Презентація на тему:
"Свято вишиванки"

Наша вишивка – то пісня України, Нашої священної землі. В ній співають ранки солов′їні Квітом розквітаються гаї.

Україно, моя вишиванко, Ти мій рай, моя радість і доля. Я без тебе, як день без світанку, Я без тебе, як жайвір без поля

Вишиванко, моя вишиванко, Смереково – вишнева жага. Ти далеких Карпат полонянка, Ти Дністра моя хвиля жива…

Вишиванко, моя вишиванко, Смереково – вишнева жага. Ти далеких Карпат полонянка, Ти Дністра моя хвиля жива…

Я по світу іду в вишиванці, Аж дивуються ген журавлі. Хай стрічають весняні багрянці, Україна іде по Землі…

Я по світу іду в вишиванці, Аж дивуються ген журавлі. Хай стрічають весняні багрянці, Україна іде по Землі…

Мені сорочку мати вишивала Неначе долю хрестиком плела, Щоб я легких стежинок не шукала, І доля щоб щасливою була.

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала. І водила мене у поля край села. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Я візьму цей рушник, простелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушникові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Ой піду в неділеньку на гулянку, Подарую милому вишиванку. Сердься, мій соколику, чи не сердься, Будеш ти носить її коло серця.

Вічна пісня барв і кольорів, Неповторна музика натхнення! Шепіт трав і шелест яворів, І дзвінкі турботи сьогодення. Хрестиком покладено в рядки, Поспліталось, блиснуло веселкою Ніжність материнської руки Пісні ще весільної, веселої. Дух народу в колір заплете, Проросте і піснею, і цвітом. А над світом, гляньте, а над світом Українська вишивка цвіте!

Я вірю в вишивання нені, Хто сам малюнок долі вибирає, Той пустоцвіту у житті не має!