Презентація на тему:
Олена Теліга - Героїня і поетеса

СУЧАСНИКАМ “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, — я тверда й сувора. О, краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог.

Учні повинні: збагнути життєвий подвиг та героїчну загибель талановитої поетки; осмислити та аналізувати поезію; вміти знаходити образну символіку в поезіях О. Теліги; виховувати шанобливе ставлення до борців за волю свого народу;

Ты представляешь, эти хохлы всё ещё мечтают о независимости? Хохлы, мужичьё, и мова собачья. Ви хами! Та собача мова – моя мова, мова мого батька і моєї матері! Мова мого народу. І вас я більше не хочу знати! „ Україна – не тільки земля, а й нація. А нація – це не лише сучасне покоління. Нація – це мертві, живі й ненароджені, об’єднані кров’ю, минулим та боротьбою за майбутнє й сучасне. Україна – це її історія, мистецтво, духовність… наша воля й уміння формувати й розвивати їх у майбутньому. Україна – це вогненний міт, за який боремось. Це велика животворча ідея, великий змаг за краще, нове, величне майбутнє… ”

ЧОЛОВІКОВІ Не цвітуть на вікні герані – Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни. Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах дому – Може, завтра вже нас відкличе Канонада грізного грому. І напружений погляд хоче Відшукати у тиші глибокій Блискавок фанатичні очі, А не місяця мрійний спокій. Там за віконцем розцвілі вишні, А тут, в кімнаті - фіялки сині. Чому ж зникли всі сни колишні? Чому на душу лягають тіні? - Це початок мого вірша, який ніколи не буде мати закінчення, мій єдиний, мій коханий Михайлик! Бо я тільки одержала від Вас листа, і одразу з душі зникли всі "тіні", і я певна, що з'являться всі колишні сни, а за вікном такі чудові вишні, а в кімнатці фіялки. Та й взагалі, жити на світі чудово!

Хлопець- декламатор: Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. Дівчина: І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість. Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі! Хлопець: Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря, тепле та іскристе. Дівчина: Та звідкись сум зло віщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове… і до старої вишні Не вийде мати радісно напроти… Хлопець: Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить Всі інші душі – зимні чи ворожі – І всі глибокі поміж ними межі. Дівчина: І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. Хлопець: Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти дорогою одною. Дівчина: Заметемо вогнем любови межі. Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом.

Леся Українка Життєве кредо: Олена Теліга …Коли я погляд свій на небо зважу,- Нових зірок на йому не шукаю, Я там братерство, рівність, волю гожу Крізь чорні хмари вгледіти бажаю,- Тих три величні золоті зорі, Що людям сяють безліч літ вгорі… (“ Мій шлях ”) … Перейдемо ми на свої дороги… Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом… (“ Поворот ”) Дух непокори, волелюбства, бажання ніколи не бути слабкою, розбитою, зневіреною: …Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя ріка? Чи пісня й думка кволі? (“ Хто вам сказав, що я слабка ”) …Б΄є годинник: чотири, п΄ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогодні не можу спать. …Тільки там дана перемога, Хто й у болі сміятись зміг! (“ Гострі очі розкриті в морок ”)

Леся Українка Мотив повернення додому Олена Теліга …Я марила весь час про воріття хвилину Серед чужого, іншого життя,- Та завжди першую колючую тернину Приносила хвилина воріття… (“ Поворіт ”) (але є невпевненість:) …Чекає все: і розпач, і образа І рідний край нам буде чужиною… (“ Поворот ”) Образ нової жінки …Я на гору круту крем΄яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. (“ Contra spem spero ”) …Коли ж зійду на кам΄янистий верх Крізь темні води й полум΄яні вежі – Нехай життя хитнеться й відпливе, Мов корабель у заграві пожеж. …Я вийду сама проти бурі І стану – поміряєм силу! …Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі!

КАРТКА ДЛЯ ГРУПИ ДОСЛІДНИКІВ №1: ЯКІ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ОПИСАНІ В ПОЕЗІЇ „ПОВОРОТ” НАЙДОКЛАДНІШЕ? ЯК ПОВ’ЯЗАНІ ЦІ ОБРАЗИ МІЖ СОБОЮ? ЗАЧИТАЙТЕ УРИВКИ, У ЯКИХ ЗМАЛЬОВАНІ ЦІ ОБРАЗИ – СИМВОЛИ, І ЗРОБІТЬ ВИСНОВОК ПРО ЇХНЮ ІДЕЙНУ СПРЯМОВАНІСТЬ. ОПОРНІ СЛОВА: сонце, вітер, тепле повітря, віщий вітер, крижаний протяг, зболене серце, межі. КАРТКА ДЛЯ ГРУПИ ДОСЛІДНИКІВ №2: ДАЙТЕ ПОРІВНЯЛЬНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ОБРАЗІВ – СИМВОЛІВ, ВИКОРИСТАНИХ У ПОЕЗІЯХ „ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ” ТА „ЛИСТ”. 2. ЗАЧИТАЙТЕ УРИВКИ, У ЯКИХ ЗМАЛЬОВАНІ ЦІ ОБРАЗИ – СИМВОЛИ, І ЗРОБІТЬ ВИСНОВОК ПРО ЇХНЮ ІДЕЙНУ СПРЯМОВАНІСТЬ. ОПОРНІ СЛОВА: сонце, пломінь, гарячий подих, покірні води, душа, потужний крик, дощ, пізня ніч, роздерте плесо, похмурий берег, вогненна печать, рудий кінь, червона амазонка, гаряча смерть.

Роль образів – символів у розкритті ідеї вірша „ПОВОРОТ” НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА ПІДНЕВІЛЬНА УКРАЇНА …Буде сонцем кожний кущ і камінь у ці хвилини гострі і щасливі. …Звідкись сум зловіщий вітер вишле, щоб кинуть серце у крижаний протяг. …Захоплять владно зголоднілі груди своє повітря, тепле та іскристе. …І часто серце запалає болем, а щось гаряче аж за горло стисне.

- Чи додав щось нового образ Олени Теліги до вашого ідеалу людини? Як би ви закінчили фразу: „Життя Олени Теліги – (яке? наче що?), творчість Олени Теліги – (яка? що? наче що?)” У 1999 році у Києві була видана книжка „ОЛЕНА ТЕЛІГА. О КРАЮ МІЙ…” (твори, документи, біографічний нарис). У Києві з’явилася вулиця імені ОЛЕНИ ТЕЛІГИ. У червні 1994 році створено Всеукраїнське жіноче товариство імені ОЛЕНИ ТЕЛІГИ. Товариство заснувало Міжнародну літературну премію імені ОЛЕНИ ТЕЛІГИ. Лауреати премії: Ліна Костенко, Михайлина Коцюбинська, Ніна Марченко, Лариса Крушельницька, Оксана Пахльовська, Надія Миронець.