехт Дюрер, Ієронім Босх, Пітер Брейгель) Містицизм - віра домінує над розумом, містичне – первинне, логічне – вторинне, Бог є більше реалістичним, ніж людина. Фаталізм – спостерігання глибинних недосконалостей і вад людини, вихід із потойбічних сил. РОМАНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ ( Данте, Джотто, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Тиціан) Висування на перший план художньої творчості як діяльності, шо найбільш адекватна людині. Домінування творчого начала над пізнавальним. Універсалізація людської сутності.

МАРСІЛІО ФІЧІНО: творче злиття з Богом Утвердження богоподібності людини, творча активність людини в процесі злиття з Богом. Вчення про „всезагальну релігію” : релігійна істина – сукупне надбання людства. ДЖОРДАНО БРУНО І ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ: два шляхи свободи „Джордано Бруно вірив, Галілей – знав. Обидва вони були в однаковому становищі. Суд інквізиції вимагав від них під страхом смерті зречення своїх переконань...Є істина, яка страждає від зречення, і істина, яку не зачіпає зречення.” Карл Яс перс

КОЖНА ЛЮДИНА НЕСЕ В СОБІ ВСЮ ПОВНОТУ ФОРМ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ (Мішель Монтень)

Тебе не стримують жодні непоборні межі,, тобі самій доведеться визначати свою природу... Я поставив тебе в центрі світу, щоб ти поглянула звідти кругом себе і побачила все, що є у цьому світі... Тобі вільно опуститися до нижчого світу і стати на рівні з худобою. Але тобі так само вільно піднятися... у світ божественного... Піко делла Мірандола, „Промова про гідність людини”

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МАРТІНА ЛЮТЕРА Домінанта віри. Можливість особистого спілкування з Богом. Абсолютний авторитет Біблії. Проголошення збагачення як угодної Богу справи. Ідея поєднання свободи волі і рабства волі. ... адже між життям, яке воно є, та життям, яким воно повинно бути, така величезна прірва, що орієнтований на те, що повинно бути, а не на реальне, скоріш загине, ніж виживе. Людина, котра завжди бажає тільки добра, неминуче загине в оточенні багатьох недобрих людей... Нікколо Макіавеллі, „Князь”