Презентація на тему:
Михайло Коцюбинський - Повість «Тіней забутих предків» і екранізація Сергія Параджанова

Сергій Параджанов народився у Тбілісі в родині антиквара, він був третьою дитиною в сім'ї (сестри Рузанна й Аня). Батько — Параджанян Йосиф Сергійович, мати — Бежанова (Бежанян) Сірануш Давидівна. Професія антиквара передавалася з покоління у покоління, і глава роду — Йосип Параджанов — сподівався, що його діти підуть слідами предків. Сергій обрав інший шлях, і батько ніколи не зміг йому цього пробачити. Але вишуканий смак і вміння відрізнити справжню річ від підробки передалися, і це потім неодноразово ставало у пригоді Сергієві, коли він, сидячи без роботи, підробляв скуповуванням антикваріату Середню школу Сергій закінчив тільки з двома «п'ятірками»— з природознавства і малювання. Технічні предмети тягнули на «трійку», і, проте, він вирішив поступати в Інститут залізничного транспорту, де провчився рівно рік. У 1941–1943 роках працював художником-технологом на тбіліській фабриці «Радянська іграшка». Степанюк

У 1942–1945 роках Параджанов вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала військові шпиталі, провів близько 600 концертів. Після закінчення консерваторії вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), у майстерню Ігоря Савченка. На цьому курсі вчилися відомі в майбутньому режисери: Олександр Алов, Володимир Наумов, Озеров, Марлен Хуцієв, Фелікс Миронер. Степанюк

Працював асистентом режисера на фільмі «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі «Максимко» (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму «Андрієш» за мотивами молдавських казок. 28 червня закінчив ВДІК, був направлений на Київську студію художніх фільмів як режисер- постановник. Степанюк

З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі — 1957), «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком). Степанюк

Міжнародне визнання прийшло після екранізації «Ті ні забу тих пре дків» —художнього фільму режисера Сергія Параджанова, відзнятого у 1964 році на кіностудії «Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», екранізації однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Степанюк

Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демон- струвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині. Степанюк

Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи». Степанюк

Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість. Хата-гражда в Криворівні — місце зйомок фільму "Тіні забутих предків" (2009 р.) Степанюк

Акторський склад Олександр Райданов Неоніла Гнеповська Ніна Алісова Леонід Єнгібаров Спартак Багашвілі Тетяна Бестаєва ОлександрГай Кадочникова Лариса Миколайчук Іван Микола Гринько Степанюк

Виконавець головної чоловічої ролі: Іван Миколайчук (1941—1987) — український актор, режисер, сценарист. Зіграв 34 ролі в кіно, написав дев'ять сценаріїв, зняв дві режисерські роботи, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Роль Івана Палійчука — це його перша роль в кіно. Степанюк

Виконавиця головної жіночої ролі: Лариса Кадочникова (народилася 1937) — українська і російська актриса театру і кіно, народна артистка України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Зіграла 24 ролі в кіно. Степанюк

Сергій Параджанов для написання музики до свого фільму вирішив запросити композитора із Західної України, бо, на його думку, лише тут зможуть впоратися з «карпатською» темою. Серед претендентів були Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, але вибір пав на Мирослава Скорика. Режисер поставив йому завдання створити для фільму «геніальну музику». Сам же композитор згодом оцінив свою роботу як «достойну». Степанюк

Під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» фільму «Тіні забутих предків» у вересні 1965 року з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбулися влітку 1965 року, виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Під їхнім листом підписалося 140 присутніх. Після цього реакція властей була блискавичною — Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом. У 1970-х рр., коли почалися гоніння на діячів української культури, «Тіні забутих предків» тривалий час фактично були заборонені до показу Степанюк

Нагороди 1965 — премія «Південний Хрест», премія ФІПРЕССІ Юрію Іллєнку за операторську роботу — МКФ у Мар-дель-Плата (Аргентина) 1965 — Кубок фестивалю — МКФ у Римі 1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль в Салоніках (Греція) 1966 — спеціальна премія журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство режисеру С. Параджаноаву, опереатору Ю. Іллєнку, хкдожникам Г. Якутовичу, М. Раковському, Л. Байковій, композитору М. Скорику. Степанюк