Презентація на тему:
Як навчити людей жити в світі

Управління навчально-виховним процесом на основі компетентнісного підходу Головні акценти розвитку освіти України

Протиріччя сучасної освіти ми маємо навчити дітей жити в світі, якого самі не знаємо; освіта має бути вузькоспеціальною, тому що неможна обійняти все, але вузький спеціаліст погано перенавчається, важко орієнтується у міжпредметних знаннях, йому складно знайти спільну мову із спеціалістами іншого профілю; навчання має бути предметним, тому що воно копіює, повторює організаційну структуру науки. Однак предметне навчання заважає цілісності сприйняття світу; чим більше вимог висувається до освіти, ти більше розрив між сильними та слабкими учнями; освіта повинна бути дорогою, щоб бути якісною, й одночасно має бути дешевою, щоб бути доступною; освіта має бути добровільною, тоді вона буде максимально ефективною; водночас освіта має бути обов'язковою, тому що некомпетентність стає соціально небезпечною; жити добре нам хочеться зараз, сьогодні, але вкладення у майбутнє вимагає обмежень у теперішньому.

Пріоритети сучасної школи Школа має готувати учнів: До змін Розвивати в них мобільність, динамізм, конструктивність, гнучкість Вчити самостійно розв'язувати проблеми в різних сферах діяльності Використовувати в процесі навчання соціальний і власний досвід

Нові завдання школи зміщують акценти в організації освітнього процесу: необхідно створювати умови для формування в учнях досвіду самостійного розв'язання проблем когнітивного, комунікативного, організаційного характеру тощо; формувати уміння робити вибір ефективно використовувати обмежені ресурси; використовувати різні джерела інформації; формувати уміння вести переговори; проявляти гнучкість. Формувати життєву компетентність як основу подальшого життєвого успіху

Головні акценти розвитку освіти України спрямовані на підвищення якості освіти та її інноваційний розвиток Якість освіти – соціальна категорія, яка визначає: стан та результативність процесу освіти в суспільстві, його відповідність потребам та очікуванням суспільства (різних соціальних груп) в розвитку та формуванні громадянських, побутових та професійних компетенцій особистості.

Що віддзеркалюється в якості освіти? ♦ здатність школи виконувати на певному рівні свої функції та завдання ♦ повнота реалізації школою кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного та іншого потенціалу і ресурсів ♦ динаміка процесу розвитку школи ♦ позитивне сприйняття її суспільством, учасниками освітнього процесу ♦ значимість школи як соціокультурного інституту духовності ♦ зв'язок школи з закладами культури, іншими закладами освіти ♦ досягнення школи, педагогів, учнів в конкурсах; підготовленість та конкурентоспроможність її випускників ♦ розвиток школи як соціальної системи ♦ досконалість підходів, технологій і процедур забезпечення якості освітнього процесу та його результатів.

Розуміння нової якості в освіті сьогодні пов’язують з компетентнісним підходом, який орієнтує освіту на: практичні результати, досвід особистісної діяльності, вироблення ставлень та цінностей, зміни в організації та змісті навчання

Спеціальна сесія ООН, яка проходила в Нью-Йорку 8-10 жовтня 2002 року уточнила зміст словосполучення “якісна освіта” це поняття включає не рівень академічних досягнень, а ступінь оволодіння учнями основними життєвими навичками, які й складають основу соціальної компетентності (зрілості) дитини

Структура соціальної зрілості дошкільника фізична готовність до школи – рівень фізичного розвитку дитини; психічна готовність, яка визначається розвитком вищих психічних функцій; соціальна – тобто рівень розвитку пізнавальних інтересів та комунікативних умінь, знань правил поведінки та моральних понять; дидактична, яку необхідно розглядати як передумову формування таких умінь, як читання, письмо та рахунок.

Структура навчальної зрілості молодшого підлітка, що закінчує початкову школу елементарні знання, уміння та навички по предметах освітнього стандарту для початкової школи (діагностика навченості) узагальнені навчальні уміння, які пов’язані з розвитком загальних здібностей відповідність віковим нормам фізичного та психічного розвитку пізнавальні інтереси та мотивація щодо продовження навчання на другому ступені школи знання елементарних моральних понять (добро, зло, любов та ін.), а також правил поведінки, розвиненість комунікативних умінь

Показники особистісної та навчальної зрілості старшого підлітка володіння системою предметних знань і умінь, які необхідні для навчання за базовим стандартом основної середньої освіти сформованість Я-концепції особистості, адекватної самооцінки та здібності до саморегуляції поведінки і діяльності висока мотивація досягнень успіху в обраному профілі навчання психофізіологічні знання старшого підлітка про себе, усвідомлене прагнення дотримуватися здорового способу життя гуманістична позиція в спілкуванні та взаємодії з людьми різного віку, духовно-моральної орієнтації

Показники соціальної зрілості випускника школи системність знань про оточуючий світ знання про людину стійкий професійний вибір і висока мотивація досягнення життєвого успіху здатність до саморегуляції поведінки адаптація в соціумі та саморегуляція в діяльності готовність до збереження свого здоров’я в інтенсивних умовах навчання та праці готовність до створення здорової сім’і відповідальність за прийняття рішень у статевому житті стійка соціально-моральна орієнтація громадянська позиція високий духовно-моральний потенціал розвитку особистості

Головним завданням педагога стає мотивування дитини на проявлення ініціативи та самостійності. нова роль педагога – це роль фасилітатора (від англ. facilitate – полегшувати, сприяти ), консультанта, наставника, який, перш за все, підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію.

За словами В. Кременя: «Освіта сьогодні покликана сформувати нову людину – компетентну, освічену, виховану – патріота, фахівця своєї справи» . В світі є три підходи, на основі яких можна розбудовувати освітній процес у сучасній школі: підхід з погляду змісту, де головним стає те, що викладається учням в школі підхід з погляду процесу навчання, коли аналізуються всі “ реальні ” явища та процеси, що відбувається в класі, тобто: що відбувається під час навчання? Як учні вчаться? Що насправді вони засвоюють з викладеного? підхід з погляду результатів, який спрямовує процес навчання на цілий набір компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо), котрими мають оволодіти учні, що закінчують школу.

Компетентнісний підхід розглядає результат навчання як здатність вирішувати проблеми різної складності на основі тих знань, що має учень; як уміння діяти в ситуаціях, коли може виникнути необхідність у самостійному визначенні рішення завдання, уточнення його умов, самостійній оцінки отриманих результатів; як розвиток певних особистісних якостей і формування системи цінностей, перш за все моральних. Ця модель формує в учнів компетентність, як здатність діяти в ситуації невизначеності при рішенні актуальних для них завдань.

Компетентнісний підхід суттєво змінює: принципи визначення цілей освіти, відбору її змісту, методи навчання організаційні форми навчання результат навчання

Національне агентство Швеції з питань освіти ще у 1999 році визначило компетентності, які потрібно розвивати й оцінювати в школах: здатність приймати свідомі етичні рішення; розуміти та використовувати в житті демократичні принципи; креатину здатність і комунікативні здібності. здатність бачити зв’язок та знаходити власний шлях у навколишньому світі;

Фінські вчені розробили структуру оцінювання освітніх результатів, в основі яких лежать три ключові компетентності: вміння вчитися: здатність оцінювати та розв’язувати нові завдання; здатність переносити вміння та здібності в контекст нової ситуації, автономність і самоконтроль; бажання та готовність бути залученим до діяльності, яка зорієнтована на досягнення певних цілей; комунікативна компетентність: соціальні та інтерактивні вміння; співпраця та вміння знаходити компроміс; вербальне та невербальне сприйняття; когнітивні, комунікативні вміння; Інтернет і медіа компетентність; навчання протягом усього життя: засвоєння стійкої мотивації до навчання; оцінка і аналіз власних умінь та результатів навчального процесу; освоєння Інтернет-технологій, бачення в культурі внутрішню цінність; відкритість до інших культур, до діалогу.

Ключові компетентності, які були виділені в Самарській області Росії на основі запитів роботодавців 1) готовність до розв'язання проблем, 2) технологічна компетентність, 3) готовність до самоосвіти, 4) готовність до використання інформаційних ресурсів, 5) готовність до соціальної взаємодії, 6) комунікативна компетентність.

Українські вчені виокремили п’ять наскрізних ключових компетентностей, формування яких має здійснюватися в рамках кожного навчального предмета (згідно критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти). Вміння вчитися Здоров'язберігаюча компетентність Загальнокультурна (комунікативна) Соціально – трудова Інформаційна

Компетентність розглядається як інтегрований результат, який включає всі традиційні результати освіти Компетентність – інтегрований, комплексний результат освіти, на відміну від елемента функціональної грамотності (засвоєні алгоритми, які дозволяють людині бути адекватною соціальній ситуації) дозволяє вирішувати цілу групу завдань, на відміну від навичка (дії, яка виконується автоматично) усвідомлюється в той момент, коли використовується людиною, на відміну від уміння (підготовленість до практичних і теоретичних дій, які виконуються точно, швидко і усвідомлено на підставі засвоєних знань і життєвого досвіду, які через удосконалення і автоматизацію перетворюються в навики) удосконалюється не шляхом автоматизації та перетворення в навик, а шляхом інтеграції з іншими компетентностями, на відміну від знання (інформація, яка засвоєна людиною) існує в формі діяльності (реальної або розумової), а не інформації про неї.

Чому саме слід говорити не про формування рівня компетентності учнів, а про формування ключових компетенцій? На думку російського вченого, д.п.н.,професора О. Лебедєва, загальноосвітня школа, не в змозі сформувати рівень компетентності учнів достатній для рішення проблем в усіх сферах діяльності і в усіх конкретних ситуаціях. Мета школи – формувати ключові компетенції (key skills), які є підставою (ключем) для інших, більш конкретних і предметно-орієнтованих компетенцій

Цілі шкільної освіти з позиції компетентнтнісного підходу – конкретний результат освіти навчити вчитися, тобто навчити вирішувати проблеми в сфері навчальної діяльності; навчити пояснювати явища, які спостерігаються у світі, використовуючи науковий апарат: їх сутність, причини, взаємозв’язки, тобто вирішувати пізнавальні проблеми; навчити орієнтуватися в ключових проблемах сучасного життя, тобто вирішувати аналітичні проблеми; навчити орієнтуватися в світі духовних цінностей, тобто вирішувати аксіологічні проблеми; навчити вирішувати проблеми, які пов’язані з реалізацією певних соціальних ролей: громадянина, споживача, пацієнта, члена родини тощо; навчити вирішувати проблеми, які є спільними для різних видів професійної діяльності: комунікативні, пошуку та аналізу інформації, організації сумісної діяльності тощо; навчити вирішувати проблеми професійного вибору: підготовка до подальшого навчання.

Шестирівнева таксономія Б.Блума Таксономічний рівень Класифікація 1.00 - (1-3 бали) Знання (запам’ятовування попередньо вивченого матеріалу) 2.00 – (4-6 балів) Розуміння (розуміння смислу вивченого матеріалу) 3.00 – (7-9 балів) Застосування (вміння використати вивчений матеріал у нових ситуаціях) 4.00 – (10-12 балів) Аналіз (вміння розчленити ціле на складові елементи) 5.00 - (10-12 балів) Синтез (вміння створити ціле з частин) 6.00 - (10-12 балів) Оцінювання (вміння визначити цінність та придатність певних засобів для досягнення певної мети)

Постановка цілей, спрямованих на конкретний результат шкільної освіти, орієнтує весь процес навчання на підвищення рівня освіченості випускника школи. О. Лебедєв виділяє чотири основні види освіченості, яких можна досягти в процесі здобуття середньої освіти: Грамотність, як здатність використовувати основні способи пізнавальної діяльності, якими є читання, письмо і рахунок; Функціональна грамотність, тобто здатність розв’язувати елементарні життєві завдання в різних сферах на основі прикладних знань; Інформованість як можливість засвоєння певного обсягу знань і здатність репродукувати їх; Компетентність, як рівень освіченості, який характеризується здатністю розв’язувати завдання в різних сферах життєдіяльності на базі теоретичних знань.

Шкільну освіту можна порівняти з процесом будівництва, коли потрібні будівельні матеріали та уміння будувати. Знаннєвий підхід орієнтований на накопичення матеріалів. В результаті ми отримуємо склад таких матеріалів та комірників, здатних відпускати ці матеріали за вимогою. Компетентнісний підхід орієнтований на будівництво будинку, на розвиток уміння ефективно використовувати будівельні матеріали. В результаті ми отримуємо будівельників, які здатні ефективно будувати дім. О. Лебедєв

Базовою освітньою технологією, яка підтримує компетентнісно-орієнтований підхід в освіті є метод проектів Саме в методі проектів закладена ідея компетентнісно-орієнтованої освіти Якщо під компетенцією ми розуміємо готовність суб'єкта ефективно співорганізовувати внутрішні та зовнішні ресурси для досягнення поставленої мети, то результатом освіти стають ключові компетентності які проявляються в оволодінні учнями певним набором способів діяльності

Через оволодіння певним способом діяльності учень отримує: досвід інтеграції різних результатів освіти (знань, умінь, навичок, цінностей тощо), а також постановки мети і, таким чином, усвідомлено підходить до управління своєю діяльністю Виконуючи проект, учень самостійно: визначає мету своєї діяльності обирає способи і методи досягнення мети планує терміни виконання проекту знаходить і використовує ресурси визначає показники досягнення результату

Метод проектів дозволяє найменш ресурсовитратним способом створити «природне середовище» (natural environment ), тобто умови діяльності, які максимально наближені до реальних, для формування компетентностей учнів. Під час роботи над проектом появляється виключна можливість формування в школярів компетентності вирішення проблем (оскільки обов'язковою умовою реалізації метода проектів у школі є розв'язання учнями власних проблем засобами проекту), а також засвоєння способів діяльності, які складають комунікативну та інформативну компетентність.

Наскільки педагогічно ефективним є компетентнісний підхід? Традиційний підхід зорієнтований на безпосередній результат освіти (засвоєння інформації); цілі навчання не мають особливої цінності для учнів і концентруються на досягненні формальних результатів (здачі екзаменів, атестації, отриманні оцінки,медалі тощо) Компетентнісний підхід цілі визначають можливості, які можуть набути школярі в процесі навчання; цілі стають особистісно значимими і визначають внутрішню мотивацію

Деякі трактування поняття професійна компетентність педагога (ПКП)   Автор Поняття професійної компетентності педагога Сутність поняття К. Маркова Професійна компетентність педагога Праця педагога, яка передбачає здійснення, на достатньо високому рівні, педагогічного спілкування, реалізацію особистість педагога, досягнення високих результатів у навчанні та вихованні дітей Н. Кухарєв Педагогічна майстерність Сукупність певних якостей вихователя, які обумовлені високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості, здатністю оптимально вирішувати педагогічні завдання

професійна компетентність педагога (ПКП) А. Вербицький Педагогічний професіоналізм Виділяє три компоненти: - загальнокультурний; - психолого-педагогічний; - предметно-технологічний Г. Бєлєнька Професійна компетентність педагога Виділяє три її складові: - система психологічних, загальнодидактичних та спеціальних фахових знань; - система фахових умінь; - професійні здібності та професійно значущі риси особистості

Професійна компетентність педагога за характеристикою Г.В. Бєлєнької, це інтегроване поняття, яке включає: світоглядні позиції особистості, глибоку обізнаність і практичні уміння в обраній галузі діяльності, розвинені професійно-значущі якості, побудований на цьому фундаменті авторитет (Бєлєнька Г.В.Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівців в умовах навчання. Монографія. – К.: Світич, 2006. – 304 с.).

Російський дидакт, д.пед.н А.В.Хуторський виділяє такі ключові компетенції педагога ц і н н і с н о – с м и с л о в а компетенція - це компетенція в сфері світогляду, яка пов’язана з ціннісними уявленнями педагога, його здатністю бачити і розуміти оточуючий світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль та призначення, вмінням обирати цільові та смислові установки для своїх дій та вчинків, приймати рішення. Ця компетенція забезпечує механізм самовизначення педагога в ситуаціях навчальної, виховної та іншої діяльності; з а г а л ь н о к у л ь т у р н а компетенція коло питань, у яких педагог повинен бути добре освіченим, мати знання та досвід діяльності. Це особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини та людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, громадських явищ і традицій, роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ, компетенції у побутовій і культурно-дозвільній сфері; н а в ч а л ь н о – п і з н а в а л ь н а компетенція це сукупність компетенцій педагога в сфері самостійної пізнавальної діяльності, яка включає елементи логічної, методологічної і загально навчальної діяльності. До них входять знання і уміння цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності;

ключові компетенції педагога і н ф о р м а ц і й н а компетенція Ця компетенція забезпечує навички діяльності педагога з інформацією, яка міститься у навчальних предметах, освітніх галузях та оточуючому світі; к о м у н і к а т и в н а компетенція Включає знання способів взаємодії з оточуючими людьми, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі; с о ц і а л ь н о - т р у д о в а компетенція означає володіння знаннями та досвідом у громадянсько-суспільній діяльності, в соціально-трудовій сфері, в області сімейних стосунків і зобов’язань, в питаннях економіки та права, у професійному самовизначенні; компетенція о с о б и с т і с н о г о с а м о в д о с к о н а л е н н я спрямована на те, щоб засвоювати способи фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційну саморегуляцію та самопідтримку

Критерії та показники професійної компетентності педагога з позицій діяльнісного підходу Параметр Критерії Показники Інструментарій Професійна компетентність Цінносно -смисловий (особистісний) - ціннісне ставлення до професії; - ціннісне ставлення до подій, людей, до себе; - готовність до проявлення особистої ініціативи та подальшого професійного зростання. -тестування; - опитування (анкетування; беседи); - эксперимент Когнітивний   - знання теоретичних і методологічних основ предметної галузі освіти; - знання психолого-педагогічних основ сучасної освіти ( в тому числі нормативних документів); - знання вимог, які висуваються до діяльності сучасного педагога; - ступінь володіння додатковими знаннями. - тестування; - анкетування; - вивчення та узагальнення досвіду; - спостереження Діяльнісний Вміння: гностичні; аналітичні;проектувальні;комунікативні;конструктивні;креативні;оцінні;інформаційні - вивчення результатів діяльності педагога; - тренінги; - дослідницька робота педагога; - проектна робота педагога; - анкетування, бесіди.

  Рівні проявлення критеріїв професійної компетентності педагога Ціннісно-особистісний компонент Показники: 1.Ціннісне ставлення до професії; 2. Ціннісне ставлення до подій, людей, до себе; 3. Готовність до проявлення особистої ініціативи та подальшого професійного зростання. Високий рівень Середній рівень Низький рівень Ціннісне ставлення до професії виражене яскраво: - усвідомлює значимість проявлення власної особистості як професіонала, дослідника; - усвідомлює значимість інших людей та подій, що відбуваються; - готовий до проявлення особистої ініціативи; - зацікавлений у подальшому професійному зростанні. Ціннісне ставлення до професії виражене не дуже яскраво: - інтерес до проявлення власної діяльності як професіонала, до інших людей, до подій, що відбуваються, носить дискретний (непостійний) характер; - ступінь готовності до проявлення особистої ініціативи та подальшого професійного зростання виражена помірно. Ціннісне ставлення до професії виражене слабо або не виражене взагалі: - інтерес до власної особистості як професіонала та дослідника, а також к іншим людям і подіям виражений слабо; - практично не проявляє особистої ініціативи та інтересу до професійного зростання.

Рівні проявлення критеріїв професійної компетентності педагога Когнитивний компонент Показники:1. Знання теоретичних та методологічних основ предметної галузі освіти; 2. Знання психолого-педагогічних основ сучасної освіти (в тому числі нормативних документів); 3. Знання вимог, які висуваються до сучасного педагога; 4. Ступінь володіння додатковими знаннями. Високий рівень Середній рівень Низький рівень - має знання теоретичних та методологічних основ предметної галузі освіти в повному обсязі; - добре освічена про психолого-педагогічні способи рішення проблем в освітній діяльності; - має знання про сучасні вимоги, що висуваються до педагога; - проявляє яскраво виражену потребу до постійного поповнення знань. - має знання теоретичних та методологічних основ предметної галузі освіти в неповному обсязі; - недостатньо освічена про психолого-педагогічні способи рішення проблем в освітній діяльності; - недостатньо освічена про сучасні вимоги, які висуваються до педагога; - недостатньо виражена потреба у постійному поповненні знань.. - має дуже слабкі знання про теоретичні та методологічні основи предметної галузі освіти; - слабо освічена про психолого-педагогічні способи рішення проблем в освітній діяльності; - слабо виражена потреба у постійному поповненні знань.

Рівні проявлення критеріїв професійної компетентності педагога Діяльнісний компонент (уміння) Показники: гностичні; аналітичні; проектувальні; комунікативні; конструктивні; креативні; оцінні; інформаційні. Високий рівень Середній рівень Низький рівень - повністю усвідомлюється значимість володіння комунікативними уміннями, інтелектуальними якостями; - здійснює аналіз професійної поведінки; - яскраво виражена потреба в постійному удосконаленні професійної діяльності; - педагог володіє проектною діяльністю. - усвідомлює значимість удосконалення комунікативних умінь, однак вони розвинуті недостатньо; - всі комунікативні якості потребують подальшого удосконалення; - необхідно удосконалювати професійну проектну діяльність. - слабо розвинуті інтелектуальні уміння; - відсутня потреба в розвитку комунікативних якостей, ці якості розвинуті слабо; не вміє переконувати, доводити, висловлювати свою точку зору, н не прагне до проектної діяльності.

В. А. Сластенин все педагогические умения объединяет в четыре группы: умение «переводить» содержание объективной педагогической действительности, объективного процесса воспитания в конкретные педагогические задачи, т. е. изучение (диагностика) личности и коллектива для определения уровня их готовности к овладению новыми знаниями и проектирование их развития на основе диагностики, выделение приоритетных образовательных, воспитательных и развивающих задач; умение выстроить и реализовать логически завершенную педагогическую систему (от планирования образовательно-воспитательных задач, отбора содержания образовательного процесса до выбора форм, методов и средств его организации);

умение выделять и устанавливать взаимосвязи между различными компонентами и факторами воспитания, приводить их в действие; создавать необходимые материальные, материально-психологические, организационные и прочие условия, обеспечивать связи школы со средой; активизировать личность школьника, развивать его деятельность таким образом, чтобы переводить его из объекта в субъект воспитания; организовывать совместную деятельность и т. д.; умение учитывать и оценивать результаты педагогической деятельности, т. е. осуществлять самоанализ и анализ образовательного процесса, и результаты деятельности учителя, а также определять следующий комплекс приоритетных педагогических задач.

Професійно значущі особистісні якості педагога (за Бондаревською Є.В.) Любов до дітей, яка проявляється в захисті їх прав та інтересів, турботі про їхнє здоров’я та самопочуття, доброті та повазі до кожної дитини, відповідальне ставлення до своїх виховних функцій, авторитетність серед дітей та батьків. Розуміння психології учнів – аналізує освітню ситуацію, причини неадекватної поведінки дітей, спроможність приймати обґрунтовані рішення, передбачати їхні соціальні наслідки. Творчий підхід до навчання і виховання – має індивідуальний педагогічний почерк, удосконалює систему власної (дидактичної, виховної, методичної) діяльності, має авторські методичні розробки, бере участь в інноваційній або науково-дослідній роботі, створює нові зразки педагогічної практики, надає методичну допомогу колегам. Висока культура поведінки – спроможний до морально-вольової саморегуляції, займається професійною самоосвітою і самовихованням.

Акмеологічна модель педагога (за Максимовою В.М.) ОЗ ДЗ ПЗ АПП ПЗ – професійна зрілість ОЗ - особистісна зрілість ДЗ - духовна зрілість АПП – акмеоло- гічна позиція педагога

Що може зробити педагог для підвищення власної професійної компетентності? 1. Постійно піднімати власний рівень рефлексії, тобто постійно питати себе, маючі на увазі педагогічну діяльність: навіщо? що саме? чому так? що необхідно робити? як це роблять інші? які є рекомендації з цього приводу? як можна оцінити мою педагогічну діяльність? що мені особисто необхідно зробити для підвищення рівня педагогічної майстерності?

2. Удосконалювати педагогічну майстерність або підвищувати рівень професійної компетентності через систему методичної роботи навчального закладу, в основу якої має бути покладений індивідуальний підхід, тобто гнучке використання різних форм і методів роботи з педагогами, спрямованими на результат.

3. Займатися самоосвітою, яку необхідно розглядати як власну цілеспрямовану пізнавальну діяльність. Самоосвіта педагога є умовою його успішної професійної діяльності Її основні мотиви: - щоденна робота з інформацією - бажання творчості - стрімкий ріст сучасної науки, особливо психології та педагогіки - зміни, які відбуваються в житті суспільства - конкуренція - суспільна думка - матеріальне стимулювання - інтерес – вчитися просто дуже цікаво. Умови здійснення самоосвіти: - здійснюється добровільно - свідомо - планується, керується та контролюється самою людиною

4. Постійно відстежувати результати своєї роботи, користуючись напрацьованою системою самомоніторингу

Дякую за увагу!