Презентація на тему:
Система виховання

Система виховання дітей та молоді в Античному світі

План лекції 1. Освіта і виховання у Давній Греції: спартанська система виховання; афінська система виховання; порівняльна характеристика. 2. Виховання, школа і педагогічна думка у Стародавньому Римі. Педагогічні ідеї М.Ф. Квінтіліана.

Економічний i культурний розквіт держав Стародавньої Греції датується VI-IV ст. до н. е.

 Стародавня Греція складалася з ряду невеликих держав-міст (полісів) Виховні системи: спартанська (Лаконія – головне місто Спарта); афінська (Аттіка – головне місто Афіни).

Давня Греція

Спартанці – нащадки войовничих дорійських племен Склад населення: Спартіати – земельна аристократія (9 тис. родин); Періеки – ремісники, землероби (30 тис.); Ілоти – раби (250 тис.), (раби вважались знаряддям праці, “що вміє говорити”; були позбавлені всіх прав ).

Особливості Спарти: войовничість; рівноправ’я чоловіка і жінки; геронтократія (влада належала старійшинам); діти належали усій Спарті і виховувалися для держави.

Мета виховання - підготовка мужніх воїнів, стійких і загартованих майбутніх членів військової общини

Народжуючи дітей, громадянин виконував обов'язок роду. Новонароджену дитину оглядали геронти у спеціальному місці - лесха. Геронти робили висновок: якщо дитина здорова її повертали батькам; хворобливих, на думку Плутарха, кидали в Тайгетську прірву або викидали на смітник.

У спартанців було багато вільного часу, який вони використовували для самонавчання та для виховання дітей. За законами Лікурга було заборонено займатись фізичною працею.

Плутарх “Порівняльні життєписи»

Плутарх відзначив переваги годувальниць із Лаконії Вони "… не цілували дітей, давали повну волю їх членам і всьому тілу взагалі, привчали їх не їсти багато, не бути розбірливими в їжі, не боятися темряви або не лякатися, коли залишалися на самоті, не вередувати, не плакати".

Етапи виховання 7-18 р. – діти перебували в агелах – навчалися військово-гімнастичним вправам. (Керівник агели - педоном -спеціальна посадова особа від держави). 14 р. – рік випробування, публічні агони. 15-18 р. – криптії (криваві нічні облави на рабів). 18-20 р. – ефебія ( “ефебія” – молода людина) для проходження військової служби. 20-30 р. – військові походи, патруль кордонів. 30 р. – повноліття.

Зміст виховання фізичне виховання (володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; біг, метання диска і списа); моральне і політичне виховання (відданість державі, патріотизм, слухняність, витривалість); естетичне виховання – через військові пісні і танці; розвиток почуття краси тіла; розумове виховання - уміння мовчати і коротко та влучно відповідати – лаконічно. “Не знаюча міри балакучість робить розмову порожньою” Плутарх антиалкогольне виховання.

Виховання дівчат у Спарті Дівчата повинні були: бігати, стрибати, боротися, кидати спис і диск. Для них необов’язковим було вміти готувати їжу, прясти, ткати. Дівчат навчали співу і танцям

Ксенофонт писав: "Дівчата повинні були бігати для зміцнення тіла, боротися, кидати диск, кидати списа, щоб майбутні діти їх були міцними. Діючі статути забороняли їм пестити себе, вести зніжений спосіб життя". Жінка-атлет

Головне завдання виховання – підготовка сильних відважних воїнів Спарта – войовнича держава

Афіни

Особливості афінської системи виховання Виховання мало індивідуалістичний характер. Афіняни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Метою виховання виступала гармонійно розвинута особистість. Ця мета визначалася грецьким поняттям "калокагатiя" (внутрішня і зовнішня досконалість);  ідеальна людина – той, хто прекрасний тілом i душею.

До 7 років діти обох статей виховувались в сім'ях. Афінська жінка була позбавлена багатьох прав, її називали “ойкуремою” (знаряддя для дітородіння). Після шлюбу в становищі дівчат практично нічого не змінювалось: вони переходили з однієї гінекеї в іншу. Хлопчики вступали до школи. Дівчатка проводили весь час у жіночій половині будинку – гінекеї. У гінекеях їх навчали читати, писати, грати на музичних інструментах, а головне – займатися рукоділлям.

Сцена в гінекеї. Розпис на Древньогрецькій вазі (бл. 430 рік до н. е)

Гетери ( «подруга») освічені незаміжні жінки, які вели вільний, незалежний спосіб життя. Аспасія

Виховання в школі Школа (“схоле“) з грецької означає спокій, дозвілля. У подальшому цим словом називали бесіди філософів з учнями, а ще далі – i шкільні заняття взагалі. Заняття проводили дидаскали (з гр.: “дидаско“ – навчаю).

З метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика у школу і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб – педагог . (з грецької.: “пайс“ – дитина, “аго“ – веду за руку).

Мусична школа (7-16 р.) (з гр.: “мусична“ – мистецтво муз) У школі граматиста навчали читати, писати i рахувати. У школі кiфариста викладалася літературна i музична освіта. У процесі навчання грамоти застосовувався "буквоскладальний метод". Вивчали твори Гомера, Гесiода, а з кінця V ст. до н. е. студіювали Есхiла, Софокла, Еврiпiда. Для письма використовували навощені дерев’яні дощечки, по яких писали загостреними паличками – стилем. Літературні твори часто декламували в музичному супроводі. Вивчали чотири арифметичні дії. Частіше всього у школі навчали гри на лірі, флейті i кіфарі. Рахувати вчилися за допомогою пальців, камінчиків та рахувальної дошки (абаки). Цифри позначалися за допомогою букв алфавіту. Тісно з музикою стояло навчання співу. Орхеїстика – мистецтво танцю.

Дидаскал веде урок Арфа, на якій грали в Древній Греції

Гімнастична школа (палестра – майданчик для занять гімнастикою) У 12-16 р. хлопчики займалися паралельно ще й у гімнастичній школі. У палестрі хлопчики займалися системою фізичних вправ, які отримали назву п’ятиборство (біг, боротьба, стрибки, метання диску i метання спису, плавання). Заняття спортом у палестрі Змагання на колісницях

На чолі цієї школи (палестри) стояв учитель – педотриб – спеціаліст з усіх видів гімнастики. Фізичне виховання: Спарта – формування фізичних характеристик (сила, швидкість, спритність, витривалість); Афіни – формування красивого тіла.

Гімнасії У 16-18 р. найбільш забезпечена частина молоді поступала до гiмнасiй. Гімнасія – державний навчальний заклад підвищеного типу в Афінах. Академія Платона Зміст освіти: філософія, політика, ораторське мистецтво, література, гімнастика. У V-IV ст. до н. е. нараховувалося три гiмнасiї, що утримувалися за державний рахунок: Академія, Лiкей i Кiносарг.

Сцена з навчання у гімнасії

Військова служба Весь освітній шлях закінчувався 2-рiчною ефебією (18-20 р.) – військовою службою. З 18 років готувалися до військової служби, вивчаючи зброю, морську справу, фортифікацію, військові статути, державні закони. Ефеб

Спільним в обох системах було те, що вони призначалися для виховання заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).

Виховання, школа і педагогічна думка у Стародавньому Римі

Стародавній Рим

Шлюб в Стародавньому Римі вважався священним таїнством і опорою держави. Більшість шлюбів у багатьох багатих сім'ях Стародавнього Риму полягало за розрахунком: для продовження роду; для об'єднання володінь; для зміцнення політичних союзів.

Голова родини – батько – мав необмежену владу, яка була оформлена законодавчо і розповсюджувалася на всіх членів фамілії. Всі рішення щодо членів родини батько приймав самостійно. Влада батька була в тому, що він міг за своїм бажанням видати дочку заміж або розлучити; продати дітей у рабство. При народженні дитини батько визначав долю новонародженого: або визнавав дитину, або наказував вбити, або залишав без допомоги.

Жінка належала тільки чоловіку та родині і не існувала для общини. У римських родинах жінка : займалася управлінням господарством; була повновладною хазяйкою в домі; упорядковувала сімейних побут.

Римляни приділяли особливу роль сімейному вихованню. Діти виховувалися в дусі поваги до вірувань і звичаїв предків, беззаперечного підкорення батьківській владі. Хороший громадянин у римлян — це слухняний син і дисциплінований воїн. Мета виховання – формування громадянина корисного державі.

За часів ранньої Республіки не існувало публічних шкіл. Хлопчиків навчали читати і писати їх батьки. Юнаки багато чому навчалися, допомагаючи батькам виконувати їх релігійні чи політичні функції. У віці 16 р. сини аристократів йшли в помічники до видатних політичних діячів, з 17 р. брали участь у воєнних діях. Метою навчання було дати молодим людям знання з: сільського господарства, військової справи, римських традицій та суспільних відносин.

З 7 років хлопчики і дівчата йшли до школи (ludus). Зміст освіти: читання, письмо, лічба, заучування віршів, закони, гімнастика. З 12 років діти йшли у граматичні школи. Зміст освіти: латинь, грецька мова, основи риторики. У 16 років деякі діти йшли до школи риторів, де їх готували до кар’єри правників і вимагали від них заучування римських законів. Зміст освіти: риторика, філософія, законодавство, математика, музика. Учні ходили до школи кожен день, окрім релігійних свят і базарних днів. Також були літні канікули. У віці 17-18 років юнаки мали залишити навчання та пройти військову службу.

Марк Фабій Квінтіліан Ідеал Квінтіліана – бездоганний державний діяч, який у відповідності з вимогами епохи повинен бути добрим оратором. Основними методами навчання Квінтіліан вважав наслідування, повчання і вправи.

Римляни піклувалися і про те, щоб освіту отримали жінки згідно їх ролі, яку вони відігравали в сім’ї: організатор сімейного побуту та вихователька дітей в ранньому віці. Були школи, де дівчата навчалися разом з хлопцями, і вважалося почесним, якщо про дівчинку казали, що вона освічена дівчина.

З IV ст. до н.е. (з часу походів Александра Македонського) до І ст. н.е. грецька культура поширилася на величезній території.

Особливості : освіта стає громадською справою; особливе службове становище посідає вчитель; шкільні будівлі утримують правителі й багаті меценати; у школах починають вчитися й дівчата; з'являються систематичні навчальні плани; Александрійські вчені встановлюють новий зміст освіти; Гепатія Александрійська кожен учень мав певне місце в школі, а кращих з них преміювали; змінилися методи навчання; з'являється письмове приладдя і практика записування лекцій; створюються підручники та правила термінології; виховне значення мали свята, дні спогадів про визначні події.

Система освіти (з IV ст. до н.е. до І ст. н.е) елементарна школа грамоти (7-12 років), граматична школа (12-15 років), гімнасії (15-18 років), ефебії (18- 19 років), філософська школа (20-22 роки). Грецька школа еллінського періоду стала зразком для середньовічної Європи, тому що цей тип виховання був загальним, не прив'язаним до певного державного ладу, касти, класу.