Презентація на тему:
Поетичне покоління вісімдесятих років двадцятого століття як естетичний феномен доби. Версія 1

У світі все сказано. Література ХХ століття пов’язана з іронічною подачею уже відомих істин У.Еко

Якби у нас нічого значного не було в літературі серед так званого середнього покоління, не кажучи вже про літературу старших, то навіть у такому обсязі хіба наша українська література не є серйозною і значною?! І.Драч

Ілюстрація до роману У.Еко “Маятник Фуко” Габриель Гарсія Маркес Умберто ЕКО

Іван Драч М.Вінграновський Ліна Костенко Д.Павличко В.Симоненко Григір Тютюнник

Степан Пушик Катерина Мотрич Микола Воробйов

Ознаки феномену «вісімдесятництва» : Надання домінантного значення формальній складовій твору. Відсутність претензії на творення конституативних текстів. Бажання харизматизації через «визнання на Заході» і пов'язані з цим комплекси та розчарування. Концептуальний урбаністичний індивідуалізм. Тяжіння до синтетичних способів креації. Перехід від символізму до інтертекстуального та пошук сенсу інтертекстуальності як ностальгія за салоном.

Ігор Римарук Іван Малкович Віктор Неборак Микола Рябчук Павло Гірник Володимир Цибулько

Юрій Ігорович Андрухович Дата народження: 13 березня 1960 Місце народження: Івано-Франківськ, Україна Рід діяльності: Письменник, публіцист

Україна ж — це країна барокко... Україна ж — це країна барокко. Мандрувати нею — для ока втіха. І тому западає спокуса в око: зруйнувати все. І скільки б не їхав,   бачиш наслідки: мури і житла хворі ще, мабуть, від турків. І п'ятикутні знаки. З криниць повтікали зорі, тобто їх нема, криниці відсутні,   але є сліди, і це дозволяє подавати прогноз у вигляді віри в неминуче. Тому що наша земля є чимось більшим, аніж сорочка для шкіри.   Це підпільне барокко влаштовує опір і цвіте шалено навіть в уламках, хоч забуто нас і мовчать в Європі. Катувати зручно в палацах, замках, Це підпільне барокко влаштовує опір і цвіте шалено навіть в уламках, хоч забуто нас і мовчать в Європі. Катувати зручно в палацах, замках,   а в каплицях тісно. Тому каплиці є найперший крок углиб України. Мені видно все з чужої столиці. Все на світі можна підняти з руїни,   крім живої крові, як ми вже знаєм. Напиши, чи всі живі та здорові. Чи літають ангели над Дунаєм, чи дощі у Львові, чи досить крові.

Україна – країна бароко для око втіха мури і житла хворі з криниць повтікали зорі віри в неминуче цвіте шалено навіть в уламках Асоціативний кущ

Олександр Васильович Ірванець Дата народження: 24 січня 1961 (50 років) Місце народження: Львів Громадянство: СРСР, Україна Мова творів: українська Рід діяльності: письменник, перекладач Жанр: драма, роман, повість, вірш Премії: Лауреат премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) 1995

П’ять мільйонів ковтають ранкові бульйони. Їх ковта, в свою чергу, голодне ранкове метро. Я- солдат будівельного батальйону. Я- ніхто. - чи існує проблема маленької людини, чи коректно поставлене питання? - чи можна назвати звичайну людину маленькою? Обґрунтуйте свої думки

ЛЮБІТЬ! Любіть Оклахому! Вночі і в обід, Як неньку і дедді достоту! Любіть Індіану! Й так само любіть Північну й Південну Дакоту. Любіть Алабаму в загравах пожеж, Любіть її в радощі й біди! Айову любіть! Каліфорнію теж! І пальми крислаті Флоріди! Дівчино! Хай око твоє голубе, Та не за фізичнії вади – Коханий любити не встане тебе, Якщо ти не любиш Невади! Юначе! Ти мусиш любити стократ Сильніше, ніж любиш кохану, Колумбію-округ і Джорджію-штат, Монтану і Луїзіану! Любити не зможеш ти штатів других, Коли ти не любиш по-братськи Полів Арізони й таких дорогих Просторів Аляски й Небраски. Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв, Плекай у душі незникому. Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф Люби! І люби – Оклахому!

Оксана Стефанівна Забужко При народженні: Оксана Стефанівна Забужко Дата народження: 19 вересня 1960 Місце народження: м. Луцьк Громадянство: українське Рід діяльності: поетка, письменниця, філософ, літературознавець, публіцист Творчість : «Музей покинутих секретів», «Польові дослідження з українського сексу»

  * * * Відлопотиш дощами за ворота, В щілинах бруку виросте трава — А потім будуть знову в мушлі рота, Між скойок губ світитися слова.   Розтанеш в димній сутіні вокзалу — Але осяде в пам’яті, на дні, Обличчя жінки, що тебе кохала, І білий птах фіранки у вікні,   І тишина в ласкавих рукавичках, І у плющі заплутаний балкон… Щось відщемить. Щось — охолоне в звичку (Бо й молодість — як скло під каблуком!).   Та через гони літ, на повороті, Благатимеш у долі лиш одно: Дощем навшпиньках увійти в ворота І — пошепки — поплакати в вікно…

СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ ЖАДАН Ім’я при народженні Сергій Вікторович Жадан Дата народження: 23 серпня 1974(1974-08-23) (36 років) Місце народження: Старобельськ, Луганська область, Українська РСР, СРСР Громадянство:  Україна Рід діяльності: поет, прозаїк, есеїст, перекладач Роки творчості: 1990-і — до нашого часу Спрямування: поезія, проза Мова творів: українська Дебют: 1995

Музика, очерет На долоні, руці. Скільки пройде комет Крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло Через ріки, міста. Все, що у нас було – Тільки ця висота. Все, що трималось вій, Голос печальний, плач, Я скидаю на твій Автовідповідач. Поїзд твоїх химер Не зупиняє біг, Нам з тобою тепер Падає різний сніг. Нарізно кров поспіша, Солодко шириться лет, Тихо росте душа, Мов ламкий очерет.  

Назвіть представників літературного процесу 50-80 р.р. ХХ століття… Мені найбільше запам’ятався твір… Він мене вразив… Він мене навчив… Я б хотів більше детально ознайомитися з творчістю … письменника.