Презентація на тему:
Валер’ян Підмогильний

Валер’ян Підмогильний Виконала: Учениця 11 класу Виноградівської ЗОШ №4 Жупанин Альона

Народився Валер'ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Освіта 1910-1918р Навчався в Першому катеринославському реальному училищі. Навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив.Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах 1919р.—через скрутне матеріальне становище покидає навчання; працює вчителем.

Де працював? 1921р.—працює бібліографом Книжкової палати в Києві Того року Книжкова палата України відсвяткувала 100-річчя. 24 січня 1919 року була заснована і є центром державної бібліографії та архівного зберігання видань.

1920-1921р.р.—учителює у рідних краях. Досконало опанував французьку, німецьку, англійську мови, вивчав західноєвропейські літератури, перекладав. Наскільки праця над собою була успішною, свідчить те, що в 20 років В. Підмогильний переклав роман свого улюбленого письменника Анатоля Франса «Таїс». До речі, саме твори цього автора позначені близькими для самого Підмогильного рисами - самозаглибленням, психологізмом й іронічністю. Із 1924 р. письменник разом із дружиною Катериною Червінською (акторкою Театру юного глядача) переїздить до Києва, де працює редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Валер'ян Підмогильний (у центрі зліва) і учні та учениці ворзельської школи (1921)

Творче життя Його творче життя розпочалося досить рано - з написання 1918 р. оповідань «Добрий Бог», «Гайдамака» і «Пророк». Уже перша збірка під дещо викличною назвою «Твори. Том 1» (1920) зробила В. Підмогильного відомим.

У період 20 річчя митець написав повість «Остап Шаптала» (1921), цикл «Повстанці» (опубліковано в еміграційному журналі «Нова Україна» у Берліні 1923 р.), у Лейпцигу окремою книжкою вийшло оповідання «В епідемічному бараці» (1922). Окреме важливе місце серед українських еміграційних часописів 1920-х рр., які намагалися охопити широке коло суспільно значущих проблем, належить часопису «Нова Україна», який виходив у Празі з 1922 по 1928 рр. «Нова Україна» стала одним з провідних українських періодичних видань Чехословаччини, де у міжвоєнний період їх налічувалось близько 200, а також одним з головних часописів всієї української політичної еміграції в Європі 1920-х рр. Попри це, історія часопису «Нова Україна», його інформаційне наповнення та значення і зараз, через 90 років від заснування, залишаються недостатньо вивченими

Вир літературно-культурного життя захоплює його. Митець засновує літературно-мистецьке угруповання «Ланка»1, згодом перейменоване на МАРС. На початку 20-х років літературне життя у Києві було не надто розмаїтим: існувала, фактично, єдина літературна організація «Аспис» («Асоціація письменників») на чолі з Миколою Зеровим. «Аспис» припинив своє існування наприкінці 1924 року, тоді ж з його складу вийшли молоді, на той час ще мало знані письменники. Вони об’єднались в «Ланку», яка згодом, 1926 року, перейменувалась у Майстерню Революційного Слова (МАРС). Учасники: Марія Галич, Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Тодось Осьмачка і Борис Антоненко-Давидович. Головна ідея «Ланки»: поєднати те, що було в літературі до них і нову радянську дійсність; стати містком, який зможе об’єднати всі найкращі здобутки української літератури; створити нову літературу на базі того, що вже було зроблено.

Збірки новел «Син» (1923), «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1926), «Проблема хліба» (1927) засвідчили прихід в українську літературу прозаїка з цілком самобутнім стилем, майстра короткого жанру. Але вже тоді на В. Підмогильного почалися перші нападки «пролетарських критиків»: «песимізму та скептицизму, - волали їхні голоси, - не місце в пролетарській літературі». Збірки новел

Твори та Оповідання: «Старець» (Катеринослав, серпень 1919) «Пророк» «На іменинах» (Катеринослав, вересень 1919) «Дід Яким» (Катеринослав, вересень 1919) «На селі» (Катеринослав, вересень 1919) «В епідемічному бараці» (1920) «Собака» (1920) «Проблема хліба» (1922) «Іван Босий» (Ворзель, березень 1922) «Син» (1923) «Військовий літун» (1923) «Історія пані Ївги» (1923) «Сонце сходить» (1924) «Третя революція» (1925) «З життя будинку» (1933)

Романи: «Місто» (Київ, 1927) «Невеличка драма» (1930) «Місто» (Київ, 1927) Літературний рід: епос. Жанр: урбаністичний роман. Тема: підкорення людиною міста. Головна ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто. Головні герої: Степан Радченко, Надійка, «мусінька» Тамара Васи лівна (її чоловік Гнідий і син Максим), Зоська, Рита, Левко, Михайло Світозаров, Вигорський.

Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх учасників націоналістичної групи волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна». Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол. Валер’яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року. На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї Підмогильних .

Дякую за увагу!