Презентація на тему:
Павло Загребельний - письменник, публіцист, кіносценарист

Павло Загребельний видатний український письменник ,прозаїк сценарист, публіцист…

«Він писав найбільше. Його читали найбільше. Ним захоплювалися найбільше. Він дратував найбільше. Дратував популярністю, продуктивністю, глузливістю на адресу безпросвітньої сірості та агресивної нездалості.» Михайло Слабошпицький

Життєпис письменника        Народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині. 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р., після якого — полон, і до лютого 1945р. — фашистські концтабори смерті .

Війна. Післявоєнний період У 1945p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946p. — навчається на філологічному факультеті Дніпро-петровського університету. По його закінченні (1951p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпро-петровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею

Праця в газеті. Перші твори В 1961 — 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

Літературна робота В другій половині 50-х років П. Загребельним видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957). Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: В другій половині 50-х років П. Загребельним видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Но-вели морського узбе-режжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957). Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів.

Найвизначніші твори Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), в якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. В центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом української державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити «таємниці» характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України — такі риси найновішого роману письменника «Тисячолітній Миколай» (1994). В романах зустрічаємо вступні слова чи передмову, післяслово — це свого роду невеликі літературознавчі, а то й історіографічні етюди.

Премії Загребельного Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Один із них — «Розгін» відзначено Державною премією СРСР, два — «Первоміст» і «Смерть у Києві» — Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять в перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за рубежем. У 2004 році нагороджений званням Героя України

Кінематографічна діяльність За його сценаріями поставлені фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1963), «Перевірено — мін немає» (1965, у співавт.), «Лаври» (1974, т/ф), «І земля стрибала мені назустріч» (1975), «Хто за? Хто проти?» (1977, т/ф), «Ярослав Мудрий» (1981, у співавт.), «Розгін» (1986, т/ф). Про нього знято фільм «Сонет 29» (2000). Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.

Хронологія творчості Європа 45 (1959) Спека (1960) Європа.Захід (1961) День для прийдешнього (1964) - перевидано у 2008 році під назвою «Зло» Шепіт (1966) Левине серце Добрий диявол (1967) Диво (1968) трилогія «З погляду вічності» (1970) Переходимо до любові (1971) Намилена трава (1974) Розгін (Державна премія СРСР, 1980) — романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера» Євпраксія (1975) - історичний роман про Євпраксію Всеволодівну

Роксолана (1980) Південний комфорт («Вітчизна», 1984) Вигнання з раю (1985) (продовження «Левиного серця») Юлія, або запрошення до самовбивства (1994) Брухт (2002) Стовпотворіння (2004) Думки нарозхрист (2008 доповнена)

Книги Загребельного     

Найвідомішим твором письменника вважають роман «Роксолана» (1980 р.)

Його твори читають 23-мовами світу . На початку 2009 року «Роксолана» була опублікована французькою. Шкода, що Загребельний не побачить цього перекладу… Загалом його книжки надруковані 23-ма мовами світу загальним накладом більше 20 мільйонів (!) примірників

У творчому доробку письменника близько 40 романів, кілька збірок оповідань, низка п’єс і публіцистичних творів. За його книжками знято 7 художніх фільмів, зокрема «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).

      Павло Загребельний сьогодні є одним з найпопулярніших українських письменників, чия творча спадщина приваблює все більше нових читачів. Його твори відомі далеко за межами України, перекладалися багатьма мовами світу, неодноразово екранізувалися. Не всі з них стали непересічним художнім надбанням української прози, але всі активно сприймалися читачем, обговорювалися критикою, тою чи іншою мірою впливали на літературний світ.       

    З ім’ям П. Загребельного пов’язані формування і творчий розквіт багатьох талановитих письменників, зокрема плеяди шістдесятників, молодої літературної хвилі минулого століття. Принциповий, безкомпромісний і безстрашний в обстоюванні істини, передової думки, національних інтересів, письменницької справи та кожного талановитого імені. Він давав високі уроки громадянської мужності, людяності, порядності, відповідального ставлення до слова і діла. Це дійсно істинний класик в нашій літературі, найпотужніший український письменник сучасності. Його твори– це твори  на виріст, які залишаються не тільки в українській, але й світовій літературі. Талановитий у всьому П. Загребельний являв яскравий взірець самовідданого служіння літературі,  народові, Україні.

Смерть поета Усього кілька місяців не дожив він до 85-ліття. З ним відійшла в історію ціла літературна епоха. Укра-їнська культура зазнала непоправної втрати . Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 роки після затяжної хвороби .

Останніми роками він запевняв, що не пише, лише читає. Мовляв, тепер його романи працюють на нього. Втім, зі слів дружини, коли мав сили і натхнення, – занотовував думки у щоденник та працював над романом «Іконник» – про долю українських ікон від часів Київської Русі до нашого часу. А ще писав післямови до книг молодих письменників. Наприклад, Сергію Жадану до «Депеш Мод». Павла Загребельного визнано одним з найкращих письменників минулого століття. Його талант і майстерність слова визнали народи багатьох країн світу. А тепер його немає. Влучно висловився стосовно смерті Павла Архиповича молодий письменник Олесь Ульяненко: «З літератури пішла справжня література».