Презентація на тему:
Музей Б.Грінченка на Луганщині

МУЛЬТИМЕДІЙНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ “МУЗЕЙ БОРИСА ГРІНЧЕНКА НА ЛУГАНЩИНІ” Автор Пушишина Т. М. (вчитель української мови та літератури ) НВК “Преображенська ЗОШ І- ІІ ст. - ДНЗ”

Дух воскресне, як народ живий, З вогню труда подвижного й святого. Стоїть Грінченко – вічний вартовий Біля криниці слова золотого. С. Чернілевський

З прадавніх часів несе землею свої тихі води до Лугані, а з нею – до Сіверського Дінця, річечка з нехитрою назвою Біла. З мосту, що перетинає її на трасі Луганськ-Алчевськ, відкривається краєвид зеленої долини із старими вербами. По лівому берегу над річкою здіймаються скелясті кручі. Правий берег річки від самої води неспішно підіймається вгору і аж біля обрію переходить у широкий степ з типовим представництвом донбасівської степової флори і фауни. А перед річкою, над квітучим вишневим буйством де-не-де виступають дахи добротних селянських домівок. Це і є Олексіївка. Увагу на в`їзді в село привертає стела з написом: «Меморіальний музей Б.Д.Грінченка».

Короткий степовий шлях веде до Народного музею. На подвір`ї Олексіївської школи стара будівля, перед якою возвеличується пам`ятник талановитому педагогу, видатному письменнику і публіцисту, критику і мовознавцю, видавцю та громадському діячу – Борису Дмитровичу Грінченку.

Історія створення музею У 60-х роках минулого століття учні Олексіївської школи на чолі з директором В.І.Поздняковим взяли активну участь у створенні музейної кімнати Б.Д.Грінченка. Та, на жаль, вона проіснувала не довго. У 1988 році за ініціативою групи інтелігенції Луганщини (Г.Довнар, М.Ночовний, М.Чернявський, Ю.Єненко) та рішенням сесії Михайлівської селищної Ради до 125-річчя від дня народження видатного діяча української культури була відкрита музейна кімната Б.Д.Грінченка. Багато матеріалу для музейної кімнати передав заслужений вчитель Б.В.Пастух. 28 листопада 1988 року урочисто відкрито музейну кімнату та пам`ятник Б.Д.Грінченку (перший і єдиний в Україні). Автор пам`ятника – луганський скульптор Іван Михайлович Чумак. У 1992 році музеєві присвоєно звання “Народний”.

У 2000 році, у зв`язку із з`єднанням Михайлівської та Олексіївської шкіл, звільнився старий будинок школи, збудований у 1879 році на кошти родини Алчевських. Експонати були перенесені до цієї будівлі. У 2003 році в музеї проведено капітальний ремонт та реконструкцію. Створено нову експозицію за проектом Н.О.Монастирської – голови Національної спілки художників України в Луганській області, а також відновлена та установлена нова меморіальна дошка.

Експозиції музею: . перша - "Історія заселення території і відкриття школи" друга - третя - знайомлять з життям та творчим шляхом письменника і вчителя Б.Д.Грінченка, і, зокрема з Олексіївським періодом життя четверта - присвячена етнографії і фольклору нашого краю п'ята - розповідає про історію створення і функціонування музею.

Родина Алчевських У першій експозиційній залі мистецьки виконані графічні малюнки, фотографії та ксерокопії документів розповідають про родину меценатів Алчевських.. У 70-х роках ХІХ століття Алчевські збудували собі дачу в Олексіївці і перебували тут ціле літо. У Христини Данилівни виникає думка про відкриття школи для дітей сільської бідноти, тому що на той час не було жодної школи у Михайлівській волості. З великими труднощами, переборюючи перепони жандармів і чиновників, школа була відкрита Алчевськими у вересні 1879 року.

Перший розділ експозиції присвячений дитячим та юнацьким рокам Б.Д.Грінченка. У вітрині -–графічний портрет матері, ксерокопії фотографій будинку на хуторі Кути, де провів своє дитинство маленький Борис, види Харкова того часу, коли він навчався в середній школі. Дружина, донька, батько (стоять) Мати і дві сестри (сидять) З життям і творчістю Бориса Грінченка знайомлять експонати зали “Промінь добра”

Учительський куточок відтворює картини минулого: ломберний стіл, стілець, етажерка, письмове приладдя, дзвіночок, який сповіщав учням про початок занять у школі. На етажерці стоять підручники та книжки з бібліотеки Б.Д.Грінченка.

За період роботи в Олексіївці Борисом Дмитровичем було написано близько 200 творів різних за жанрами. Це такі як: оповідання “Каторжна”, “Олеся”, “Грицько”, “Кавуни”, “Панько”, “Украла”, повість “Сонячний промінь”, багато віршів, байок.

Наступний розділ експозиції розповідає про чернігівський період життя Грінченка, з 1894 по 1902 роки. Доказ цього - фотокопії: “Самійленко та Грінченко”, “Грінченко з дружиною серед друзів”, “Грінченко серед друзів: Самійленко, М. Коцюбинський, В. Степаненко, О. Глібов”, “Члени “Чернігівської громади”. У вітрині музею розміщено один з найцінніших експонатів - перше видання “Словник української мови” у чотирьох томах, які вийшли у Києві у 1907-1909 роках. Словник містить понад 68 тисяч реєстрових слів з перекладом або тлумаченням їх російською мовою. У ньому представлена лексика літературної мови ХІХ століття.

Фольклористична діяльність Грінченка висвітлюється в експонатах зали “Обереги долі”. Як жили наші діди та прадіди? Чим вони займалися, в що одягалися, як проводили вільний час?

У музеї розповідається про останній період життя Б. Д. Грінченка, який був трагічним. Неважко уявити біль материнського і батьківського серця за долю єдиної дитини, доньки Анастасії, яка за свою революційну діяльність двічі була ув'язнена. У тюрмі вона тяжко занедужала, а після другого арешту і зовсім злягла. Щоб донька не померла у в'язниці, Борис Дмитрович домагається заміни ув'язнення домашнім арештом. До самої смерті біля неї чергували жандарми. Слідом за Настею пішов із життя і її крихітний синок Воля, єдиний онук Грінченка. “Може пишна блакить і широкеє море, Зможуть болі втішить, вколисать моє горе?” Б. Грінченко м. Оспедалетті.

Тепер у музеї проводяться літературні читання, екскурсії, уроки рідної мови та літератури. Сюди приїздять учні з різних шкіл, студенти Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка, щоб вклонитися пам'яті митця, вшанувати його рідним словом. При музеї діє учнівський мистецько-краєзнавчий творчий колектив. Юні фольклористи записують та систематизують народну творчість рідного краю. Фольклорні записи знаходяться в музеї і пропонують їх для ознайомлення відвідувачам музею.

Будемо жити - будемо працювати на користь рідному краєві; Будемо вмирати - умремо з його ім'ям на вустах. Борис Грінченко