Презентація на тему:
Жіночі образи у творах Тараса Шевченка

Жіночі образи у творах Тараса Шевченка

Епіграф: Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки, мабуть, не знайти ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу красу бачив у жінці, в матері М. Рильський

Типи втілення теми жіночої долі у творах Т. Шевченка: романтичний ("Катерина"), реалістично-побутовий ("Наймичка", "На панщині пшеницю жала..."), символічно-узагальнений ("Марія").

Тема твору «Катерина»: страждання селянської дівчини, яку спокусив і кинув пан, офіцер. Проблема твору: загальнолюдська проблема дівочої честі; відповідальність за материнство; проблема порядності у стосунках між чоловіками та жінками.

Конфлікт : кохання дівчини-селянки та офіцера; конфлікт Катерини із середовищем, до якого вона належить: батьки виганяють з дому покритку, бо вона порушила норми народно-християнської моралі, що освячували шлюб, засуджували нешлюбні стосунки.

Сюжет: побудований на трагічній історії матері, якої цурається суспільство, батько й мати, офіцер-спокусник. Покинута всіма, опинившись із дитиною в чужому краї, вона закінчує життя самогубством.

у коханні до офіцера; як покинута дівчина; як мати. Головна героїня-Катерина розкривається:

Основний мотив поеми “Наймичка”: страждання, що зносить мати-покритка, виборюючи синові природні, звичайні права, якими користуються закононароджені діти.

Головна героїня “Наймички” – Ганна : зневажена селянська дівчина - покритка; мати-страдниця.

Характеристика героїнь поем «Катерина» та «Наймичка» :

Портретна характеристика героїнь: Портрет Ганни і Катерини змальований передусім за народнопісенною традицією. Зовнішність Катерини змінюється від умов життя, її психологічного стану.

Порівняльна характеристика головних героїнь: Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства . Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх.

В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. У поемі “Наймичка” Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом з тим розробляє її по-новому. Образи Катерини та Ганни мають багато спільного та відмінного.

У поемі «Марія» Т. Шевченко подає новозавітний переказ про Богородицю Марію, але дає її образу дещо нове наповнення. Після загибелі сина мати продовжує його справу. Образ Марії символічно-узагальнений, — він уособлює добро, що змінює світ.

Висновок: тема жінки-матері – провідна у творчості Т. Шевченка. Усі віхи жіночої долі осмислив і відтворив Кобзар у своїй творчості. Починаючи з дівочого кохання в поемі "Катерина", щастя материнства в поемах: "Слепая", "Княжна" і "Наймичка", зрадливого кохання, нещасливої старості у творі "Відьма" і до омріяного ідеалу – матері, заступниці і надії усього стражденного світу у поемі "Марія".

“Не знаю в всесвітній літературі поета, - писав І.Франко, - котрий би так витривало, так гаряче і з цілою свідомістю промовляв в обороні жінок, в обороні їх прав на повне чисте людське життя, котрий би таким могучим словом бичував усе те, що в'яже, деморалізує і тисне женщину. Не знаю в всесвітній літературі поета, котрий би представив так високо і так щиро ідеал жінки-матері, як се вчинив Шевченко в своїх поемах” .