Презентація на тему:
Василь Сухомлинський: Добротворець

Мета проекту: поглибити знання про життя та діяльність видатного вченого-педагога і письменника, викликати інтерес до його постаті; Очікувані результати: викликати бажання у пошуках себе, своєї позиції звертатися до думок і життєвих принципів Сухомлинського; виховувати доброту, любов та повагу до рідних, друзів, свого народу, його історії. Учитель, Герой і поет З серцем палаючим Данко, Справжній палкий гуманіст Щастя творив до останку. Григорій Орел

Перед вами – Василь Олександрович з мамою, Оксаною Овдіївною, людиною, якій ми вдячні вже за те, що вона виносила під серцем , народила й виховала такого Сина.

«Учитель –це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити»

«Далеко не кожний стане ученим, письменником, артистом.., але майстром у своїй справі повинен стати кожний – це дуже важлива умова всебічного розвитку особистості»

Сьогоднішній урок – данина світлій пам'яті великого вченого, педагога

Василь Олександрович говорив: "Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

Ми по праву можемо сказати, що Сухомлинський залишив по собі незгладимий слід, він належить до найвидатніших постатей світової педагогіки. З його іменем пов’язані збагачення і піднесення педагогічної науки ХХ століття. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає дедалі більшу увагу. Які ж важливі душевні якості людини Сухомлинський вважав найважливішими? Привітність скромність щирість чуйність доброзичливість

Василь Олександрович стверджував: «Успіх завжди приходить до тих, хто: самовіддано трудиться; займає активну життєву позицію; ерудований; закоханий у свою справу.

Усе трудове життя Василя Сухомлинського було присвячене школі, дітям Працював він самовіддано, невтомно і виснажливо. До самозабуття, до самозречення, забуваючи про час, потребу відпочити, подбати про своє здоров'я. За його влучним висловом, ніколи не належав самому собі, своїм інтересам, тим паче, забаганкам. Його в них не було.

Несподівано для себе (бо ніде правди діти, ніколи про те не думав, а просто працював) і, можливо, для багатьох інших став відомим, авторитетним ученим. До його думок прислухалися маститі науковці як у нашій країні, так і за кордоном.

В.Сухомлинському судилося народитися й померти у вересні . Це символічно. Бо вересень – початок нового навчального року, нової сторінки в житті молодої людини.

52 роки відміряла йому доля А на гранітному обеліску в Павлиші, що на Кіровоградщині, викарбувано дві дати: ( 28.09.1918 – 2.09.1970 )

Вересень квіти зібрав Скрізь, де вони пломеніли, Тихо пройшов і поклав їх на високій могилі. В ній Сухомлинський лежить, Вчитель народний по праву. Як нам його не любить! Він - наша гордість і слава. Вчитель, герой і поет З серцем палаючим Данко, Справжній палкий гуманіст Щастя творив до останку. Світлі ідеї його Вічні, як води Дніпрові. Наш видатний педагог Повен добра і любові. Дітям життя присвятив, Все їм віддав без вагання, Він їх безмежно любив, Знав їх сердець поривання. В спадщину нам залишив Чисті джерела науки, Нас з тих джерел напоїв Духом незмірно високим. Він залишив назавжди Слід після себе у світі, Слід той не зможуть змести Сиві і славні століття.

У повісті "Добротворець" Іван Цюпа глибоко осмислив і відтворив образ головного персонажа. Зі сторінок книжки Сухомлинський постає як людина й педагог в усій своїй чарівливості високого обдаровання. Він - особистість, наділена рідкісними душевними якостями. Був привітним, уважним, чуйним, доброзичли -вим, скромним, щирим у ставленні до своїх колег і водночас ерудитом, енциклопедистом, енергій ним, діяльним, непри миренним та принциповим. Відзначався великою вимогливістю, передовсім до себе.

Іван Цюпа, здається, ніде не прикрашає й не ідеалізує постаті визначного педагога, а, навпаки, прагне показати життя саме таким, яким воно складалося в головного героя, - радощі й прикрощі, щастя й горе. Ми з вами знаємо з літератури і шануємо багатьох героїв, які у воєнний час і в мирні дні поклали власне життя на вівтар нашого майбут нього. А Іван Цюпа з любов'ю пише про реальну людину, котра по краплині, до останку віддала своє гаряче серце дітям. Дбати про щастя інших було лейтмотивом життя великого вчителя.

Ось його життєве кредо: "Дорогі мої! Я буду жити й працювати заради вас, доки в моїх грудях б'ється серце. Ніякі високі звання ані титули не зіпсують мене. Я залишуся таким, як був досі. Найвище звання на світі - бути Людиною. Бути Людиною і дбати про щастя інших".

Людину звеличує її праця. Ініціатива, творчий запал, національна самосвідомість, справжній патріотизм – це вимоги нашого часу.

Мудрий педагог лишив своїм нащадкам 10 моральних заповідей про те, чого не можна ро бити. Прослухайте і запам'ятайте їх:

Не можна ледарювати. Не можна сміятися над старістю і старими людь ми; про старість треба говорити тільки з повагою. Не можна заходити в суперечку з шанованими людьми, зокрема старшими від себе. Не можна виявляти невдоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі. Не можна робити того, що осуджують старші. Не можна залишати старшу рідну людину са мотньою. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши доз волу і поради у старших. Не можна сідати до столу, не запросивши стар шого. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особли во літня людина, тим паче жінка.

Василь Олександрович - людина високих моральних переконань. Цього він учив і своїх вихованців. Великій благородній меті вчитель віддав усе своє життя.

Повість І.Цюпи охоплює в часі життя і діяльність Сухомлинського від народження й до останку. Не можна без душевного хвилювання читати про останні дні педагога. Підірване на війні здоров'я особливо підупало навесні 1970 р. Уже смертельно хворий Василь Олександрович не тільки не полишає роботи, а й до останніх хвилин живе і турбується школою, дітьми, вчителями, їхніми клопотами та проблемами. А тим часом сили невідворотно танули... Жаль і туга огортали серце. Адже ще багато лишилося нереалізованих творчих задумів. Скільки ще хотілося б написати книг! Та й треба конче побудувати нове приміщення школи, завершити розпочатий експеримент про ранній розумовий розвиток дитини, захистити докторську дисертацію, до якої все вже готове, тощо. Відчував, що міг зробити значно більше, ніж зробив .

Старенька мати, дізнавшись про недугу сина, принесла з Омельника пиріжків калиною, які він так любив у дитинстві. І не здогадувалася, що вони останні... Спадають, наче мажорний словесний реквієм, заключні авторські рядки: Казка, як і пісня, не має кінця. І життя його не закінчилось у той скорботний вересневий день.

Він живе у доброті справ своїх, в серцях своїх вихованців, у буйному розвої свого саду, у ярих сходах щедрої ниви, яку засівав золотим зерном, і у вічному, весняному, блакитному громі..." Так, справді, сільський педагог своєю невтомною копіткою працею, яскравим творчим горінням заслужив видатне визнання і шану в сучасників та нащадків. І сьогодні на початку кожного навчального року діти подовгу стоять біля його могили... 300 метрів від школи…

Літературна хвилинка Вірш Віктора Терена. Він лежить біля школи, і першого вересня діти, Так незвично притихлі, до вчителя йдуть по одному, І, як завжди, в цей день принесуть йому росяні квіти, І вони опадуть на траву пелюстками холодними. Він лежить біля школи... А все не встигалось людині: Обділити нікого не міг ні теплом, ні порадою. І Вітчизна для нього була дорога, як дитина, І народ починався отам, за кленовою партою, *** Розкинулись ген придніпровські степи Навколо Павлиської школи, За обрій спішать телеграфні стовпи Та ніжно-сріблясті тополі. Все миле тут, світле, мов крапля води, З дитинства знайоме до болю

За нього не раз ти в атаку ходив В годину тяжкого двобою. Твоє дивовижне життя золоте Цвіло тут, гриміло громами У дружньому хорі щасливих дітей, В орлиному леті роками. Багато сюди невидимих доріг Сягає з матусі-планети. Проклали їх вчені, батьки-трударі, Творці-педагоги, поети. У думах твоїх, у дерзаннях твоїх Черпаємо творчу наснагу, Упевненість, шану до справ трудових, Натхнення, любов і відвагу. Тебе не зламало у вирі життя, Відлуння далекого бою... Ти з нами ідеш у дзвінке майбуття Як личить Людині, Герою. Хай сурмою в наших серцях виграє, Квітує рожевим суцвіттям Живе невмирущеє серце твоє, До крапельки віддане дітям.

Учитель підбиває підсумок уроку. Домашнє завдання: написати твір- роздум на тему "Що робить людину Великою? " або "Мій ідеал учителя".