Презентація на тему:
Як зробити батьків спільниками на шляху до єдиної мети

Психолого-педагогічний семінар

Основні завдання сімейного виховання Засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етнічних норм взаємин із близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, Здатності виявляти турботу про молодших милосердя до слабких і людей похилого віку.

Важливу функцію координації виховних дій сім’ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, і від того, як організована і реалізована робота з батьками кожного навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей.

Суттєвим за своєю значущістю завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Установлення та підтримка педагогічної співпраці “діти – батьки – педагоги” повинні вибудовуватися на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправного партнерства.

Основою такої співпраці повинна стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності вчітеля у зазначеній співпраці повинен спрямовуватися на підвищення готовності батьків до виховання дітей на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу усім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової та іншої інформації, на формування у них відповідних практичних умінь та навичок.

Пріоритетними принципами батьківсько-вчительської взаємодії є принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії; … гуманізації взаємин вчителів і батьків; … демократичності; …систематичного аналізу; … творчості й успіху; … діалогічного спілкування; … включення у діяльність; … індивідуально-особистісного підходу; … довіри і підтримки; … високої духовності.

Функції батьківсько-вчительської взаємодії Традиційні: Інтегруюча Адаптивна Культуротворча Розвиваюча Нові: Захисна Корекційна компенсаційна

Напрями роботи з батьками Вивчення сімей Залучення батьків до навчально-виховного процесу Психолого-педагогічна допомога

Форми роботи з батьками Відвідування родини День відкритих дверей Бесіди Консультації Лекції Дискусії Усні журнали Батьківські вечори. Форми роботи з батьками

Відвідування родини …багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з’ясування умов виховання. Необхідно: Заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування а також визначити мету візиту; Прийти в гарному настрої, привітним, доброзичливим; Забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні) давати тактовно, ненав’язливо. Поведінка та настрій дитини також допоможуть зрозуміти психологічний клімат родини.

Бесіди … проводяться як індивідуальні, так і групові. Потрібно чітко визначити мету: що необхідно з’ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значущий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення своїх думок. Педагог повинен не тільки говорити, а й слухати батьків, виявляти свою зацікавленість, доброзичливість.

Лекція - це форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Кращий лектор - сам учитель-вихователь, який знає інтереси, проблеми та турботи батьків. Головне в лекції – науковий аналіз виховних явищ, ситуацій, тому в лекції варто розкривати причини явищ, умови їхнього протікання, механізм поведінки дитини, закономірності розвитку її психіки, правила сімейного виховання.

При підготовці лекції варто враховувати її структуру, логіку, можна скласти план основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна з необхідних умов лекції – опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції – невимушена розмова, задушевна бесіда, діалог зацікавлених однодумців.”.

Тематика лекцій повинна бути різноманітною, цікавою й актуальною для батьків, наприклад: “ Режим дня школяра”, “Що таке самовиховання?”, “Дитина і природа”, “Мистецтво в житті дітей”, “Статеве виховання дітей”.

Батьківські збори Рекомендації з проведення Класний керівник знайомить батьків із сучасними психолого-педагогічними знаннями не взагалі, а стосовно даного колективу, у зв’язку з даними проблемами. Класні збори краще проводити у формі кафе, без розсаджування рядами.

3. Батьківські збори, як правило, завершуються індивідуальними консультуванням батьків. 4. Вчитель пропонує батькам обговорювати і розв’язувати різноманітні педагогічні ситуації. 5. Забороняється колективно обговорювати недоліки і помилки дітей. Забороняється порівнювати одну дитину з іншою. 6. Батьків краще запрошувати на збори симпатичною листівкою, зі звертанням на ім’я та по батькові, із зазначенням пропонованих для обговорення тем.

7. Запрошені на збори вчителі погоджують із класоводом тональність і спрямованість своїх виступів. 8. Класні батьківські збори категорично необхідно скасувати, якщо вчитель погано знає дітей, не готовий до батьківських зборів. Ідеться не про інформаційно-організаційні зустрічі. 9. Протягом року батьки дві чі пишуть твір на тему, що вдалося і що не вдалося у вихованні своїх дітей.

Анкета для батьків “Чого ви чекаєте від батьківських зборів?” Чого ви чекаєте від батьківських зборів? Що заважає вам відвідувати батьківські збори? Чи корисні для вас батьківські збори? Що найбільше запам’яталось вам на батьківських зборах? Яка форма батьківських зборів вас найбільше влаштувала б?

6. Які проблеми ви хотіли б обговорити на батьківських зборах? 7. Про що ви хотіли б розповісти на батьківських зборах? 8. Чи повинні бути присутніми на батьківських зборах учні? 9. Що найбільше вам не подобається на батьківських зборах?

Які знання потрібні батькам?

Психологічні знання Саме вони дають можливість збагнути закономірності розвитку дитини у різні вікові періоди; з’ясувати психологічний зміст своїх помилок і труднощів у вихованні.

Педагогічні знання Батьки повинні не просто впливати на дитину в конкретних ситуаціях, а вибудувати цілісну, логічно виправдану виховну систему.

Загальна ерудиція Батьки для дитини спочатку є джерелом інформації про навколишній світ, а згодом – провідником у світі знань і людських взаємин. Нерідко широкий світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету батька чи матері.

Що необхідно батькам знати про темперамент ? Темперамент – це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку перебігуїї психічних процесів та поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини – рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій і т. ін. Темперамент – це те, з чим людина народжується і те, що протягом життя в основі своїй не змінюється. Темперамент проявляється в дії, поведінці, вчинках людини й має зовнішнє вираження. (Існує спеціальна карта визначення типу темпераменту учня).

Сангвінік (сильний, урівноважений, рухливий) Його нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою та значною рухливістю. Тому сангвінік – людина швидка, легко пристосовується до мінливих умов життя, стійкий перед труднощами.

Як виховувати сангвініка? Намагатись виробляти в нього стійкі інтереси. Навчати терплячості, тому що розпочату справу треба доводити до кінця. Якомога більше хвалити за моральність вчинків. Викоріняти недбалість і поверховість при виконанні завдання.

Враховувати, що життєрадісність, товариськість і оптимізм сангвініка здатні повернутись іншим боком медалі і стати як джерелом легковажності, так і нестійкості даної дитини.

Флегматик (сильний, урівноважений, інертний) Його нервова система також характеризується значною силою та рівновагою нервових процесів у поєднанні з малою рухливістю. Будучи з точки зору рухливості протилежністю сангвініка, флегматик реагує спокійно,та повільно, не схильний до змін свого оточення, але, яу і сангвінік, добре опирається сильним та тривалим подразненням .

Як виховувати флегматика? Намагатися виробляти допитливість і зробити його ініціативним. Начати, як правильно переключати увагу при виконанні різних доручень і як розподілити раціонально час, аби не попасти в цейтнот. Не дратуватися черепашачим темпам, а прискорювати їх, залучаючи ігрову діяльність, хоча б ігри навздогін.

Навчати повніше виражати емоції і почуття: як радіти, горювати, жаліти когось і бути добрим. Намагатися розвинути навички спілкування і товариськості. Грати з ним в ігри, де необхідна швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує правила гри. Будь-якими способами пробуджувати кмітливість і уяву дитини.

Слідкувати за тим, щоби він менше був інертним, в’ялим, весь час тормошити його, інакше в’ялість може перетворитися на лінощі, а рівність почуттів – у їх емоційну нужденність.

Холерик (сильний неврівноважений тип з перевагою збудження) Відзначаючись сильною нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів, переважанням процесів збудження над процесами гальмування. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає самовладання; він запальний та нестриманий

Як виховувати холерика? Уповільнити його темп кружляння по життю, розставивши на шляху різноманітні шлагбауми і непередбачувані зупинки. Скерувати енергію, що ллється через край, на корисні, потрібні справи. Навчати обдумувати свої рішення, оцінювати запас своїх сил. Виховувати наполегливість і стриманість,як потрібно володіти собою, аби не дратуватися.

У зародку блокувати будь-яку агресивність. Необхідно добирати такі ігри, де закріпились би процеси гальмування і не було б надмірного збудження з боку нервової системи: спокійні, в яких усе залежить від уваги і потрібний мінімум емоцій. Не забувати, що безпосередність холерика найчастіше випливає у нетактовність і ображає людей. Холерика необхідно навчати ввічливості і вимагати, щоб він таким став. Його не варто вмовляти, він реагує зазвичай лише на батьківські вимоги.

Меланхолік (слабкий тип) Представники цього типу нервової системи не можуть витримати сильні та тривалі подразники. У них слабкі процеси гальмування та збудження. Пори дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Тому меланхоліки часто пасивні, загальмовані.

Як виховувати меланхоліка? Не потрібно вимагати від меланхоліка того, що для нього неможливо. Накази гальмують його діяльність. Намагатися підтримати його, похвалити, бути з ним добрим і ніжним. Скеровувати його лише на посильні завдання і допомагати їх вчасно втілювати. Навчати, як потрібно перемагати сором’язливість і несміливість, викорінюючи невпевненість у собі.

Підтримувати його самостійність. Виховувати в ньому ініціативність, товариськість, довірливість і сміливість. Навчати хоробрості і допомагати позбутися страхів. У жодному разі, навіть з найкращих міркувань не лякати його. Намагатися викликати якомога більше позитивних емоцій, використовуючи їх для спеціальної ретуші негативних.

Типи неправильного виховання в сім’ї У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій. Неправильне виховання впливає на поведінку дитини.

Бездоглядність … - дитина поза полем зору батьків. Батьки ніби й турбуються про неї (годують, одягають), але в основному, дитина належить сама собі. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків. До цього ж типу відноситься формальне виховання.

Гіперопіка - це надмірна опіка з боку батьків. У цьому випадку характерні неперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що веде до загострення взаємовідносин.

Кумир сім’ї Інколи бажання вберегти дитину від найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, Що навколо неї створюється атмосфера захоплення, перебільшення, захвалювання її здібностей, найчастіше неіснуючих. Всі бажання дитини виконуються, вона в центрі уваги – кумир сім’ї. Виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці і самостійності.

Емоційне відкидання Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається у сім’ях, де один з батьків обтяжується дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є друга дитина, яка отримує більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної чутливості. Якщо вам важко зрозуміти цей тип, згадайте казку про Попелюшку – ставлення до дівчинки у сім’ї її батька.

Жорсткі взаємини Характерною ознакою є жорстоке ставлення із суворим покаранням за дрібні вчинки. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.

Надмірна вимогливість Часто можна чути від батьків: “Я не мала можливості…”, “ У моїх батьків не було змоги…”, “Я все життя мріяла, то нехай моя дитина досягне цього”. Батьки стараються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути неіснуючі здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратись, спілкуватись з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Цей стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності.

Робота у групах

Конфлікти з батьками Причина конфліктів:учитель несправедливий до дитини, ображає її, принижує, але ж моя дитина – найкраща, найрозумніша й неповторна. Навіщо ж штучно формувати в ній ці комплекси? При цьому батьки , бачачи “в чужому оці пилинку”, у своєму, як кажуть, “не помічають колоди”. Самі приділяють дитині мало часу й усю відповідальність перекладають на школу.

Соціологи стверджують, що понад 70 % батьків переконані, що їх контакт із викладачами дітей має бути епізодичним, тобто цілком достатньо батьківських зборів. Але ж дитина переважну частину часу проводить у школі, і це її життя для мами з татом – таємниця “ за сімома печатками”. Утім, вихід усе-таки є – в ідеалі батькам і педагогам потрібно стати союзниками: Учителю – частиною родинного мікросередовища, батькам _ частиною мікросередовища школи.

Тоді з поля взаємних звинувачень ситуація поступово почне переходити в поле взаємних рішень. І виклик тата до директора перестане бути стресовою ситуацією.

Чимало вчених , зокрема Н.Волкова, С.Карпенчук, А. Коваль, І. Звєрєва, І.Котова, С. Поляков, В.Постовий та ін. вважають, що процес налагодження взаємодії з батьками буде більш ефективним за умови дотримання вчителем ПЕВНИХ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАВИЛ І ВИМОГ

Проведення заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків: У спілкуванні з батьками важливо уникати категоричного тону, який може спровокувати образи; нормою повинні стати стосунки, засновані на взаємоповазі, цінність яких полягає у розвитку почуттів власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов’язку як учителів, так і батьків.

Довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні Психологічно батьки готові підтримати потреби школи; навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки і освіти, як правило, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей.

Педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім’ї: Класний керівник – особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім’я, вчитель повинен бути тактовним, ввічливим, використовувати інформацію про сім’ю лише з метою допомоги батькам у вихованні.

Життєстверджуючий настрій при вирішенні будь-якої виховної проблеми, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті .