Презентація на тему:
Мальовничими стежками Балашівки

Село моє, для мене ти єдине Криниця чиста з саду, вигляда Хатина біла, сонях біля тину Така моя батьківська земля.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилась, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом – казкою у затишній батьківській оселі. Те родинне вогнище – маленька батьківщина кожної людини. У кожного з нас, теж є своє родинне вогнище, Є дім. в якому ми народились, є вулиця, де знаходиться цей дім. Отже, моє родинне вогнище, це мальовниче село Балашівка.

Воно розкинулось по одному боці гарної, широкої з квітучими берегами річки Комарня. Ранками, як тільки починає підніматись сонечко,то вода в річці блищить, ніби дзеркало. Ніжно шепочуть верби свою пісеньку, а будинки повмивалися ранковою росою, та й посміхаються до сонечка блиском своїх шибок. Навколо річки розкинулись зелені луки, на яких ростуть різні запашні та лікарські рослини.

Перша згадка про село Балашівка датується 1629 роком. Назва походить від слова “білявий” світловолосий чоловік на ім’я Біл, згодом Білаш, Балаш. Інша легенда розповідає, що пан Малинський поселив в урочищі Дворище 12 сімей із Житомирщини на покарання, Панські смуги називали цих людей “бошовниками”, тобто людьми, що бушували проти панів. Столипінська аграрна реформа сприяла тому, що навколо села з’явилися ряд хуторів, а зокрема: Хутір Селища, Засівщина, Рудища, Ладов ліс, Зубов стан, Визбища. От тільки ніхто не залишився жити на цих хуторах. Та назавжди запам’ятаються місця з їхніми тендітними молодими берізками, кремезними дубами. першими весняними пролісками, солодкими полуницями, дорогого кожному, веселого щебету птахів, що знову повертаються до рідних гнізд. А повітря, яке запашне! Насичене запахами лісу.

Та не менш чудове моє село і влітку. Кругом його ліс, багатий на гриби, чорниці, брусниці, журавлину, малину, ожину. лісову суницю. Серед сосен і беріз росте легендарна рослина – азалія. Її батьківщина Кавказ, Мала Азія, а вона росте у нас. На захід від села знаходиться хутір Ведмежа. Саме там і росте-красується сосна-велетень. А ще виглядають, із-за дерев, чепурні білі хатки, які ніби погубились там.

На південному сході від села знаходиться гора, яку в народі називають Хоминою. Поряд з Хоминою горою знаходиться Вовкова гора, яка отримала назву від того, що до людей, які тут проживали у вікна заглядали вовки. На окраїні села є гарний ставок, повний різних риб та водоплавних пташок.

Та найбільше хочеться розповісти про урочище “Козацька гора”. Насамперед, це урочище привертає нашу увагу як ботанічна пам’ятка місцевого значення. Вчені-ботаніки пропонують оголосити “Козацьку гору” пам’яткою природи загальнодержавного значення, зберегти це диво. Гору вкриває сосновий ліс із сріблястим килимом лишайників. Сосни невисокі, крислаті, розріджені, їх стовбури і гілки також вкриті лишайниками. Привертає увагу ця гора тим, що дуже рясно зростає тут славетна рослина із Європейського червоного списку – смілка литовська. Ніде не доводилось бачити стільки картин цієї дуже рідкісної рослини.

Та не менш чудове моє село і влітку. Кругом його ліс, багатий на гриби, чорниці, брусниці, журавлину, малину, ожину. лісову суницю. Серед сосен і беріз росте легендарна рослина – азалія. Її батьківщина Кавказ, Мала Азія, а вона росте у нас. Ось про що розповідає легенда, залишена англійським ботаніком Лідекором. Кримські татари, знемігшись у боях із козаками, отаборилися в урочищі Пиляви. Тут вони збудували навіть мечеть. В як козаки відбили їх, прогнавши далеко, то побачили дивні кущі. Це з насіння, що принесли татарські коні у ніздрях, розрослася азалія. Однією з найголовніших окрас села є церква Іоана Богослова.

А який гарний у нас спортивно – оздоровчий комплекс , в якому є чудовий басейн.

В центрі села та на цвинтарі є обеліски воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Багато в селі є магазинів, аптека, пошта, лікарня, лісництво, дитячий садок “Колосок”, кафе “Лебідь”. Дитячий садок “Колосок” Магазин “Промтовари” та Кафе

Балашівське лісництво Балашівська амбулаторія сімейної медицини Аптека

Вісім років відмітили новобудові – красуні-школі. Вона особлива тим, що в нас є музей Л. Д. Кучми.

Моє село невеличке, але дуже гарне. Налічується в ньому 488 будинків, в яких проживає 1828 чоловік. Багато молодих сімей ще зводять свої новобудівлі. В селі у нас живе багато стареньких людей, вони вже немолоді, але завжди добрі, привітні, а особливо співучі. Їхня пісня народжує в кожному серці радість і душевне тепло. З давніх-давен живуть хороші. працьовиті люди в нашому селі, які своєю самовідданою працею примножують добробут нашого села. Ось таке моє рідне село, така моя батьківщина. Тут де я почала ходити, говорити, вчитися справедливості, добру. Тут, де народилася я і мої батьки, мої рідні – це місце найрідніше, найдорожче для мене. Недарма ж люди кажуть: “Та земля мила, де мати родила.”

Вулиця С. Тулуба Вулиця Незалежності