Презентація на тему:
Література України 1945 – сер. 50-тих рр.

Література України 1945 – сер. 50-тих рр. Виконали учениці 11-Б класу Мормуль Олеся Кримняк Лариса Колесник Ольга Воронюк Наталя

Олесь Терентійович Гончар - (* 3 квітня 1918, Ломівка[1] — † 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978). В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.). У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті «Земля гуде» зображено діяльність молодіжної підпільної організації «Нескорена полтавчанка», очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк. Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) — історико-революційній проблематиці.

“Полігон”

“Твоя зоря” “Циклон”

“Бригантина”

“Людина і зброя”

“Тронка”

“Собор”

“Перекоп”

Надгробок Олеся Гончара на Байковому кладовищі

Платон Микитович Воронько (*18 листопада (1 грудня) 1913, Чернеччина, нині Охтирського району Сумської області — †10 серпня 1988, Київ) — український поет, письменник, публіцист, драматург. Перша книжка віршів поета-партизана «Карпатський рейд» вийшла у 1944 році. Вірші «Карпатського рейду» писалися в народнопісенному дусі. Написав збірки «Весняний грім» (1947), «Великий світ» (1948), «Славен мир» (1950), «Від Москви до Карпат» (1951), «Моя Москва» (1953), «Обов'язок» (1955), «Моя Гуцульщина» (1956), «Драгі другарі» (1959) та інші. Цей перелік поповнюється багатьма книжками для дітей (наприклад, «Казка про Чугайстра»). За збірку «Славен мир» поет в 1951 році отримав Сталінську премію. Епічний талант поета виявився в поемах «Безсмертя» (1945), «Ярославна» (1945), «З Німеччини в Чернеччину» (1945), «За всі літа розлуки» (1945—1962), поемі-легенді про братів-гуцулів «Стояни».

“Хвалився кіт”

“Чотири вітра”

“Твоя книжка”

“Читаночка”

“Казка Чубайстра”

Надгробок Платона Воронька

Андрі й Самі йлович Малишко (14 листопада 1912, Обухів — 17 лютого 1970, Київ) — український поет, перекладач, літературний критик. За поему «Прометей» Малишко отримав у 1947 р. Сталінську премію. У 1950 р. з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50-х pp. У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо.

“Пісня про рушник”

“Бабуня-трава”

“Дорога під яворами”

“Далекі орбіти”

Надгробок Андрія Малишка на Байковому кладовищі

Юрій Оліферович Збанацький (*1 січня 1914, Борсуків — † 25 квітня 1994, Київ) — український письменник, кінодраматург. Герой Радянського Союзу (1944). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1970), Літературної премії Чувашії ім. М. Сеспеля (1967), Премії ім. Лесі Українки (1975). Друкувався з 1944 р. Його повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Написав «Поліські билиці» — короткі оповідання з життя його знайомого вчителя Каленика Переплигнигопченка.

“Кують зозулі”

“Серед добрих людей”

“Сеспель”

“Морська чайка”

“Стародуби”

Могила Юрія Збанацького

Олесь (Олександр) Васильович Донченко (* 19 серпня 1902, с. Великі Сорочинці Полтавської області —†12 квітня 1954, м. Лубни Полтавської області) — український радянський поет, прозаїк, казкар. Його романи: «Карборундовий камінь» (1946), «Золота медаль» (1954); повісті: «Серце беркута» (1945), «Лісничиха» (1947), «Повість про новий дім» (1947), «Заповітне слово» (1949), «Шахта в степу» (1949), «Юрко Васюта» (1950); збірки оповідань: «Пісня жайворонка» (1947), «Секрет» (1947), «Дочка» (1950).

“Про віщо співають куранти”

“Школа над морем”

“Карафуто”

“Любима книжечка”

“Подорож до млина”

Музей ім. Олеся Донченка

Маючи незаперечні досягнення, українська література повоєнного часу зазнала на собі й руйнівного впливу сталінщини, що призвело до догматизму та суб'єктивізму в зображенні життя українського народу важких відбудовних років.

Дякуєм за увагу!