Презентація на тему:
Грінченко

Сторінками словника Б. Грінченка

“Нап’ємось водиці з грінченківської криниці”

Грінченко відомий у багатьох сферах української науки і культури. Але серед багатьох здобутків Бориса Грінченка є праця, яка дозволяє назвати його професійним і водночас унікальним ученим. Це «Словник української мови» (К., 1907 – 1909), створений і відредагований ним протягом двох з половиною років на початку минулого століття (загальний обсяг слів – 68 тисяч). Цей словник має для української науки і культури таке ж значення, як словник В. Даля для російської, словник С. Лінде для польської, словник І. Гебауера для чеської.

Титанічна праця Бориса Грінченка над словником – науковий подвиг: письменник і його дружина, працюючи невтомно більше двох років щоденно по 10 – 12 годин без вихідних, відклавши всі інші літературні й громадські справи, здійснила роботу цілої інституції. «Словарь роблю..., і руками, і ногами, і зубами», – ця напівжартівлива фраза, написана у листі до В. Гнатюка, достатньо розкриває яких зусиль коштувала Борису Грінченку ця праця..

Працю, яку упорядкував Б. Д. Грінченко, можна визнати найкращим малоросійським словником, порівняно з усім, що досі вийшло. Безпосереднє знайомство з джерелами, багатство матеріалу, добутого як з них, так і з живих народних говорів, ретельна обробка кожного слова, що супроводиться поясненням його значення, посиланнями на всі джерела й прикладами, — усе це виділяє «Словарь української мови» з усіх спроб лексикології цієї мови, які йому передували. Алєксєй Шахматов ПЕРЕДМОВА

Словник цей складався 46 літ (1861—1907), і мав у нас великий вплив на усталення літературної мови й літературного правопису (апостроф, звичайно, є в словнику скрізь, де треба). Це в нас класичний зразок комісійної громадської праці, що звичайно тягнеться без кінця. Найважливіша недостача цього словника на теперішній час — він не чітко відділив слова говіркові від слів літературних, і взагалі на літературну мову не звернув належної уваги, чому до словника внесено багато говіркових слів, яких у мові літературній не вживаємо… Правопис цього словника був прийнятий по всіх українських редакціях та виданнях. Ось цей правопис, як вислід збірної праці письменників всього ХІХ-го століття й усього українського народу, і запанував в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні. Іван Огієнко

З літа 1902 року почався складний процес редагування «Словаря української мови» Борисом Грінченком. Цю роботу насправді вважаємо складною для редактора і упорядника через ряд причин, серед яких: встановлені чіткі часові рамки опрацювання словника; бідність матеріалу, який «Киевская старина» дала Борису Грінченку, а також заощадливість згаданого журналу (згадаймо відмову редакції виділити кошти на виписування слів з книг). Крім сторонніх причин, робота над словником ускладнювалась і через власне лексикографічні об’єктивні труднощі, з якими зіткнувся Борис Грінченко. Спершу було проведено редагування джерел, з яких брався матеріал, особливо це стосується тогочасних словників, які редактор дуже уважно відбирав для своєї праці. Борис Грінченко також здійснив лексикологічне і композиційне редагування, окремо вивів схему обробки кожного слова. Лексика словника відбиває багатство виражальних засобів української мови XIX – початку XX століття, а вдало підібраний метод викладу матеріалу робить «Словарь української мови» Бориса Грінченка легким у використанні, інформативним і змістовним. Отже, редагування «Словаря української мови» проходило у динамічному і напруженому темпі.

«Словарь української мови» став словником української живої мови. Тут поряд із загальновживаними словами фіксуються і діалектизми, часом вузьколокальні; вони здебільшого документуються. Українські реєстрові слова в «Словарі української мови» пояснюються російськими відповідниками чи описово, переважна більшість їх ілюструється реченнями; при назвах рослин і тварин, як правило, наводяться їхні латинські наукові відповідники. Широко представлена українська фразеологія, часто з поясненням її походження. У передмові до «Словаря української мови» Борис Грінченко подав стислий, але досить докладний огляд історії української лексикографії, а також стислий опис історії створення упорядкованого словника. Українська частина «Словаря української мови» надрукована новим, спеціально для цього розробленим Борисом Грінченком правописом, т. з. грінчевичівкою, що акумулювала все краще з попередньої української правописної практики і яка лежить в основі сучасного українського правопису.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка становить зведення праці багатьох кореспондентів журналу «Киевская старина», кваліфікований добір матеріалів з творів художньої літератури та численних фольклорних джерел з частковим використанням попередніх словників такого ж типу і з значним доповненням записами діалектного і фольклорного матеріалу, зробленими самим редактором Словника.  Историческія пѣсни малорусскаго народа съ объясненіями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. Байки й прибаютки Левка Боровиковського. Байки Леонида Глибова. К. 1903.

Сочиненія Е. П. Гребенки. Томъ пятый. Спб. 1862. Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ... Б. Д. Гринченко. Ч. 1895, 1896, 1899. Три тома. Сборникъ малороссійскихъ заклинаній. Составилъ П. Ефименко

Виргиліва Энеида, на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. Х. 1842. Збірникъ украінськихъ пісень. Зібравъ й у ноти завівъ М. Лисенко та багато інших джерел…

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка являє собою цінну лексикографічну пам'ятку. Цей двомовний — українсько-російський — словник (у своїй основі перекладного типу) має до 68 тисяч реєстрових слів і є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до нього слів на російську мову (значно рідше — з тлумаченням значення слова російською мовою) і здебільшого з відповідним українським ілюстративним текстом до кожного з поданих значень слова. В реєстрі словника представлена лексика як літературної мови XIX ст. і фольклору, так і більшості українських діалектів. Словник досить широко подає українську фразеологію, часто з поясненням її походження. Я щур, -ра, м. 1) Саламандра, Salamandra. Вх. Лем. 488. Вона мня, Івасеньку, та й счарувала, лютими мня ящурами нагодувала. Гол. І. 77. 2) Названіе существа, упоминаемаго въ весенней хороводной игрѣ, носящей то же названіе. Мил. 53. Сиди, сиди, ящуре, в хорошому місті, май собі жінку, як перепілку. Кого ймеш обдереш, собі грошей набереш і ящурку спом’янеш. Мил. 53. Няня, -ні, ж. 1) Дѣтск. Няня, нянька. О. 1861. VIII. 8. 2) Ласкательное названіе коровы. Як виженеш корову у череду, озьми її за хвіст та кажи: «Іди, няня, по густе молоко, по білий сир, по жовте масло». Мнж. 135. Кулішни ця, -ці, ж. Патронташъ. Пластуни... на поясі ремінному носять: кинджал з ножем, жарівницю, чабалтас, кулішницю. О. 1862. II. Кух. 65.

Доброграй, -рая, м. Хорошій музыкантъ. Доброграйка, -ки, ж. Хорошая музыкантша. Грозно, -на, с. 1) Виноградъ. Угор. 2) — дике. Дикій виноградъ, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Водограй, -граю, м. Фонтанъ. Желех. Водозбір, -збору, м. Бассейнъ. Желех.

Слово автора… Въ заключеніе позволимъ себѣ сказать, что мы не считаемъ предлагаемый словарь ни исчерпывающимъ богатства украинскаго языка, ни доведеннымъ до такой степени совершенства, которая могла-бы удовлетворять хотя насъ самихъ, и находимъ себѣ оправданіе лишь въ томъ, что краткость времени, въ которое необходимо было сдѣлать всю работу, была въ этомъ случаѣ препятствіемъ, котораго не могло побороть самое крайнее напряженіе силъ работающаго. Мы считаемъ свой трудъ первой ступенью по пути созданія научнаго украинскаго словаря и, сознавая многіе его недостатки, все же рѣшаемся выпустить его въ свѣтъ, чтобы дать точку опоры дальнѣйшей работѣ въ томъ-же направленіи. Від автора

Зараз рукопис “Словаря” Б. Грінченка зберігається в Російській державній бібліотеці. З помітками автора він став цінним і рідкісним виданням, що не лише характеризує титанічну працю автора, але є практичним втіленням української лексикографічної діяльності, засвідчує широке використання матеріалів народної мови того часу.

Праця єдина з неволі нас вирве: Нумо до праці, брати! Годі лякатись. За діло святе Сміливо будем іти! «Словарь української мови» Бориса Грінченка є не просто пам’яткою українського словникарства, а й авторитетним джерелом, звідки сучасні мовознавці черпають знання з різних профілів культури, побуту, зоології, техніки.