Презентація на тему:
Проза

Українська проза другої половини ХХ століття

Українська епіка 60-90 років розвивалася в силовому естетичному полі Олександра Довженка : Його оповідання і кіноповісті визначили характер художніх пошуків новелістів, повістярів, романістів. Зумовила духовний потенціал образного мислення, увагу до національно виразних характерів, що несуть у собі загальнолюдські начала

У цей період функціонували такі в українській прозі художньо-стильові течії 1. Аналітико-реалістична стильова течія 2. Художньо-публіцистична стильова течія 3. Химерна стильова течія 4. Лірико-романтична стильова течія

1. Аналітико-реалістична стильова течія Базувалася на традиціях української класичної літератури ХІХ століття (І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Франко). До неї належали Ірина Вільде, Петро Панч, Андрій Головко, Улас Самчук, Григорій Тютюнник, Юрій Мушкетик. Для неї характерні: Змалювання соціально зумовлених характерів, поєднання витонченого психологічного аналізу й уваги до суспільно-філософських узагальнень; Акцент на об'єктивності зображення людини і світу, висвітлення етико-моральних явищ крізь призму буденно-достовірного, правдоподібного виміру; Багатогранність змальованих характерів, розлогі описи; Розповідь веде, як правило, наратор-усезнавець.

2. Художньо-публіцистична стильова течія Юрій Смолич, Іван Багряний, Павло Загребельний, Віталій Коротич, Докія Гуменна, Володимир Яворівський

Прозаїки прагнули поєднати художність з публіцистичною патетикою. твори відзначалися гострою сюжетністю, вільним оперуванням часо-просторовими координатами розгортання дії. Вдавалися до різних засобів художньої умовності: гротеску, парадоксу, гіперболи, умовності й документальної правдоподібності, складної композиції. Динамічний ритм, інтелектуальні дискусії, змішування вигадки з репортажем, синтез фантазії і вірогідності. (“День для прийдешнього” Павло Загребельний)

3. Химерна стильова течія (започаткував Олександр Ільченко романом «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця») Базується на фольклорно-міфологічній, умовно-алегоричній, лірико-бурлескній, карнавально-вертепній поетиці. Володимир Дрозд “Ирій”; Віктор Міняйло “На ясні зорі” “Зорі й оселедці”; Василь Земляк “Лебедина зграя”, “Зелені млини”; Євген Гуцало (трилогія “Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий”, “Приватне життя феномена”, “Парад планет”); Павло Загребельний (“Левине серце”)

4. Лірико-романтична стильова течія, яку започаткували Юрій Яновський й Олександр Довженко Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Леонід Первомайський, Євген Гуцало, Василь Земляк

Характерні ознаки: Захоплення героїчними народними характерами, ідеалізація простої людини, підкреслення незвичайного, титанічного у вчинках простої людини, ліризм та експресія в змалюванні подій, емоційне переживання світу персонажами, відтворення найбільш емоційно піднесених моментів їхнього життя, романтичний пафос і пильна увага до фольклорних образів і символів, метафоричність

Романний епос Жанр роману зазнає мистецького піднесення. Характеризується тематичним розмаїттям, широтою охоплення минулого і сучасного життя народу. Проблематика: Суспільно-громадська; Етико-моральна; Екзистенційна (“Дума про тебе”, “Чотири броди” М.Стельмах, “Хвилі” Ю.Збанацький, “Тронка”, “Собор” “Берег любові”О.Гончар)

Нові жанрові різновиди роману Роман-балада (“Дикий мед” Л.Первомайський, “Дім на горі” В.Шевчук) Новелістичний (“Тронка” Олесь Гончар) Філософський (“Циклон”, “Твоя зоря” Олесь Гончар) Доцентровий, тобто “центроподібний” (“Кров людська не водиця” М.Стельмах, “День для прийдешнього” П.Загребельний, “Людина живе двічі” Ю.Шовкопляса) Суспільно-психологічний (“Сестри Ричінські” Ірини Вільде, “Жменяки” Михайло Томчанія, “Украдені гори”, “Підземні гори” В.Міняйла, дилогія “У світ широкий”, “Великі надії” В.Гжицького)

Розвиток новелістики Новела продемонструвала художню майстерність у змалюванні внутрішнього світу людини. Психологізм, змалювання “діалектики душі” героїв зумовили новаторство сконденсованої форми новели, її філософське наповнення

До жанру новели зверталися Олесь Гончар, Леонід Первомайський, Іван Сенченко, Павло Загребельний, Олександр Сизоненко, Юрій Мушкетик, Іван Чендей, Борис Харчук – досвідчені прозаїки. Володимир Дрозд, Євген Гуцало, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, Василь Близнець, Юрій Щербак – молоде покоління новелістів

Оновлення жанру повісті збагачення тематики, образного світу, стильової палітри, жанрових різновидів

Жанри повісті Аналітико-неореалістична (“Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу” Григір Тютюнник) Екологічна проблематика (“Журавлинка” Михайло Чабанівський, “Ковалі і карбівничі” , “Килим на три квітки” Ніни Бічуї, “Літо дощів” Богдана Сушинського, “Рудана” Наталі Кащук, “Люди на землі” Володимир Дрозд ) Лірико-романтична (“Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” Михайло Стельмах; “Бригантина”, “Далекі вогнища” Олеся Гончара)

Підготувала вчитель Бородянської спеціалізованої школи – загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів №1 Баришенко Лариса Іванівна