Презентація на тему:
Лялька - мотанка

Лялька - мотанка

Обгрунтування: Проект задумано для виявлення обдарованих гуртківців, підвищення рівня навчання та розвитку юних обдарувань, виховання дітей на національних традиціях. Мета проекту: Популяризація народного мистецтва Вивчення звичаїв українського народу Ознайомлення з традиціями виготовлення народної ляльки Поглиблення знань з українського національного костюму. Актуальність проекту: З поширенням екологічного питання виготовлення дитячої іграшки,виникає потреба у сімейному вихованні турботи про збереження здоров’я дитини . Багатьом батькам не байдуже , якими іграшками граються їх діти. Тому народна іграшка з тканини зацікавила як батьків так і гуртківців.

Лялька-мотанка - це маленький витвір мистецтва “Кто в куклы не играл , Тот счастья не видал” ( народная мудрость) Мотанка – це й іграшка, й оберіг. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібно. Мати, створюючи дитині іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця. .

Лялька - мотанка Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Народна лялька зроблена власноруч сповнена позитивної енергії, любові та тепла. Назва такої ляльки походить від технологічних особливостей її виготовлення. Всі деталі  міцно примотуються ниткою.

Лялька - мотанка Ляльці вже сім тисяч років. Колись виготовляти ляльки уміли в кожній родині. Цим ремеслом зазвичай займалися бабусі та матері. Бо лялька призначалася для дівчинки і мала, відповідно, жіночу природу. В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю.

Вузлова – лялька Таку назву лялька отримала тому, що під час її виготовлення елементи та деталі не тільки міцно примотуються ниткою але нитку ще зав’язують на вузлик.

Оберіг , іграшка - лялька - мотанка Кажуть люди я сама, наче квіточка, Що пливуть мої слова, як та річечка, Що душа моя співає, мов сопілочка. А я просто українка, україночка

Берегиня Берегиня. Її зображують із руками, піднятими вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. Коли руки підняті вгору – Богиня закликає небо допомогти засіяти ниву, зачати нове життя на землі. Коли руки опущені вниз – Богиня благословляє землю на народження, принесення плодів, дарів.

Лялька – Багаторучиця Свою назву лялька отримала за наявність великої кількості рук (п`ять пар рук). Таку ляльку полюбляли господині, її підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб господиня встигала робити всю хатню роботу. А лялька допомагала їй у цій справі . Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх.

Мати з дитиною Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її дарують новоствореним сім'ям. Ганчіркову ляльку – берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.

Весільна Найретельніше готували ляльку для нареченої та напередодні народження дитини. Таку мотанку вбирали дуже гарно. Іноді українці вірили, якщо дітки у великій родині довгий час бавляться мотанкою, треба чекати лелеку… Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях українського костюму різних регіонів. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом.У нареченої одна ,чи дві коси, віночок, стрічки. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.

Лялечка-круп'яничка Лялечка-круп'яничка (зерновушка) всередині наповнюється крупою (зерном). Вважалося, що вона приносить в дім достаток, благополуччя, допомагає досягти успіхів у роботі. Раніше робити ці амулети починали восени і використовували зерно з зібраного врожаю. Заборонено застосовувати подрiблену крупу або пластівці, обов'язково лише ціле зерно: пшеницю, перловку, гречку, пшоно, горох… Використані матеріали: льон, бавовна, гречка, пшоно. Висота цих лялечок - 10 см.

Лялька - мотанка Ляльки поблизу Канева, Переяслава-Хмельницького, Золотоноші, Решетилівки на Полтавщині мають на обличчі хрести, набрані із чорних ниток; трохи нижче по Дніпру, у районі Чигирина та Кременчука, хрести набираються з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворюється квадрат чи ромб. Хрест, як символ, означає життя (походить від солярного знаку, символу Сонця), рух Сонця по небосхилу. Коло - річний шлях Землі навколо Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння, нижня точка - день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки - дні весняного та осіннього рівнодення. Чотири сектори - чотири пори року, чотири сторони світу, чотири стихії - вода, вогонь, повітря і земля. Або як поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга). Та головне - спосіб творення і внутрішня основа ляльки. Має вузловий характер і робиться шляхом зав`язування і намотування шматочків тканини без допомоги голки. Ось чому лялька має назву ''мотанка''. До голови зі звисаючими кінцями хустки прив'язуються або накручуються клапті, що імітують сукню або спідницю, плахту, запаску, фартух. На голову одягається убір, інколи схожий на обрядовий убір нареченої.  

Коса до пояса…з народних звичаїв. «Руса коса до пояса". Гарна довга коса завжди вважалась на Україні ознакою дівочої краси. У різних регіонах України коси заплітались по-різному. Так на Правобережжі у будні дні дівчата обвивали голову косами немов вінком, у неділю- заплітали у дві коси, без довгих стрічок.. Дві коси заплітали і дівчата на Поділлі, зокрема на Тернопільщині. А іноді ці дві коси на потилиці закладали одну в початок другої (кошичком) і зав'язували стрічкою. Цікаво, що дівчата -лемкині під час весілля коси не заплітали, розпускали по плечах, на голову вдягали барвінковий вінок із довгими стрічками. А понад Дністром в Галичині (зокрема на Борщівщині, в Заліщицькому районі) дівчата заплітали волосся у чотири коси. Дві передні підплітали коло висків, а задні розподіляли на кілька дрібних кісок - дрібушки. Дрібушки викладали навколо голови вінком, а одну кіску "перекидають" через голову. У Наддіпрянщіні заплітали – дві , іноді одну косу.

Лялька-мотанка – минуле та майбутнє  А в українських родинах здавна молода мати, чекаючи дитину, неодмінно робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв'язок захищав людину, де б вона не була.     В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. Згодом молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавались їй для забави. Сьогодні дівчата прагнуть навчитись традиціям свого народу. Лялька зроблена власноручь зберігається краще, бо тепло дитячих рук несе в собі любов та ласку . Розпочатий проект приніс у собі не тільки вміння та навички , але і - любов ,добро , допитливість, охайність,прагнення зробити приємне для себе , рідних. Бо минуле та майбутнє завжди поряд.

Оберіг – лялька - мотанка «Куклою» величають і перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб. Таке ж наймення у дитячої «пустушки» — хліба, загорнутого в полотнинку (її раніше давали до ротика немовляті). Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину, — це голова, що уособлює дух істоти. Приєднується вона дуже просто: до колодки, до трісочки, до кукурудзяного стебельця — будь-чого. Мотанка навіть може не мати рук — тільки обгортається тканиною. І тут уже годиться все, що знайдеться в господі. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Власне, тому українська мотанка позначена регіональними ознаками тієї місцини, де її виготовлено. Проект приніс масу задоволення,знань, добра, роздумів про традиції та життя предків, сподівання на щасливе життя та радість від виконаної власноруч іграшки . Музичний супровід проекту – колискова “Ой, ходить сон коло вікон..” у виконанні –співачки Квітки Цісик.

Украънська народна лялька О.С. НАЙДЕН, http://sumno.com/article/narodna-lyalka-motanka-oberig-nashyh-dush/ , http://www.svit-rosy.net.ua/lyalka-motanka-bereginya-rodu/ , http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0, http://www.skarby.org.ua/lyalka-motanka-berehynya-rodu/, http://www.youtube.com/watch?v=HVQFj9Ztclc, http://ljalinasvitlica.blogspot.com/2011/12/blog-post_26.html, https://sites.google.com/site/vebturkolomyiaandkarpatian/rozvagi/lalka-motanka, http://honchar.org.ua/,http://www.rukukla.ru/article/trya/Family_doll   Посилання на літературні та інтернет ресурси