Презентація на тему:
виникнення та розвиток педагогіки

Виникнення і розвиток педагогіки Наука навчання та виховання дітей

Сучасна педагогіка — це наука про виховання людини.

«Виховання» Освіта Навчання Розвиток

Педагогічні знання систематизувались у вигляді висновків, порад, рекомендацій та існували в народних звичаях, обрядах, традиціях, народній творчості.

Цей своєрідний звід правил і нормативів став джерелом розвитку соціальної поведінки людини: сповіді працелюбності, гостинності, любові до природи, взаємодопомоги, милосердя, поваги до старших, миролюбства, — того, що пізніше увійшло до кодексу життя цивілізованого суспільства, стало першоосновою педагогічної науки й практики.

Спроби узагальнити досвід виховання, виділити теоретичні начала виховання були розпочаті в найрозвиненіших державах стародавнього світу :

Китай

Індія

Єгипет

Греція

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька флософія.

Демокріт Матеріалістична концепцію розвитку особистості

крилаті афоризми: «Ніхто не досягне ні мистецтва, ні мудрості, якщо не буде вчитися», «Природа і виховання подібні. А саме: виховання перебудовує людину і, перетворюючи, створює природу», «Учіння виробляє прекрасні речі лише на основі праці», «Більшість багатознайок не має розуму».

Сократ започаткував філософську основу гуманістичної педагогіки.

Істину можна пізнати і засвоїти лише через знаходження протиріч у своїх вчинках, думках, поняттях.

Засобами для пошуку істини є Маєвтика Іронія

Маєвтикою Сократ називав мистецтво видобування за допомогою вмілих проблемних питань прихованого в людині правильного знання. Іронією - манеру прикидатися дурнем перед невігласами, які вважають себе знавцями і мудрецями, для того, щоб вони могли із власних відповідей дізнатися про свою дурість і спрямувати свої зусилля на істину.

Платон Людина - це прояв усього зовнішнього, яке є незмінним і тому - об'єктивним.

Істина - це ідеал виховання: поєднання благородства, багатства, фізичних і духовних здібностей. Але осягання істини не може дати постійного знання, бо пізнання людини обмежене чуттєвим сприйманням.

Арістотель виховання є державною функцією і зводиться до формування в особистості необхідних довершеностей.

фактори природні задатки спроможність набувати звичок здатність робити судження

Перший «штатний» педагог Марк Квінтіліан який навчав юнаків-патриціїв ораторському мистецтву; автор 12-томної книги «Дванадцять книг риторичних настанов», власне, першої педагогічної книги;

Ян Амос Коменський «Велика дидактика», «Материнська школа»; Ідея творів - людина є «найдосконалішим, прекрасним творінням»; школа — «майстернею гуманності»;

Джон Локка Сконцентрував свої зусилля на теорії виховання джентльмена — людини впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань

Жан-Жак Руссо автора ідеї природної досконалості дітей, теорії «вільного виховання»

Йоган Генріх Песталоцці запропонував учителям прогресивну теорію морального виховання учнів

Фрідріх Адольф Дістервег Ідея про активізацію навчальної діяльності учнів, посилення їх самостійної роботи, а також думки про підготовку народних учителів, які повинні базуватися на отриманні наукових знань і прищепленні високих моральних якостей.

Твори, які дійшли до нас з часів Київської русі: «Руська правда» Ярослава Мудрого і «Правда» Ярославичів (його синів), «Повчання Володимира Мономаха», «Житіє Євдокії Полоцької», «Повчання дітям ченця Ксенофонта»

Навчання повинно здійснюватися з урахуванням вікових і психічних особливостей розвитку дитини, організовуватися на основі принципів посильності та послідовності, наступності й систематичності, наочності та емоційності.

«...Педагогічна практика без теорії — те саме, що і знахарство в медицині».

В кожну епоху були діячі, що піднімалися вище інтересів свого класу. Вони висували прогресивні педагогічні ідеї, які відмежовувалися від офіційної педагогіки. Саме ці ідеї складають основу наступності в педагогічній теорії і стимулюють її розвиток.

Презентацію підготувала – Панченко Наталія