Презентація на тему:
Станіслав Чернілевський. «Теплота родинного інтиму». «Забула внучка в баби черевички»

СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ «Теплота родинного інтиму». «Забула внучка в баби черевички»...

(Народився 1950 року) Станіслав Чернілевський народився на Вінниччині.   «Я народився поміж двох річок — невеличкою річкою Жван з її мілинами та глибинами та могутнім і тихим Дністром з його вирами та потужною течією, — так поетично починає про себе розповідь сучасний український письменник Станіслав Чернілевський. — Може, через те я так люблю водночас і найтонші, найдрібніші порухи і великі, могутні рухи.

Десь у четвертому класі я зіграв на сцені першу роль — хлопчика, що вкрав на колгоспному полі огірки, а мама його присовістила, і він, каючись, відніс їх назад. Береги Дністра, де я жив, були райськи благодатними: там росли колгоспні груші, яблука, сливи, абрикоси, виноград. Там були баштани. Природно, що поночі ми, хлопчаки, ватагою пробиралися ярами й цупили кавуни та дині або ж огірки та помідори, поки сторож не гнався за нами.

Талант до поетичного слова виявився рано: він, бувши учнем четвертого класу, надрукував у районній газеті свій перший вірш про Тараса Шевченка. Пізніше Станіслав Чернілевський навчався навпереміну в трьох вищих навчальних закладах: Київському університеті на філологічному факультеті, у Київському театральному інституті на факультеті кінорежисури1, а також у Вінницькому педагогічному інституті. Упродовж життя працював учителем, потім на кіностудії імені О. Довженка.

Зараз працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1 + 1», зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. Багато уваги приділяє студентам Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Ось яка багатогранна діяльність Станіслава Чернілевського.

У поезії С. Чернілевського ти познайомишся з матір'ю письменника — відчуєш те тепло, яке несуть матері впродовж усього життя.

Теплота родинного інтиму. Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив'язала до небес. Весело і з ляском серед печі Полум'я гуляє по гіллю. Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина, Не катує серце печія. Знову я — малесенька дитина, Мати знає більше, аніж я.   Матері розказувать не треба, Як душа світліє перед днем В хаті, що прив'язана до неба Світанковим маминим вогнем.

Відтворюємо прочитане 1. Де відбуваються події, змальовані у вірші? 2. Яку пору року поет зображує у вірші: а) зиму; б) весну; в) літо; г) осінь?   Аналізуємо зміст і особливості художнього твору 3. Які враження справив на тебе цей вірш? Поділися ними з однокласниками. 4. Які настрої та почуття висловлені в поезії?

5. Чи є зв'язок між деякими моментами біографії поета й особливим теплим ставленням до матері, свого дому («теплоти родинного інтиму»), оспіваних у вірші? Якщо так, то в чому він виявляється? 6. Як ти розумієш вислови «мотузочком диму хату прив'язала до небес», «не катує серце печія», «як душа світліє перед днем»? Чи збігається твоє розуміння цих висловів із тлумаченням однокласників та вчителя? 7. Визнач головне слово в кожному рядку. Виділяючи такі слова інтонаційно, виразно прочитай вірш.

Забула внучка в баби черевички... Забула внучка в баби черевички... Дитячим сміхом бризнувши в зело1, За повелінням вікової звички Перекотилось літо за село.   Махнуло рученятко в бензовозі І курява вляглась після коліс. А бабка все стояла на дорозі, Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички, І тихо бабка посеред села Малесенькі дитячі черевички У спорожнілу хату занесла.   Лягла собі. І світло не світила. Торкнулась черевичків перед сном — І осінь їй тихенько опустила Горіховий листок перед вікном.

1 Зело (застаріле, поетичне) — зелені дерева, кущі, трави тощо.

Відтворюємо прочитане 1. Які пори року згадуються у вірші? 2. На якому автомобілі внучка поїхала з бабусиного села? 3. Що занесла до хати бабуся?

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору 4. Які почуття викликав у тебе вірш? Поділися ними зі своїми однокласниками. 5. Яким настроєм і почуттями пройнято цей вірш? 6. Як ти розумієш зміст рядків: «І осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном»? 7. Навіщо, на твою думку, поет використовує образні вислови «перекотилось літо за село», «бризнувши в зело», «і осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном»?

8. Знайди у вірші слова зі зменшено-пестливими суфіксами й випиши їх у робочий зошит. З якою метою автор використовує їх? Чи вживає хтось із твоїх знайомих, друзів чи родичів слова з такими суфіксами і в яких ситуаціях? 9. Підготуйся до виразного читання віршів С. Чернілевського й візьми участь у класному конкурсі на кращого читця. 10. Добери й запиши в зошит епітети, які у віршах могли б сполучатися з такими словами: мамині ..., ..., ... руки ..., ..., ... сонце ..., ..., ... зоря ..., ..., ... хатина.

Виконуємо домашнє завдання 1. Вивчи один з віршів С. Чернілевського напам'ять і візьми участь у класному конкурсі на кращого читця. 2. Випиши в робочий зошит з вірша С. Чернілевського слова, ужиті в переносному значенні. Усно поясни, для чого письменники вживають у творах образні слова (епітети, метафори, порівняння тощо).