Презентація на тему:
Сонця і правди сурмач…

“ Сонця і правди сурмач…” 100 років від дня народження А.Малишка

Народився А.С.Малишко 14 листопада 1912 року в Обухові, на Київщині в багатодітній родині шевця Хата, де народився поет, нині музей - усадьба

Змалечку Андрійко спостерігав за працьовитими батьківськими руками, жадібно слухав материнський спів батько поета – Самійло Микитович мати поета – Ївга Остапівна

Основні дати життя і творчості 1920 – 1927 рр. – навчається в Обухівській школі 1928 – 1930 рр. – навчається в Київському медичному технікумі 1930 р. – зарахований на літературний факультет Київського інституту народної освіти. В журналі “ Молодий більшовик “ з’являються перші вірші 1932 – 1934 рр. – працює вчителем в м. Овруч 1934 – 1935 рр. – служить у Червоній Армії. Запрошений на Перший з‘їзд письменників України 1936 р. – виходить перша збірка “ Батьківщина “. Працює в “ Літературній газеті "

1937 -1940 рр. – виходять в світ шість поетичних збірок поета та чотири поеми 1941-1944 рр. – служить військовим кореспондентом, видає сім збірок поезій. Бере участь у Сталінградській битві, у визволені Києва, Праги. День Перемоги зустрів у Берліні 1944-1947 рр. – працює відповідальним редактором журналу “ Дніпро “ Зустріч з Олександром Довженком “ В боях і походах виріс і змужнів його поетичний талант…”

“Я сіяв рядок, і зіходить він рівно. А люди посвідчать: зерном колоситься.” 1961-1962 рр. – вийшли збірка “ Листи на світанні “ та “ Прозорість “ 1966 р. – виходить збірка “ Рута “ 1968 р. - виходить збірка “ Синій літопис “ 1970 р. – вийшла збірка “ Серпень душі моєї “ Кабінет поета

Визнання творчості А.Малишка 1947 р. – Сталінська премія за збірку “ Лірика “ та поему “ Прометей “ 1951 р.- Сталінська премія за збірку “ За синім морем “ 1964 р. – Шевченківська премія за збірку “ Далекі орбіти “ 1969 р. – Державна премія СРСР за збірку “ Дорога під яворами “

« А пісня Малишкова нескінченна…» Пісні А.Малишка стали істинно народними піснями. А їх багато білокрилими голубами полинули між народ, у широкий світ. І якщо пісня вийде в люди, Я пломінь серця не згашу, Схилюсь землі на рідні груди, Нової сили попрошу. Та з собою самим не в згоді я, Рву те слово на пополам. Обізвися ж, моя мелодіє, Я за тебе й життя віддам…

Вшанування пам′яті поета 17 лютого 1970 року А.С.Малишко помер. Похований в Києві на Байковому кладовищі. “ Сурмач походів, співець життя, молодості, любові – такий він для нас, незабутній Андрій Малишко… “ Олесь Гончар

Слово про поета “ Андрій Малишко гуманний як людина, твердо цілеспрямований як поет, музикальний і барвистий у передачі найрізноманітніших почуттів, явищ…” Микола Грибачов “ Малишко – поет суто народного складу. Образне мислення його органічно споріднене з художнім мисленням мас. Твори його – це поетичні думи народу, вираз його найсокровенніших сподівань і героїчних звершень… Євген Шабліовський “ А був це син народу, ніби самою природою створений для пісні, для поезії. Поет глибоко сучасний, глибоко національний, а отож, і вселюдський.” Степан Крижанівський