Презентація на тему:
Урок-тривога, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору

Урок-тривога, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору ЗБУДУЙТЕ ПАМ’ЯТІ НЕГАСНУЧИЙ СОБОР!

Мета: сприяти поверненню історичної пам'яті про голодомор 1932-1933 років; познайомити учнів із творами українських письменників, у яких висвітлена дана тема; осмислити незнищенність духу українського народу; формувати в учнів повагу до подій тих часів; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості. Обладнання: записи “Реквієм” А.Моцарта, “Патетична соната” №13 Бетховена; Роберт Конквест, “Жнива скорботи”, К.: “Либідь”, 1993; А.Листопад, “Біла молитва братика”, К.: “Веселка”, 1993; свічки у підсвічниках; напис “Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр. в Україні”; малюнки учнів

Всі українські села, присілки та хутори, Повстаньте всі, кому сказали: вмри! Засяйте над планетою, невинні душі! Зійдіть на води й суші, Збудуйте пам’яті негаснучий собор!

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. “Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду”. А так умирала майже вся Україна. Тож пом'янімо сьогодні великомучеників нашої історії. На вшанування світлої пам'яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошую хвилину скорботи. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

Сьогодні згадуємо страшні сторінки історії нашого народу – Голодомор 1932 – 1933 років. Ця трагедія забирала життя мільйонів наших земляків. В українських селах від голоду помирали і дорослі, і діти. Як підрахували історики, у той час в Україні помирало 17 осіб на хвилину, понад 25 тисяч людей щодня. Все забрала влада в селян, усі фонди: продовольчий, фуражний, насіннєвий. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося ще у грудні 1931 року, тривало до вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Кількість жертв – 8 мільйонів чоловік. Це 1/5 усього населення України.

Причини та передумови виникнення голодомору Перехід до планово-директивної економіки зміни у сільському господарстві розгортання масового колгоспного руху опір владі – вороги народу. Колективізація викликала впертий опір у селянства. В багатьох районах України, навіть там, де партійні керівники ще недавно рапортували про намір протягом року досягти суцільної колективізації, були антиколгоспні та антирадянські виступи. За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні 1930 р. становила майже 40 тис. осіб. Повстання були придушені.

Наслідком голодомору стала масова дитяча безпритульність Поряд із швидким накопиченням кількості дітей у дитячих будинках виникають «дикі дитбудинки», котрі створювалися сільрадами. Велика кількість сиріт жила при сезонних яслах, майданчиках у школах. Додаткові контингенти дітей харчувалися за рахунок інших дітей

«Безпритульний, бродячий елемент» Дорослих безпритульних спочатку відправляли до ізоляторів, а звідти розподілялися наступним чином: відфільтровували; відправляли на роботу; в лікарню; померлі; передані до відділу соцзабезпечення.

«Немає жодного сумніву в тому, що цей голод штучний і спеціально створений… Вирішено ліквідувати українську проблему протягом кількох місяців, ціною смерті від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я тієї думки, що вона ще вища, і, мабуть, її вже досягли. Це велике нещастя, яке скошує мільйони людей і винищує дитинство цілого народу… Уранці 21-го на базарі мертвих складали на купи в лахмітті і людських екскрементах уздовж огорожі біля річки. Спочатку там було 30 трупів. Уранці 23-го їх було вже 51. Дитина ссала груди мертвої матері із обличчям сірого кольору. Люди казали: «Це ще тільки квіточки соціалістичної весни». Сержіо Гранденіго , консул Італії у Харкові

У селах навесні 1933 року почалося людоїдство. В Україні зареєстровано було 10 тисяч судів над людоїдами. Тоді по селах їлось людське м'ясо, І хліб пекли з розтертої кори, Дивилися голодні діти ласо На спухле тіло вмерлої сестри. Так ми, хоч і покинули печери, В двадцятім віці стали людожери. Юрій Клен. «Прокляті роки»

Живі не мали сили ховати мертвих. У деяких населених пунктах на сільрадах вивішували чорні прапори, що означало, що жителів тут уже немає. У Харківській області було зафіксовано 9 районів, де масово мерли люди. А на сусідніх залізничних станціях в елеваторах під охороною зберігалися тисячі пудів хліба.

Опухлий п’ятирічний Роман, син Іллі Гайдамаки, казав перед смертю: «Я з’їв би такий буханець хліба, як хмара».

Біла молитва братика Бозю! Що там у тебе в руці Дай мені, Бозю, хоч соломинку… Щоб не втонути в Голодній Ріці. Бачиш, мій Бозю, я ще — дитинка. Та ж підрости хоч би трохи бодай. Світу не бачив ще білого, Бозю. Я — пташенятко, прибите в дорозі. Хоч би одненьку пір'їночку дай. Тато і мама — холодні мерці. Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось мені! Холодно, Бозю. Сніг дуже білий Бозю, що там у тебе в руці?...

На одного працівника виділялося по 100 – 300 грамів хліба, але діти, які не працювали, не мали і цих крихт. У 180 районах, де не виконували плану, дитячі організації зняли з централізованого продовольчого постачання. Фіксацією дитячої смертності ніхто не займався. На той час в Україні було 55 тисяч сіл, і в кожному мерли діти. На Харківщині тільки за один день 2 травня 1933 року померло 300 дітей. Це були невинні жертви голодомору.

Боже великий, всевладний, Яви нам свою могуть, Дай розпізнати правду, – Праведників не забудь. Дивляться в твої очі, Мільйони скатованих душ. Пригорни їх, посели на спочинок, Та їхнього сну не наруш! Заступи нас і нашу державу Од кривавих, лютих негод. Всі ми – сущі, усопші, прийдешні – Твій пшеничний, безсмертний народ. Нам необхідно говорити про минуле заради майбутнього тому, що втрата пам'яті породжує бездуховність, яка, ніби ракова пухлина, роз'їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію

Фотофакти свідчать

Ми пам'ятаємо