Презентація на тему:
Постать І.Нечуя-Левицького

ЖИТТЄВА СТЕЖИНА: Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. На сьомому році життя Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. 1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію.

ТВОРЧІСТЬ: Друкуватися почав із 1868 року («Дві московки»). 1876 рік – антикріпосницька повість «Микола Джеря».

1878 рік – повість «Бурлачка» про життя заробітчан. 1874 рік – повість «Хмари». 1879 рік – повість «Кайдашева сім’я”.

Повість “Кайдашева сім’я”

Ідея твору: Духовна роз’єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

Новаторство письменника якраз виявилося в тому, що він показав руйнування набутої духовності труднощами щоденного життя, відтворив такий стан українського селянства, який нівечить справжню суть його “народного духу”.

У центрі повісті – повсякденний плин життя селянської сімї, в якому на перший план висуваються побутові сварки, спричинені відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані.

Гумор у повісті має співчутливий характер: автор бачить вплив на психологію Кайдашів їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потра-пили в нові, незвичні обставини.

Видає у 1881 році І.Нечуй-Левицький – «Старосвітські батюшки та матушки», а в 1890 році – «Афонський пройдисвіт».

1893 рік – повість «Над Чорним морем» про діяльність української буржуазної інтелігенції. На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише статті, нариси.

Складна доля: На час початку Першої світової війни Іванові Семеновичу виповнилося 76 років, тож він потребував опіки, тим більше в тяжкий воєнний час, проте сестра і небіж, яким письменник матеріально допомагав усе своє життя, знехтували родинними обов’язками.

Нечуй-Левицький сам мусив стояти в чергах під дощем чи снігом і не раз застуджувався, занепадав духом. Коли ж письменник зовсім зліг, родичі віддали його в будинок для перестарілих і не навідували.

Помер письменник 2 квітня 1918 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.