Презентація на тему:
робота

Підготовка соціальних працівників в Канаді

Соціальна робота в Канаді бере свій початок в філантропічних рухах, які виникли на початку століття, коли церква і різні добродійні організації взяли під свій захист кинутих дітей, скривджених жінок, а під час економічної депресії 30-х рр. вони стали опікати сім'ї, що впали в убогість, безробітних чоловіків. Філантропічні організації органічно увійшли в соціальне життя Канади, деякі з них стали державними організаціями і розробили фундаментальні програми по наданню соціальною допомоги населенню.

Соціальна робота в Канаді як сфера професійної діяльності ґрунтується на широкому спектрі різних наукових теорій, підходів і методів. Теорія систем, екологічна теорія, емпірична теорія, гуманізм, психодинамічна теорія, біхевіоризм, соціальний конструктивізм, теорія кризи, теорія, спрямована на вирішення проблем, та фемінізм – провідні теорії, положення яких сьогодні дуже широко застосовуються в практичній соціальній роботі Канади. Результати дослідження дають нам підстави стверджувати, що наукова обґрунтованість визначає високий рівень ефективності надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів на всіх рівнях соціальної роботи в цій країні.

Процес становлення системи професійної освіти соціальних працівників у Канаді ідентичний до американської. Така історична картина, на думку Н. Микитенко, спричинена територіальною близькістю країн та подібністю їх етнічного складу. Єдиною відмінністю у канадській схемі становлення професійної підготовки соціальних працівників від американської є часові рамки її етапів

Практична професійна діяльність соціальних працівників у Канаді характеризується певними специфічними особливостями Рівень поінформованості населення щодо можливостей одержання відповідної допомоги є досить високим, що забезпечується, зокрема, наданням населенню такої послуги, як інформаційні візити. Одним із найпоширеніших типів закладів соціальної роботи є клініки соціальної роботи. Мережа закладів надання соціальних послуг є добре фінансованою та широко розгалуженою. Рівень забезпеченості сфери соціальної роботи висококваліфікованими кадрами – досить високий (за винятком сільської місцевості). Серед пріоритетних напрямків розвитку сфери надання соціальних послуг доцільно виділити соціальну роботу з корінним населенням, жінками і дітьми, роботу із соціальної адаптації еміґрантів, роботу з неповносправними, запобігання насильству, соціальну роботу з узалежненими, роботу з представниками сексуальних меншин, а також соціальне забезпечення.

Н. Микитенко підкреслює, що практика соціальної роботи Канади розвивається у двох основних напрямах: клінічна соціальна робота та розвиток соціальної політики. Тому існує поділ соціальних працівників на таких, що надають безпосередні («прямі») послуги клієнтам, і таких, що функціонують як супервізори-менеджери, здійснюючи керівництво процесом надання послуг і практичною соціальною роботою з конкретними клієнтами, центрами надання послуг, а також контроль за виконанням соціальних програм («непрямі» соціальні послуги)

Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади здійснюється на кількох рівнях: бакалаврат, маґістратура, докторантура, короткотермінові курси підвищення кваліфікації, підготовка супервізорів-керівників практики студентів

Система університетської освіти Канади передбачає, окрім цього, наявність додаткового передмагістерського кваліфікаційного року навчання, успішне завершення якого дає змогу бакалаврам інших спеціальностей змінити свій фах і продовжити навчання за програмою підготовки магістра соціальної роботи.

Даючи загальну характеристику змісту професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади, можемо виділити його основні риси. На рівні бакалаврату: спільне одно-дворічне вивчення дисциплін загальної підготовки без урахування профілю обраної спеціальності; 2) вивчення фахово-орієнтованих дисциплін; 3) значна увага практичній підготовці студентів (їй відводиться близько третини навчального часу)

На рівні магістратури: наявність переважно двох спеціалізацій: клінічна соціальна робота й управління сферою соціальних послуг; 2) відведення близько третини навчального часу практичній підготовці студентів (якщо не передбачається написання кваліфікаційної магістерської роботи).

На рівні докторантури: 1) широка свобода вибору тематики докторських досліджень у рамках пріоритетних напрямків наукових досліджень структурних підрозділів університетів; 2) обов’язковість вивчення низки теоретичних навчальних курсів упродовж перших двох років навчання; 3) обов’язковість проходження педагогічної практики для докторантів, які не мають досвіду викладання. Комплексне дослідження організаційних аспектів професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади дає нам підстави вважати, що така підготовка характеризується системністю, гнучкістю, індивідуальним підходом, можливістю здобуття певного ступеня чи підвищення кваліфікації у системі ступеневої освіти.

Зміст курсів навчальних дисциплін побудований відповідно до вимог принципів послідовності та наступності, а композиційно-структурний зміст програм курсів дисциплін проявляється в організації тематичних блоків і не будується за жорсткими моделями (кожен університет країни є відносно автономною навчально-науковою одиницею).

Більшість програм професійної підготовки бакалаврів, маґістрів соціальної роботи та докторів філософії з соціальної роботи є акредитованими Канадською асоціацією шкіл соціальної роботи. Зміст курсів навчальних дисциплін таких програм є досить близьким. Завдяки укладеним нами класифікаціям навчальних дисциплін, які викладаються студентам бакалаврату та маґістратури, нам вдалося визначити уміння і навички, якими повинні володіти студенти після вивчення ними певних дисциплін, а також проаналізувати провідні ідеї груп навчальних дисциплін. На кожному наступному рівні до уже набутих студентами вмінь і навичок у процесі вивчення певних курсів дисциплін додаються ще й нові. У такий спосіб студенти поглиблюють свою базу теоретичних знань, набувають нових умінь і навичок.

В університетах Канади переважають стаціонарна та дистанційна форми навчання. Графік навчальних занять формується з урахуванням індивідуальної навчальної програми підготовки студента. Дистанційне навчання потужно підкріплене системою пакетів навчально-методичних завдань, які скеровують студента в потрібне русло подальшої діяльності.

Провідною формою організації навчальних занять у Канаді є інтегроване 3-годинне заняття, в ході якого органічно поєднуються лекційна форма викладу навчального матеріалу з практичною роботою над його закріпленням. Семінарські заняття полягають в обговоренні змісту навчально-наукових джерел, самостійно опрацьованих студентами на основі матеріалів для читання, укладених для них викладачами.

Серед інших форм слід відзначити індивідуальні консультації, самостійну роботу студентів, котра включає опрацювання літератури, роботу з Інтернет-джерелами, написання письмових робіт, підготовку презентацій тощо.

У канадській моделі навчання центральне місце посідає студент як первинний реципієнт. Увесь навчальний процес зорієнтований на його потреби та інтереси і на забезпечення належного зворотного зв’язку в системі „викладач – студент” (форми оцінювання роботи викладача, які заповнюються студентами, опитування щодо задоволеності студентів навчальним процесом).

 Рівень забезпеченості навчального процесу навчальною та методичною літературою є достатньо високим, як і рівень технічного оснащення навчального процесу (повна комп'ютеризація бібліотечних фондів, використання відео- та аудіотехніки під час практичних занять), що є важливими чинниками підвищення його ефективності. Практична підготовка соціальних працівників у Канаді здійснюється за однією з двох моделей: університетською або „агенційною, з яких друга є більш ефективною.

Аналізуючи форми контролю засвоєння знань, можемо констатувати, що, окрім презентацій, захисту маґістерських і докторських робіт, усі форми контролю є письмовими. Це сприяє підвищенню рівня об’єктивності оцінювання знань з дотриманням принципу конфіденційності. Серед методів організації навчальних занять в університетах Канади превалюють інтерактивні (робота в групах, рольові ігри, брейн-стормінґ). Такі методи забезпечують моделювання професійних ситуацій, формування вмінь і навичок вирішення задач, розвивають креативне мислення.

Рівень забезпеченості навчального процесу навчальною та методичною літературою є достатньо високим, як і рівень технічного оснащення навчального процесу (повна комп'ютеризація бібліотечних фондів, використання відео- та аудіотехніки під час практичних занять), що є важливими чинниками підвищення його ефективності. Важливе місце в організації навчального процесу посідає розробка дидактичних завдань, роздаткових тематичних матеріалів, пакетів завдань для дистанційного навчання.

Отже, ця підготовка характеризується системністю, гнучкістю, індивідуальним підходом, можливістю здобуття певного ступеня чи підвищення кваліфікації у системі ступеневої освіти і створює можливості для розвитку професійно-педагогічної культури.