Презентація на тему:
Іменник

Як розрізнити члени речення. Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Спосіб вираження складеного підмета - іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку з прийменником: Знову в серці дивовижно щастя з мрією сплелись. (О.Олесь) УВАГА ! Присудок при такому підметі має стояти в множині. Якщо підмет ужитий в однині, тоді іменник у називному відмінку – підмет, а в орудному – додаток: З журбою радість обнялась.

Структура складеного іменного присудка: Дієслово - зв'язка + іменна частина Увага! При іменниках у називному відмінку можуть вживатися частки це, то, ось, які теж входять до складу присудка: Вірний приятель- то найбільший скарб. (нар.тв.) Дружити – значить бути старанним учнем у школі вимогливості (В.Сухомлинський). Дружба народів – це злагода й мир. (М.Рильський)

Іменна частинна складеного присудка може включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, начебто, нібито та ін.: Степ – як суцільний кришталь (О.Гончар). Подих рідної землі – наче хліб з долоні мама. Подих рідної землі – ніби ласка наймиліша (В.Крищенко).

Складений дієслівний присудок Складені дієслівні присудки не треба плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова. Об'єктний інфінітив відповідає на питання додатка й співвідноситься з окремим діячем: дієслово – присудок та неозначена форма дієслова – різносуб”єктні дієслова. Мені радять жити без ілюзій (Л.Забашта) Порівняйте: мені радять, щоб я жила без ілюзій.

Інфінітив мети в реченні є обставиною мети при дієсловах зі значенням руху,переміщення в просторі та ін. Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свіжий проруб (Л.Костенко) Порівняйте: птиці злетілись на проруб, для того щоб спати.

Додаток Неозначена форма дієслова виступає в ролі додатка, коли: А) вона стосується повнозначного дієслова, яке самостійно може виступати в ролі присудка (подає вечеряти – подає вечерю, подає книжку); Б) дія, позначувана дієсловами в особовій і неозначеній формах, стосується різних осіб (навчив майструвати – він навчив, а хтось буде майструвати) Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, називають інфінітивним.

Означення. Неузгоджене означення Як відрізнити родовий відмінок неузгодженого означення і непрямий додаток у родовому відмінку. Порівняємо словосполучення: картина художника і чекання поїзда. Здебільшого неузгоджене означення залежить від іменника недієслівного походження, а непрямий додаток – від іменника дієслівного походження.

За цією ознакою у словосполученні картина художника іменник художника – неузгоджене означення, бо вказує на ознаку (чия?) і залежить від іменника недієслівного походження картина. У словосполученні чекання поїзда іменник поїзда є додатком, оскільки вказує на об'єкт дії (а не на ознаку) і залежить віддієслівного іменника чекання

Крім того, треба пам'ятати: Неузгоджене означення часто можна замінити узгодженим: сік з лимона – лимонний сік; спів солов'я – солов'їний спів; зошит учня - учнівський зошит; будинок з каменю - кам'яний будинок; але: чоловік в окулярах , підручний з алгебри (заміна не можлива). Неузгоджене означення можна перетворити на сполучення підмета і присудком: прохання матері – мати просить; повернення керівника – керівник повертається; виступ артистів – артисти виступають. Тут неузгоджене означення позначає творця дії

неузгоджене означення можна перетворити на поширене означення чи підрядне речення: костюм для концерту – костюм, призначений для концерту; альбом для малювання - альбом, призначений для малювання, або альбом, у якому малюють. Якщо такі перетворення не можливі, залежний іменник виступає додатком: Підкорення (чого?) космосу, бо підкорюють (що?)космос; виконання (чого?) плану, бо виконують (що?) план.

Прикладка Щоб не помилитися при визначенні прикладки, потрібно пам'ятати: 1. З двох іменників – власного імені людини й загальної назви – прикладкою є загальна назва: поетеса Леся Українка, композитор Микола Лисенко, драматург Іван Тобілевич, гетьман Іван Мазепа. Якщо ж власна назва не є ім'ям людини, то вона виступає прикладкою: мати Україна; команда “Динамо”, фірма “Роксолана”, автомашина “Таврія”

3. Власні імена (прізвища, імена, імена по батькові) є прикладками, якщо вони уточнюють загальну назву: Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу звірину (І.Франко). 4. У словосполученні, що складається з двох загальних іменників, прикладкою є те слово, що має значення якісної характеристики, родової ознаки, соціальної або національної належності, указує на рід діяльності: лікар-стоматолог, студент - заочник

За прикладку не треба вважати: Прізвища до імен та імен по батькові; Деякі складні слова, утворені з двох іменників: плащ-палатка, будинок-музей, вагон-ресторан,стоп-кран; Сполучення синонімів та антонімів: путь-дорога, стежки-доріжки, рід - плем'я, імпорт-експорт,купівля-продаж; Асоціативні сполучення: хліб-сіль, батько-мати, жар-птиця. Такі словосполучення не розчленовуються на підпорядковуване і підпорядковане, а виступають одним членом речення

Обставина Увага! - Неозначена форма дієслова виступає в ролі обставини мети після дієслів руху або стану : пішов подивитися – пішов, щоб подивитися -Щоб не плутати обставини з додатками, треба звернути увагу на формування запитань: вони мають бути природними, як у живій мові. 1. У реченні Діти йдуть до школи іменник з прийменником до школи виступає обставиною (куди?). У реченні Діти виміряли відстань від алеї до школи ставимо запитання (до чого?). Отже, це додаток

2. Якщо ж до одного й того самого члена речення доречним є запитання додатка й обставини, тоді потрібно звернути увагу на семантику. Значення має те, про що йдеться – про просторове поняття чи на об'єкт дії: Сидіти на стільці (на чому?) – конкретний предмет, над яким можна виконати якусь дію. Відпочивати в лісі (де?) – просторове поняття. Отже, іменник з конкретним лексичним значенням тяжіє до додатка, а з менш конкретним – до обставини.

3. А в реченні Діти були в бабусі до слів у бабусі можна поставити два доречних запитання: діти були (де?) у бабусі і діти були (у кого?) у бабусі. Отже, цей член речення може бути і обставиною, і додатком.