Презентація на тему:
ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ «МОЛОДА» УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВІ НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРІ Художній метод – це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва Літературний напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу

МОДЕРНІЗМ ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ: новизна та антитрадиціоналізм перевага форми над змістом зосередження на “Я” автора, героя, читача психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського “Я” “потік свідомості” та монтаж символ як засіб пізнання і відтворення світу ліризм естетизм

ПОСТМОДЕРНІЗМ ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ: культ незалежної особистості потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого прагнення поєднати, взаємодоповнити істини людей, націй, культур, релігій, філософій бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу використання підкреслено ігрового стилю химерне переплетення різних стилів оповіді суміш багатьох традиційних жанрових різновидів сюжети творів – натяки на відомі сюжети літератури попередніх епох присутній образ оповідача іронічність та пародійність

РОЗВИТОК ПРОЗИ Новий рівень усвідомлення реальної дійсності зумовили трагічні чорнобильські події Повість Ю. Щербака «Чорнобиль» (1987) та роман В. Яворівського «Марія з полином в кінці століття» (1987) – перші прозові твори на цю тему

Кінець 80-х – початок 90-х рр. ЯВИЩЕ “ПСЕВДОРОМАНУ” Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Олесь Ульяненко, Степан Процюк

КОРОТКІ ПРОЗОВІ ЖАНРИ “СІМДЕСЯТНИКИ” (А. Тютюнник, К. Мотрич, В. Діброва, О. Лишега, В. Портяк) “ВІСІМДЕСЯТНИКИ” (Ю. Андрухович, Б. Жолдак, В. Герасим’юк, І. Римарук, Ю. Винничук, Є. Пашковський, В. Медвідь, В. Даниленко) “ДЕВ’ЯНОСТНИКИ” (О. Ульяненко, В. Мулик, В. Янчук, І. Ципердюк) “Квіти в темній кімнаті” (1997)

РОЗВИТОК ПОЕЗІЇ Лейтмотив – туга за чимось втраченим, відчуття власної недосконалості, неповноти, незакінченості, несамодостатності Осмислення й переживання ідей європейських культур ХХ ст. Розрив з традицією, пошук власних шляхів самовираження, занурення в дійсність і розчарування в ній, усвідомлення принизливої самотності людини у світі

ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ АУП (Асоціація українських письменників) (1997) Ю. Покальчук, В. Моринець, Ю. Андрухович, І. Римарук, С. Жадан, О. Кривенко “Бу-Ба-Бу”(1985) Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак “НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ”(1991-1994) Іван Андрусяк, Степан Процюк, Іван Ципердюк “ПРОПАЛА ГРАМОТА” (к. 80-х – п. 90-х рр.) Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь

ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ “ЗАХІДНИЙ ВІТЕР” (1994) Василь Махно, Борис Щавурський, Гордій Безкоровайний “ЛуГоСад” (1984) Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський “500” (1994) М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха та ін. “ЧЕРВОНА ФІРА” (1991) С. Жадан, Р. Мельників, І Пилипчук

НОВА ГЕНЕРАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ СЛОВА “БУ-БА-БУ” (Бурлеск – Балаган – Буфонада) Юрій Андрухович Олександр Ірванець Віктор Неборак „Поезія — це бажання мови бути вільною" Віктор Неборак

І присмак смерті на устах, Вікно у скронях тьмяно дзвонить, Облич безтямних п’яна повідь, І твої очі в дзеркалах. Принади грації несуть. Мені на все це наплювати. Мені не знати рути-м’яти, І упирів, що душі ссуть. Криваві губи їх – це сміх, Що котить золоті кружальця, Змішалися у шалі танців, Сідниці їх і груди їх. Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам'ять, Я п’ю цей вечір до кінця. Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам'ять, Я п’ю цей вечір до кінця. Без уст я – іронічний жах, Що упирем ікластим став би, З очима ніжними кульбаби, Якби не очі в дзеркалах. Віктор Неборак “Поцілунок”

Віктор Неборак “Літаюча голова” (пісня гурту “Плач Єремії”) Вона піднімається, як голова, Відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, І втретє свої потойбічні слова: Я літаюча голова! Я літаюча голова! Над юрмищем площі зависло навскіс Її всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз Тінь відкидає, важку і глибоку. Я літаюча голова! Я літаюча голова! Сокира невидима в місто ввійшла, Стягнули з помостів тіла безголові, Роззяви напились дешевої крові, Та зішкребе слід іржавий з чола Привид літаюча голова! Я літаюча голова! Жереш мелодрами телевізійні? Ти розглядаєш драконів за склом! Стіну тобі проламає чолом Ожила куля з Оркестру Фелліні – Я літаюча голова! Я літаюча голова! Запам’ятай, не сховатись ніде! Площа приходить у схови, площа! Бруківку темну свято полоще І в небеса ренесансу гряде: Маска - літаюча голова. Я літаюча голова. Я голова літаюча Голова я... Я літаюча голова! Я літаюча голова!

ПОЕЗІЯ В ПРОЗІ Оксана Забужко “Визначення поезії” Знаю, що вмиратиму тяжко — Як усі, хто любить точену музику власного тіла, Хто вміє легко просилювати його ув отвори страху, Як у вушко голки, Хто ввесь вік ним протанцював — так, що кожен порух Плечей, і лопаток, і стегон — світився Далекою тайною смислу, як слово санскритської мови, І м’язи під шкірою грали, Мов риби в нічному ставку, — Дякую Тобі, Боже, що дав нам тіло! Отож коли помиратиму, гукніть майстрів, Аби зняли наді мною покрівлю (Так помирав мій прадід, кажуть, відьмак), — І ось тоді, коли крізь розм’якле вже тіло, Переливаючись, мов крізь некруто зварений білок, Проблимне натужно набрякла душа, Випинаючись потемнінням (А тіло тимчасом тектиме корчами, Мов ковдра, що хоче скинути хворий, Бо вона його душить), — А душа все пнутиметься прорвати Стиск плоті, проклін ґравітації, — ось тоді У вилом стелі шумким крижаним зорепадом Рине Космос І тягом в свою галактичну трубу Видує душу, закрутить, як аркуш паперу, Мою молодісіньку душу Барви мокрої зелені — Ах, на свободу! — і: — Стійте! — скрикне вона в мить прориву крізь тіло, В мить на щонайсліпучішім лезі Поміж двома світами, — Стійте, отут зупиніться, Ось де вона, Поезія, Боже, нарешті! …Пальці востаннє шарпнуться в пошуках авторучки — Вже застигаючи, роблячись вже не моїми…