Презентація на тему:
Легенди Петрівщини

Легенди Петрівщини (до 23 річниці Незалежності України) Моє село! Яке ж воно красиве! Воно одне таке на цілий світ! Пшеничним колосом буяють рідні ниви, Чарує веснами садів вишневий цвіт.

Ще за однією легендою про заснування селища! Тихо несе свої води на південь Інгулець. То звивається між високих скелястих берегів, то підмиває коріння старих дуплистих верб. По обидва боки кучерявляться вишневі садки, над якими піднімаються добротні будинки. А в одному місці одноповерхові відступилися перед багатоповерховими, які об”єднані між собою у ціле містечко, що зветься мікрорайон “Сонячний”. Це наше рідне Петрове. Воно молоде і водночас древнє. Як розповідають старожили селище засилялось десятками, які умовно збереглись і сьогодні. І хоч давно між десятками немає кордонів – позаростали, - але в пам”яті нашій вони живуть і досі.

Німими свідками прадавніх подій є лише високі кургани, насипані на околиці восьмого десятка. Одну з цих могил називають Чубатою, тому що на її вершині росте ковила, наче сивий чуб козака розсипався на вітрі. Говорять, що в ній закопані скарби. В часи колективізації курган задумали розорати волами. І тільки – но впряжена худоба опинилася наверху, то враз все провалилось разом з плугами і ніхто не зміг врятуватись. Під час розкопок археологічні експедиції в Чубатій могилі знайшли поховання скіфів і плиту з якоюсь загадковою стрілкою, яку так і не розшифрували.

Як Інгулець воював з ворогами Назва річки Інгулець тюркського походження, що означає “ річка з подвійним дном”. Але в сиву давнину монголо – татари часто здійснювали набіги на наші землі. На заваді була вузька річка, здавалося, що кінь зможе її перейти вбрід або перестрибнути. Але коли переходили Інгулець, то починали тонути. Зверху річку вкривала зелена трава – ковдра, лиш по течії вона звивалась гнучкою змійкою. Насправді ж річка Інгулець була і є широкою і дуже глибокою.

Наше селище мальовниче, а люди які тут жили - мудрі, працьовиті, які своєю багатоденною працею примножували славу нашої держави. Люди працювали заради людей на благо процвітання нашої країни. Для того, аби 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною державою. Моє село! Яке ж воно красиве! Воно одне таке на цілий світ! Пшеничним колосом буяють рідні ниви, Чарує веснами садів вишневий цвіт.