Презентація на тему:
Іван Вишенський

Іван Вишенський (народився між 1545-50 - помер після 1620)

Пам'ятник І.Вишенському в Судовій Вишні

Острозький монастир

Омивається водами Егейського моря. У давнину тут стояв храм Зевса. На Афон допускаються тільки чоловіки будь-якого віросповідання. Гора Афон – півострів у Східній Греції, що являє собою гору висотою 2033 м над рівнем моря, приблизно 80 км в довжину і 12 км в ширину.

Гора Афон

Приблизно в 1580 р. І. Вишенський у розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом-аскетом. Йому тоді було 30—35 років. На Афоні митець розпочав свою літературну діяльність як письменник-полеміст.

Афонський монастир був у ті часи центром православного чернецтва на Сході. Монастир на горі Афон

Полемічна (від гр. роlemikos — войовничий) — література, яка виникла на ґрунті релігійно-політичної боротьби у зв'язку з агресивним наступом католицизму й насильницьким уведенням Брестської унії 1596 р. У ній точилася дискусія, суперечка, тобто полеміка між католицько-уніатськими і православними публіцистами. Творчість митця поділяють на два періоди: • твори, написані до Брестської унії; • твори, написані після Брестської унії. Відомо 17 творів, 16 дійшло до нас у рукописних копіях, лише один з них був надрукований. 10 своїх творів письменник об'єднав у збірку «Книжка». Твори сповнені співчуття до скривджених, твердого переконання в тому, що всі люди рівні від природи і перед Богом, гнівного обурення вчинками тих, хто не хоче жити по правді. Найвизначніші : «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця». Іван Вишенський – представник полемічної літератури.

Щодо: церкви — повернення до візантійських традицій, неможливість примирення православ'я з католицизмом; людини — сповідування старохристиянського аскетизму, дотримання Божих заповідей, рівність людей перед Богом, захист бідних людей; освіти — зменшення ролі логіки, риторики, філософії, заміна їх вивченням релігійних книг; культури — не приймав нічого, що приходило із Заходу; України — щиро, самозречено любив Україну-Русь, але відкидав усе, що суперечило православ'ю, наприклад, народну мову, фольклор. Ідейно-естетичні погляди І. Вишенського

- Чи по добрій волі йдеш у цю печеру, старче Іване? - Так, - глухо відповів старець. - Чи навіки ти відрікся від світу, від рідних, від земного життя? - Так, - ще глухіше повторив старець. - Чи усвідомлюєш безповоротність того, до чого прагнеш, чи не боїшся самоти, чи не явиться у годину тяжких роздумів до тебе каяття? - Ні. - Будь же благословенний, - сказав ігумен. - Тепер у земному житті тебе не стало. Був ти між нами братом. Вознесись же у своєму подвигові! Останні хвилини.

Два наймолодші монахи обв'язали старця мотузками і спустили на виступ у скелі. Там невідомо ким і коли була видовбана печера. Тепер вона стала його власністю – до смерті. На схилі Афонської гори у печері помер І.Вишенський

Значення творчості І. Вишенського Для нашого часу твори митця є джерелом, з якого черпаємо відомості про життя суспільства в ту далеку епоху. Разом з тим ці писання сприяють прищепленню норм народної моралі, вчать бути вірними своїй єдиній Батьківщині, боронити її свободу й незалежність за будь-яких складних обставин, не пасувати перед сильним ворогом, оберігати дружбу між країнами, виявляти взаємодопомогу та взаємопідтримку. Івана Вишенського можна вважати першим публіцистом в українській літературі. Крім богословських трактатів, писав послання - це віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звертання до однієї чи кількох осіб.