Презентація на тему:
Розвиток логічного мислення за допомогою дидактиної ігри

ПЕРЛИНИ Педагогічної спадщини Януша Корчака

Януш Корчак - журналістський псевдонім Генріка Гольдшмита КОРЧАК ЯНУШ (1878-1942) (справжнє ім'я - Гольдшмит Генрик ) . Письменник, педагог , лікар . Народився 22 липня 1878 у Варшаві, в родині відомого юриста

Корчаку немає ще й тридцяти, а він вже на рідкість талановито знаходить себе в трьох найважливіших людських іпостасях, безпосередньо звернених до дітей: лікаря, вчителя і клоуна. Конкретно і образно: в якості лікаря не тільки як педіатр, а й блискучий психолог, істинний цілитель душ. Педагогічний талант Корчака постійно підтверджується винахідливою і мудрою організацією дитячих таборів, де поволі і ненав'язливо Корчак терпляче і вдумливо допомагає дітям будувати свою державу, у якій всі на рівних. Нарешті, найцікавішим чином проявляється його дар клоуна-режисера. Корчак стає незмінним вигадником і непомітним диригентом незліченних світлих ігор, в яких діти знаходять довгоочікуване самовираження і розкріпачуються.

«ДЛЯ КОРЧАКА ЛЮБИТИ – ЦЕ РОЗУМІТИ ДИТИНУ»  Методи виховання Януша Корчака – унікальні, а тому легендарні. В обох закладах – у «Домі Сиріт» та «Нашому Домі» (притулку для сиріт із польського робітничого середовища) – він запровадив таку концепцію самоврядування, де діти 7–14 років творили власні інституції: сейм, нотаріат, позичкову касу, та навіть товариський суд.  «Якщо хтось зробив щось погане, краще за все йому пробачити. Коли зробив погане, бо не знав, то тепер знатиме. Якщо зробив погано неумисно – у майбутньому буде обережнішим». Ці кілька цитат із «Кодексу товариського суду» свідчать, що закони поміж дітей були надзвичайно гуманні. Корчак давав дітям змогу самостійно ухвалювати рішення, досягати поставлених перед собою цілей, пред’являти претензії, якщо такі були, навіть до вихователів.

Дитячий будинок Корчака. Продовжує діяти донині

Педагогічні ідеї Корчака • Принцип любові до дитини • Принцип реальної здійсненності вимог, пропонованих дитині • Своєрідне уявлення про права дитини • Облік прав і можливостей батька і вихователя. • Визнання того, що діти - різні. • Спілкуватися з дитиною має сенс на рівні можливостей його розуміння • Потрібно готувати дитину до реального життя • Право дитини на повагу. • Важливість роздумів матері • Педагогіка - наука про людину

Головний принцип системи Януша Корчака - це самовиховуюча активність дітей. Ведучими рисами його виховання були такі якості, як самопізнання, саморозвиток, самоконтроль, самооцінка і ще багато різних речей, які робить дитина САМА.

У 1934 році в Палестині Корчак сформулював п'ять заповідей виховання дітей: 1. Любити дітей всіх , а не тільки своїх власних. 2. Спостерігати за дитиною. 3. Не тиснути на дитину. 4. Бути чесним з собою, щоб бути чесним з дитиною. 5. Пізнати себе, щоб не скористатися перевагою над беззахисною дитиною.

Януш Корчак: 10 заповідей для батьків 1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою. 2. Чи не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другому, той - третьому, і це найсправедливіший закон Подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.? 4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, їй воно тяжче не менше, аніж тобі, а може бути і більше, оскільки у неї немає досвіду. 5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині. 7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це вільна любов матері і батька, у яких буде рости не "наша", "своя" дитина, але душа, дана на зберігання. 9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй. 10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись із нею - тішся, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою…

• Все, що досягнуто дресируванням, натиском, насильством, - неміцно, невірно і ненадійно. • Ви говорите: діти мене втомлюють. Ви праві. Ви пояснюєте: треба опускатися до їх понять. Опускатися, нахилятися, згинатися, стискатися. Помиляєтеся. Ні від того ми втомлюємося, а від того, що треба підніматися до їхніх почуттів. Підніматися, ставати навшпиньки, тягтися. Щоб не образити. • Душа дитини односкладна, як і наша, сповнена подібних протиріч, в тих же трагічних вічних боріннях: прагну і не можу, знаю, що треба, і не вмію себе змусити. • Мене не стосується, маленький хто-небудь або великий і що кажуть про нього інші: гарний, негарний, розумний, дурний; мене не стосується навіть, чи добре вчиться, гірше мене або краще; дівчинка це чи хлопчик. Для мене людина хороша, якщо добре ставиться до людей, якщо не бажає і не робить зла, якщо вона добра. • Багато дитячих ігор - наслідування серйозної діяльності дорослих. • Одна з найгрубіших помилок - вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. • Дитина - істота розумна, вона добре знає потреби, труднощі і перешкоди свого життя. • Дітей немає, є люди. • Поважайте чисте, ясне, непорочне святе дитинство! • Уперта дитина - результат нерозумної поведінки матері . Висловлювання Януша Корчака про виховання, про дітей

Друкуватися Корчак почав в 18 років, в 1898 році він взяв псевдонім. Його повісті для дорослих і дітей: «Діти вулиці» (1901), «Дитя вітальні» (1906), в російському перекладі - «Лето в Михаловке», 1961), «Король Матиуш Первый» (1923) та інші; новели, бесіди, статті та щоденник (1942), вводять читача в складний світ дитячої психології, містять спостереження над життям Польщі 1900-1942 р.р., відображають багатий досвід лікаря і педагога. Корчаку належить також понад 20 книг про виховання (головні з них - «Як любити дитину», 1914 і «Право дитини на повагу», 1929). Літературна творчість

Як любити дитину Про що вона? Про догляд за немовлям - так, і про це теж. А ще про те, що найчастіше під любов'ю до дитини ми маємо на увазі власні егоїстичні почуття. А дитина не належить нікому. Вона людина з моменту народження. Особистість автора заслуговує на окрему увагу. Корчак не просто написав книгу про любов до дітей, він жив цією любов'ю і повагою.

Правила життя «Я боявся, що на мене стануть сердитися. Скажуть: «Голову дітлахам морочить». Або: «Підростуть, буде ще у них час про все це подумати». Або: «І так не дуже то слухаються, ну а тепер підуть критикувати дорослих ...» «Давно, дуже давно я хотів написати таку книжку, та все відкладав. Адже це перший досвід. Досвід може й не вдатися А якщо навіть і вдасться, промахи неминучі. У того, хто робить що небудь нове, повинні бути помилки ».

Коли Гітлер вторгся до Польщі і була окупована Варшава, Корчак залишився зі своїми підопічними. В концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов до газової камери. Дорогою до смерті Корчак тримав на руках двох самих маленьких дітей і розповідав казку, нічого не підозрюючим малюкам.

Пам'ятник Янушу Корчаку в Варшаві

Філософські думки, міркування

• Поважайте поточну годину і сьогоднішній день! Поважайте кожну окрему хвилину, бо помре вона і ніколи не повториться. • Я помітив, що тільки дурні люди хочуть, щоб всі були однакові. Хто розумний, той радий, що на світі є день і ніч, літо і зима, молоді і старі, що є й метелики і птиці, і різного кольору квіти і очі і що є і дівчатка, і хлопчики. А хто не любить думати, того розмаїття, яке змушує працювати думку, дратує . • Здоров'я - це головне життєве благо. • Мене не стосується, маленький хто-небудь або великий і що кажуть про нього інші: гарний, негарний, розумний, дурний; мене не стосується навіть, чи добре вчиться, гірше мене або краще; дівчинка це чи хлопчик. Для мене людина хороша, якщо добре ставиться до людей, якщо не бажає і не робить зла, якщо вона добра. • Всякий раз, коли, відклавши книжку, ти почнеш плести нитку власних роздумів, - книга досягла мети.

• Існує категорія думок, які треба народжувати самому, в муках, і вони-то і є найцінніші. • Ця боязнь стати посміховиськом так спирає і сковує, що абсолютно втрачаєш упевненість в собі, а тому то й справа потрапляєш в халепу. Як на льоду: хто більше боїться, той частіше падає. • Визнання потрібно новим сортам тютюну і новим маркам вина, але не людям. • Бути хоробрим на словах нічого не варто, а ось розсьорбувати кашу, яку заварив, не так-то просто • Від слова буває так само боляче, як від удару.