Презентація на тему:
Василь Стус. Версія 1

Василь Стус – летюча зірка української літератури

Етапи життя Василя Стуса Народився на Вінниччині в селянській сім’ї 6 січня 1938 року Дитинство і навчання в школі на Донеччині Закінчив Донецький педінститут Військова служба на Уралі Аспірантура в інституті літератури; виключений за участь в акціях громадського протесту Різні чорні тимчасові роботи Арешт, мордовські табори суворого режиму Заслання в магаданському краї Другий арешт за участь в правозахисній Гельсінській групі 4 вересня 1985р. – смерть у таборі особливого режиму Перевезення праху, поховання в Києві 1989р.

Літературна спадщина 1. “Зимові дерева” – це лірика кохання, життєствердження. Отож, радій вечірній днині, Допоки в ребрах серце б’є. 2. “Веселий цвинтар” – мотив роздумів, передчуття трагічного. Зазираю в завтра – тьма і тьмуща тьма… 3. “Час творчості” – мотив самоти і страх смерті. Така журба, що може задушити! І розпач мій окляклий деренчить. 4. “Палімпсести” – мотив подолання страху смерті. Як добре те, що смерти не боюсь я І не питаю, чи тяжкий мій хрест. 5. Вірші 1980 – 83 р.р. – втеча від життя, дисгармонія світу. О ця займанщина душі! Спіши – з дороги і в дорогу. Готуй сьогодні всетривогу І спогаду не воруши.

Стус-літературознавець Літературні дослідження “Феномен доби” – аналіз поезій П. Тичини. Участь у культурно-національному русі в Києві. (Клуб творчої молоді) Літературно-критичні статті про творчість М. Гоголя, О. Блока, Б. Пастернака, І. Нечуй-Левицького, Марка Вовчка. Використання у творах авторських новотворів (дзьобимось – сваримось, батожити – знущатися, жеврість – горіння, світло; зчужілий – той, хто став чужим), вживання складних слів(крилатолезо – гострий ніж, чорностав – ставок із мутною водою).

Стус-перекладач Німецька література: Гете, Рільке,Еріх Кестнер Англійська література: Кіплінг Французька література: Рембо Італійська література: Унгаретті Російська література: Цвєтаєва Ідиш: Рахель

Правозахисна діяльність Проти течії ніс ідеї гуманізму і патріотизму 4 вересня 1965 рік, київський кінотеатр “Україна”. Після перегляду фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” запропонував встати, щоб висловити протест проти арештів київської інтелігенції. 1968 рік. Лист до президії Спілки письменників України про придушення свободи слова. 1970 рік. Лист до КДБ – протест проти політики і порушень прав людини. 1975 рік. Лист “Я обвинувачую” про судові процеси в Україні як суди над людською думкою, процесом мислення, суд над гуманізмом, над проявами синівської любові до народу. 1 серпня 1976 рік. Лист до Президії ВР СРСР “… я боровся за демократію, а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад” 1979 рік. Боротьба у складі Гельсінської спілки Лист до прокуратури УРСР з приводу незаконного арешту друга Миколи Горбаля 1980 рік. Стаття “Деколонізація СРСР – єдиний гарант миру в усьому світі”, про бажання жертв політичних репресій вивести Україну зі складу СРСР

Запізніла шана 28 червня 1990 рік, газета “Літературна Україна”, стаття “Протест у порядку нагляду” “… Скасувати вирок судової колегії відносно Стуса Василя Семеновича, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях злочину” 1991 рік В.Стусу посмертно присуджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка

Поет у розумінні В. С. Стуса Поет повинен бути людиною. Такою, що долає природне почуття зненависти, звільнюється від неї, як од скверни. Поет – це людина насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Ціную здатність чесно померти. Прощаю вас, лихі кати, Прощаю вас… Ми припізнені вади, Наш злочин – спів.

Василь Стус очима відомих людей В. Стус – це голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять правди, порядності, честі. Є. Сверстюк В. Стус – це образ живої віри, живої єдності з Богом творіння як частки української тверді. Л. Лук’яненко Стус – це свіча у кам’яній пітьмі. І. Дзюба “Закликаю всіх, кому дорога людська гідність і справедливість, виступити на захист Стуса”. акад. А. Сахаров Поезія Стуса – це осмислене буття, роздуми над її місцями у суспільстві. Михайлина Коцюбинська

І знов Господь мене не остеріг, І знов дорога повилася. Тож – до побачення – у просторі І – до побачення у часі. В. Стус Останній вірш