Презентація на тему:
В.О.Сухомлинського “ Як виховати справжню людину ”

За книгою В.О.Сухомлинського “ Як виховати справжню людину ” Учитель етики НВК “ЗШ І-ІІ ступенів №13 – дитячий садок ” Штепа Тетяна Станіславівна

Любі діти, батьки, дідусі та бабусі! Ніщо в житті так високо не цінується, як своя родина. Велика родина – це дідусі і бабусі, тітоньки і дядечка, рідні і двоюрідні брати та сестри . Та найдорожчі і найрідніші в сім’ї – тато і мама. До них ми завжди звертаємося за допомогою та порадою в години радості і смутку. До них завжди лине наше серце і горнеться душа. Батьки і діти – це “ пелюстки одного квіту ”. З давніх - давен українці розглядали рід, родину, сім’ю як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків. Завдяки вихованню в родині український народ продовжував себе в своїх дітях, передавав свій національний дух, характер, традиційну родинно-побутову культуру.

Б Батьківщина – твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд. Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам’ятай : ти говориш про лихо і горе свого рідного дому… Говорити про недоліки – для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість.

Батько – найрідніша, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях – від народження до смерті… Бути гідним свого батька – твоя особиста честь.

Бути справжньою людиною – це означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими. Щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилось щось хороше від тебе, від твоєї душі. Бережи та шануй пам’ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього. “ Кожна людина – це неповторний світ. Під кожним надгробком – світова історія “. ( Г.Гейне) Будьте добрими дітьми своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть – невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих – дітей.

Г Гідність – мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї духовної культури.

Д Дідусеві і бабусі – почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа – перше слово нехай належить дідусеві і бабусі. Не соромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щасливим…

Ж Жіночність - це найвищий вияв краси. У цій красі – народження нового життя, цвітіння розвитку. Носій і творець життя - жінка - найглибше втілює високо - моральне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку – означає поважати життя.

З Знання – неоціненне багатство, якого маєш ти набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш потім. Твій обов’язок – учитися в повну міру своїх сил.

І І є ще одне духовне начало в нашій людській любові. Це – наша потреба в людині. Не можна жити без почуття й усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось бачить увесь сенс свого життя лише в тому, що є на світі ти.

К Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. ЇЇ можна назвати гімнастикою душі - вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш себе.

Л Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Любов – могутня вихователька. Вона робить людину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя… Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському – виховай своїх дітей. Виховання людини – найважливіший громадський обов’язок.

М Мати творить твою неповторну особистість – ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми називаємо народженням. Берегти матір – означає турбуватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя.

Мужність – це справжня краса духу й тіла, переконань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.

Н Ніколи не забувай про свою теплу, затишну колиску, з якої ти вилетів, як пташеня, якби не вона – ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини.

О Опановуй головне в духовній культурі – культуру людських відносин: умій роз-різняти в людині світле й темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, - це віра в добре начало в ній.

П Праця – це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка – це нелегка праця, і саме її складність, трудність і дає людині велику радість.

Р Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття… Повага, шанування старших поколінь – закон нашого життя. Поважати старших треба тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.

С Скромність – це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бути скромним – означає ні на мить не забувати, що кожна людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність.

Совість живе в людському житті лише на поживному ґрунті совісності, сорому; совість – це знання, багато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов’язок, повинність. Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів. Соромся слабовілля, безпринциповості, “безхребетності”. Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв’ячок, ім’я якому “ моя хата з краю ”. Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вірним і зобов’язаним. Соромся байдужого ставлення до життя. Соромся безкультурності. Невігластво розуму і почуттів збідніють людину, роблять її примітивною.

Т Терпимість і нетерпимість – дуже важливі елементи духовної культури, які треба опанувати для того, щоб орієнтуватись у безмежно складному світі людських пристрастей і характерів.

У Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе. Біду, нещастя. Умій бути вдячним. Почув похвалу – дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської досконалості. Почув докір, осуд – дякуй за те, що тебе вчать жити.

Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість. Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій пробачати ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття – кулька жаринок, від багатого плодозбору – кілька яблук. Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що велике щастя вчителя – бачити тебе таким, яким він створив.

Ш Школа – це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі – це не просто діти, які зібралися в одному місці, вони являють собою дитяче суспільство, що живе за своїми гармонійними законами.

Ю Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні традиції, стати для вас святим законом.

Я Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення – в житті у тебе нічого не буде дорогого і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних людських бажань – порожнім і нудним.

Дружба – це школа виховання благородних почуттів Закони дружби Не залишай друга в біді. Бути вірним дружбі – означає ділити з другом не тільки радість, а й горе. Тобі не байдуже, який твій друг. Дружба – це моральне збагачення людини. Знайшовши надійного друга, ти помножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим. Дружба – це насамперед віра в людину, вимогливість до неї і повинність. Дружба і егоїзм – непримиренні й несумісні. Дружба вчить любити віддано й стійко, бути непримиренними. Дружбу я назвав би вершиною, з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблесті та краси, вульгарності й потворності.

Дружба випробовується в біді й небезпеці. Умій жити так, щоб тебе з другом об’єднувала єдність духу, ідеалів. Нехай дружба буде для тебе яскравим світлом, що осяває мету життя. Юність без вірної, відданої дружби – убога і порожня. Не вміючи дружити, ти обкрадаєш себе. Дружба виховує відданість високому, ідеальному, тому що у дружбі більше віддають, ніж беруть – найбагатшим стає найщедріший. У дружбі ти проходиш справжню школу безкорисливості. Дружба дає незрівнянну радість від того, що ти віддав. Дружба, по суті, відкриває нам справжній сенс життя. Без відданої, вірної, вимогливої дружби неможливий колектив.

Друг – якщо це тільки справжня дружба – стає частинкою тебе самого. Якщо ти бачиш у другові щось погане, не гідне вашої однодумності, вашого прагнення до ідеального, скажи йому відверто про це. Ти повинен бути найсправедливішим, наймужнішим і найсуворішим суддею свого друга. Взаємна відповідальність, яка осяває нашу дружбу, - найважливіше джерело вірності, відданості. Бути вимогливим у дружбі – означає мати мужність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім’я чого склалася дружба. Із цеглинок міцної, ідейно багатої дружби будується те, що я назвав би моральною силою колективу.

Правила виховання мужності Умій пробудити в собі гнів, злість на себе, якщо тобі чогось не хочеться. Не хочеться – це небезпечний ворог справжнього людського буття. З “ не хочеться ”, якщо воно вийшло переможцем над “ треба “, починаються нікчемність і безвілля. Пробуди в собі почуття настороженості, якщо тобі щось здається неможливим, нездійсненним, нездоланним. Збери всі сили свого духу, щоб неможливе стало можливим. Активна ненависть до невигідного – подвиг духу. Умій владарювати духом, волею над слабкостями свого тіла. Сила людської волі безмежна. Занепад духу в тяжкій життєвій ситуації – це твоя поразка, загибель. Гідність мужчин – це заявити про свій біль.

Біль, страждання, недуга, якими б сильними і невідступними вони не були, не повинні стати сильнішими за твою волю. Найбільша перемога – це перемога над самим собою. Якщо ти вмієш тільки підкорятися волі інших – ти виростеш “ тінню “ людини. Справжня людина вміє наказувати собі. Це і є вміння жити. Ти станеш справжньою людиною тільки тоді, коли зрозумієш, що таке “ важко “. Не йди легким шляхом. Іди найважчим! Подолання труднощів підносить людину. Постав над собою хоч сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти сам не зможеш примусити себе й вимагати від себе.

Десять “ не можна “ Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство. Не можна сперечатися з шановними і дорослими людьми, особливо зі старшими. Не можна ледарювати, коли всі працюють. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі – кращий шматочок на столі, смачну цукерку, кращий одяг. Не можна робити того, що осуджують старші.

Не можна залишати рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і порад у старших, особливо в діда, не попрощавшись із ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен перший привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я.  

Народження людини – це майбутнє народу, радість батька і матері – крихта радості всього народу.