Презентація на тему:
Глобалізація: за і проти

«Глобалізація: за і проти»

Мета: * Розкрити сутність поняття «глобалізація та передумови виникнення процесу»: історичні, політичні, соціальні- головні інструменти глобалізації; * Проаналізувати головні зміни у світовій спільноті та пояснити головні тенденції глобалізації ; * Виховати навички спілкування, вміння донести інформацію до слухачів, коректно вислухати думку опонентів.

Обладнання: глобус, політична карта світу,екран з проектором, державна символіка України, скриньки для голосування. Тип уроку: нестандартний Форма проведення: референдум серед учнів 10,11 класів Місце проведення: шкільний актовий зал Опорні та базові поняття: глобалізація, інтеграція, мобільність населення, ТНК, ТНБ. Географічна номенклатура: країни великої 8

Глобалізація (від англ. “globe” – земна куля) – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення: Глобалізація Тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства. Складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів. Сукупність викликів і проблем сьогодення. Глобалізація – процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу. 1. Сутність і основні етапи економічної глобалізації.

Глобалізація як світове явище характеризується такими ознаками: лібералізацію господарського життя; зняття торговельних та інвестиційних бар’єрів; створення спільних економічних просторів. Проявляється у розміщенні діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку. При цьому, як правило, застосовується глобальна ділова стратегія, що спирається на можливості МПП, переваги великомасштабного виробництва. У макроекономічній сфері передбачає: Мікроекономічний аспект

Рівні глобалізації

Теорія економічної глобалізації. 1 2 3 Концепція « межі зростання» Концепція «сталого розвитку» Концепція «універсального еволюціонізму» Концепція «мітозу біосфер» Концепція «світ-системного аналізу» Концепція «контрольованого глобального розвитку» 4 5

Концепція «Межі зростання» Проблема меж економічного зростання є основною ідеєю тематики доповідей Римського клубу. Практичним результатом досліджень в рамках цієї концепції були спроби моделювання світової економічної динаміки. При цьому за змінні бралися п’ять величин: населення, капіталовкладення, виробництво продовольства, використання не відновлюваних ресурсів, забруднення природного навколишнього середовища. Цільова функція визначається робочою гіпотезою про дисфункціональність глобальної системи. Концепція «Сталого розвитку» Дотримуючись ідеї про існування планетарних меж економічного зростання, автори її вважають, що критичний поріг сталого зростання світової спільноти уже подоланий, тому що людство споживає значно більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціонування глобальних екосистем. Необхідно, стверджують вони, зупинити глобальний демографічний вибух у країнах, що розвиваються і піддати критиці концепції економічного зростання західного типу. Обмеженість цієї концепції полягає у її економічному ухилі. Концепція «Універсального еволюціонізму» Дана концепція розвивається на базі ноосферного вчення В.Вернадського. В ній піддаються критиці ідеї, сформульовані «Римським клубом». Глобальна природа розглядається як само організована система. Прибічники цієї концепції закликають враховувати реакцію біосфери на процеси глобального розвитку. Спільний розвиток світової людської спільноти і біосфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефективним. В результаті конструктивної коеволюції може сформуватися ноосферна цивілізація, що відкриває шлях до розвитку нової якості.

Концепція «Мітозу біосфер» Концепція «Контрольованого глобального розвитку» Ця концепція розглядає ноосферу як гармонійний синтез біосфери і техносфери. Під техносферою розуміють «глобатех» - тип нової культури, яка охоплює весь планетарний ринок. Експансія «глобатеху» в Космос означає досягнення певної економічної рівноваги за умови виходу за межі земної біосфери. Це є підставою перетворення ноосфери на важливий фактор еволюції Всесвіту. Концепція «Світ-системного аналізу» Розглядає розвиток економік, історію систем і цивілізації. Криза капіталістичної світ-системи кінця 20 ст. трактується як перехід до пост капіталістичної системи. Капіталістична світ-система розглядається як перша історична форма глобальної системи, яка безупинно розвивається у взаємодії ядра (капіталістичної метрополії), напівпериферії і периферії світу. Обґрунтовує створення системи моделей альтернативного глобального розвитку і рекомендацій щодо вибору оптимальних систем управління цим розвитком. Перехід до інформаційного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем .

Підходи стосовно етапів розвитку економічної глобалізації: Глобалізація розпочалася ще до періоду великих географічних відкриттів у формі мляво плинної глобалізації. До середини ХІХ ст. глобалізація переходить у стадію повільного прогресування, коли формується світовий ринок, розвивається МПП, вимальовується профіль спеціалізації окремих країн. Наступний етап (середина ХІХ ст. – 80-ті роки ХХ ст.) дістав назву структурної глобалізації, що пов’язано з економічним переділом світу, розпадом світового господарства. Нарешті, послідовна форма глобалізації розвивається в умовах єдиного ринкового світового господарства. Пов’язує генезис глобалізації з останньою чвертю ХХ ст., коли вона стає визначальним фактором як національного, так і міжнародного розвитку, перетворює на домінуючу тенденцію світогосподарських процесів. Так, наприклад, можна навести приклад періодизації, яку пропонують учені А.Подберьозкін, Ю.Булатов. І підхід ІІ підхід

ПЕРШИЙ ПЕРІОД (1945-1975 рр.) — перші передумови виникнення глобальних проблем чи початок процесу глобалізації. Друга світова війна стала по суті справи першою глобальною війною, в яку в тому чи іншому ступені виявилися втягнені всі континенти. Відразу ж після війни була створена глобальна міжнародна організація — ООН. У ці ж роки стала руйнуватися колоніальна система, і виник комплекс соціально-економічних проблем незалежних держав, що розвиваються. У ці ж роки процеси НТР, у т.ч. зв'язку та інформації, не тільки сформувалися, але і стали впливовим політичним і економічним фактором. Так, ще на початку 40-х років ХХ ст. В.І. Вернадський спрогнозував появу ноосфери, як «сфери розуму», тобто появу принципово нового фактора, що впливає на розвиток людської цивілізації. Можна сказати, таким чином, що перший період формування глобальних процесів припав на третю чверть XX ст. . ДРУГИЙ ПЕРІОД (1970-1990 рр.) можна охарактеризувати, як перехід процесів глобалізації у формально визнаний світовим співтовариством стан, коли “раптом” людство постало перед комплексом глобальних проблем, назвало їх і почало перші боязкі спроби їхнього вирішення, наприклад, у сфері міжнародної безпеки, допомоги країнам, що розвиваються, економічного і гуманітарного співробітництва ТРЕТІЙ ПЕРІОД глобалізації (з кінця 90-х років ХХ ст.) має істотні особливості. По-перше, досягнення НТР у сферах інформатики і зв'язку, розвитку міжнародних контактів, особливо бурхливий розвиток Internet, привело до створення глобального світового співтовариства, коли національні кордони все більше стають умовностями, оскільки збереження закритих, авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації і пересувань людей стають практично неможливими. По-друге, очевидне зростання впливу США — не тільки політичного, економічного, фінансового, але й інформаційного, технологічного, усвідомлене прагнення використовувати цей вплив відповідно до національних інтересів і цінностей По-третє, багато націй і держав справедливо знайшли в процесах глобалізації явну загрозу своєму розвиткові, навіть існуванню. Іншими словами, відбулася серйозна переоцінка, коли ці процеси стали сприйматися в т.ч. і винятково з негативними характеристиками. Етапи розвитку економічної глобалізації

2. Глобальні проблеми світового господарства та їх аналіз. Глобальні проблеми – це складний комплекс проблем, який виникає на межі зіткнення взаємин суспільства, людини і природи. Проблеми класифікуються як глобальні за умов, що вони: Мають загальносвітовий або міжрегіональний характер; Загрожують життю усього людства або викликають регрес в умовах життя всього людства; Потребують невідкладних заходів та рішучих колективних дій світового співтовариства.

За такими ознаками до глобальних проблем відносять: 1) Збереження миру та запобігання регіональним конфліктам; 2) охорона природного навколишнього середовища; 3) надійне забезпечення людства продовольством, сировиною і енергією; 4) подолання соціально-економічного відставання багатьох країн світу; 5) освоєння Космосу та Світового океану; 6) забезпечення розвитку людини та її майбутнього; 7) скорочення зон бідності, голоду і хвороб.

До основних факторів, що сприяли виникненню глобальних проблем, можна віднести: Демографічний вибух (швидке зростання чисельності населення, яке до того ж характеризується нерівномірністю по регіонах світу й окремих країнах); Постійне нарощування промислового і сільськогосподарського виробництва; Збільшення обсягу видобування корисних копалин; Житлове, промислове будівництво, прокладання нових транспортних магістралей і комунікацій; Забруднення навколишнього середовища тощо.

Причинами цих явищ є: Нерегульований приріст населення в багатьох країнах світу; Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих виробництв; Незначне використання екологічно чистих технологій; Швидка урбанізація населення зі стрімким зростанням міських агломерацій і створенням гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією, мілітаризацією економіки окремих країн; Неефективна регіональна економічна політика як на макро-, так і на макрорівнях.

За переліченими ознаками глобальні проблеми можна поділити на три сфери існування: Перша сфера — проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором). Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою виявилася суперечність між потребами людського суспільства в природних джерелах існування і можливостями природи задовольнити ці потреби. Тенденції та закономірності розвитку світових продуктивних сил сприяють як розширенню можливостей задоволення потреб людини в засобах існування, так і зростанню старих потреб та виникненню нових. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання ресурсів, що відновлюються і не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Відносна обмеженість природних ресурсів призводить до необхідності пошуку радикальних рішень проблеми у світовому масштабі. Друга сфера — проблеми суспільних взаємовідносин (відносини між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо). Головну позицію серед них займає проблема регіональних конфліктів (події у колишньому СРСР, колишній Югославії, на Близькому Сході тощо). На цьому фоні важливою залишається проблема відвертання загрози світової війни, у розв’язанні якої зацікавлені не тільки держави, що володіють ракетно-ядерним потенціалом, а й народи усієї планети. Тільки спільними зусиллями можна відвернути загибель людської цивілізації. Третя сфера — розвиток людини, забезпечення її майбутнього (проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (серцево-судинними, раком, СНІДом, атипічною пневмонією тощо)). Проблему людини та її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського співжиття.

3. Основні форми економічної глобалізації.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСІВ. Глобалізація фінансової системи охоплює інтернаціоналізацію трьох складових: - внутрішніх валют – міжнародні ринки валют (переважно у формі євровалюти) почали розвиватися в 1973 р. у зв’язку із запровадженням плаваючих курсів. Євровалюти були банківськими депозитами, на які поширювалося внутрішнє банківське законодавство. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ. ТНК сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці ХХ ст. іноземні компанії працевлаштували 45% робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63% обсягу виробництва обробної промисловості та 90% експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71% обсягу промислового виробництва, а в Аргентині – 35% продукції обробної промисловості. - ПРЯМІ ЗАРУБІЖНІ ІНВЕСТИЦІЇ. Нині на США, Канаду, ЄС і Східну Азію припадає 80% прямих зарубіжних інвестицій. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА. Окрім поняття «міжнародна спеціалізація виробництва» вживають і такі: «географічний поділ праці», «територіальний поділ праці», «міжнародний географічний поділ праці», зокрема в англ. мові є поняття «international division of labour». ГЛОБАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ. У результаті телекомунікаційної революції президент компанії може знаходитись у Франції, а підлеглі (програмісти, клерки, комп’ютерні оператори тощо) – в Україні.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТУРИЗМУ. В 1975 р. було засновано Всесвітню туристичну організацію (ВТО) (її штаб-квартира розміщується у Мадриді, Іспанія), нині у ній представлені туристичні організації понад 120 країн світу. ООН надала ВТО статус міжурядової. Однією з передумов розвитку міжнародного туризму є прогрес світового транспорту, без якого туризм практично неможливий. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. Протягом останніх 10 років на планеті було знищено четверту частину оброблювальних площ і дві третини лісів. Ситуація навколо планетарної води, повітря, флори і фауни загострюється й далі. Людство інтенсивно споживає природні ресурси і високими темпами забруднює навколишнє середовище. Існує реальна загроза того, що економічний розвиток Землі може припинитися в результаті: зменшення притоку енергоносіїв; обмеження ресурсів; деградація довкілля. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. МЕІ- об’єктивний, усвідомлений, спрямований процес зближення, взаємопристосування, зрощування національних господарських систем у єдиний економічний комплекс, який володіє потенціалом саморегулювання і саморозвитку. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТРЕТИННОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ. Нинішня міжнародна торгівля не обмежується торгівлею товарами, які можна відчути і побачити. Британський журнал Economist якось написав, що послуга – це те, що у процесі купівлі-продажу не зможе впасти й ударити по нозі. Невпинно збільшується торгівля послугами, темпи зростання якої перевищують темпи зростання міжнародної товарної торгівлі. Третинний сектор охоплює консультаційні послуги у сфері права та підприємництва, аудиту і бухгалтерії, реклами, комп’ютерної справи. Також туризм, навчання іноземних студентів, розважальний бізнес тощо.

4. ТНК та транснаціоналізація світової економіки. Транснаціональні корпорації – це такі корпорації, які активно використовують об’єктивні тенденції МПП та посилюють процеси інтернаціоналізації світу, а їх виробнича і торгово-реалізаційна діяльність винесена за межі національної держави. Транснаціональні корпорації (ТНК) – це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи в двох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату – отримання прибутку.

Ознаки ТНК: фірма реалізує продукцію, що випускається більш ніж в одній країні; її підприємства і філіали розташовані в двох і більше країнах; її власники є резидентами різних країн. 1 2 3

Етапи розвитку ТНК: На ПЕРШОМУ ЕТАПІ транс націоналізація діяльності великих промислових фірм вони інвестували передусім, у сировинні галузі іноземних держав, а також створювали в них власні розподільні і збутові підрозділи. ДРУГИЙ ЕТАП еволюції ТНК пов’язаний з посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. При цьому виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися в основному на виробництві продукції, яка не попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. На СУЧАСНОМУ ЕТАПІ стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мережі внутрішньофірмових зв’язків регіонального, а нерідко і глобального масштабу, в рамках яких інтегруються наукові дослідження і розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Виявляється, зокрема, тенденція до поширення в приймаючі країни інноваційної активності ТНК, яка раніше базувалася в материнських фірмах. Відбувається це шляхом створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також поглинання місцевих фірм з високим інноваційним потенціалом. За даними міжнародної статистики питома вага інновацій, що доводяться на зарубіжні філіали ТНК постійно зростає.

Існують такі причини розвитку ТНК: можливість підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності; недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід і інші так звані «невідчутні активи; додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав; близькість до споживачів продукції іноземного філіалу фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни; можливість використати в своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різних країнах, різницю в курсах валют тощо; здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції; за допомогою прямих інвестицій фірма отримує можливість подолати різного роду бар’єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту.

5. Роль ООН в розв'язанні глобальних проблем. ООН – міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і зміцнення світу, безпеки і розвитку співробітництва між державами. ООН займає, безумовно, центральне місце серед міжнародних організацій, її роль в світовій економіці важко переоцінити. Членами ООН є 185 держав. Система ООН складається з головних і допоміжних органів, спеціалізованих організацій та установ і автономних організацій, які є складовою частиною в системі ООН. До числа головних органів відносять: Генеральна асамблея (ГА); Рада безпеки (РБ); Міжнародний суд і Секретаріат. Допоміжні органи, що виявляться необхідними, засновуються у відповідності до Статуту.

1)підтримка міжнародного миру та безпеки шляхом прийняття колективних заходів і мирного врегулювання спорів; 2)розвиток дружніх відносин між країнами на основі поваги, принципу рівноправ’я, самовизначення народів; 3)здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх людей без будь-яких відмінностей; 4)виконання функції центрального органу з узгодження зусиль різних країн, що направлені на досягнення цієї мети. Офіційні цілі ООН:

Генеральна асамблея є її головним органом. Вона уповноважена вирішувати будь-які питання в рамках Статуту організації. Генеральна асамблея виносить резолюції, які, хоч і не є обов'язковими для її членів, все ж спричиняють помітний вплив на світову політику та розвиток міжнародного права. За весь час існування прийнято 10 тис. різноманітних резолюцій. В її структурі економічними проблемами займаються: 1. Комітет з економічних і фінансових питань, який продукує резолюції до пленарних засідань Генеральної асамблеї. 2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі – ЮНСІТРАЛ, яка займається гармонізацією та уніфікацією правових норм у міжнародній торгівлі. 3. Комісія з міжнародного права, котра працює над розвитком і кодифікацією міжнародного права. 4. Комітет з інвестицій, що сприяє розміщенню інвестицій із коштів фондів, які знаходяться під контролем ООН.

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) є важливішим органом ООН, що відповідає за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН. До функцій ЕКОСОР належать: 1)проведення досліджень і складання доповідей з міжнародних питань в області економічної та соціальної сфери, культури, освіти, охорони здоров'я і надання з цих питань рекомендацій Генеральній асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованими установам; 2)обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру та продукування рекомендацій щодо політики з цих проблем для держав-членів і системи ООН в цілому; 3) контроль та оцінка здійснення спільної стратегії політики першочергових задач, встановлених Генеральною асамблеєю в економічній, соціальній і суміжних сферах; 4) забезпечення узгодження та послідовне практичне оперативне здійснення на комплексній основі відповідних директивних рішень і рекомендацій, що приймаються на конференціях ООН та інший формах у рамках системи ООН, після затвердження Асамблеєю і/або ЕКОСОР; 5)забезпечення загальної координації діяльності організацій системи ООН в економічній, соціальній і суміжних областях з метою здійснення першочергових задач, встановлених Генеральною асамблеєю для системи в цілому; 6) проведення всебічних оглядів політики в області оперативної діяльності в усій системі ООН.

Висновки Слід зазначити неоднозначність процесів світової глобалізації , змістом яких є втілення в усіх країнах незначної кількості єдиних системо утворювальних цивілізаційних чинників. Проте відомо, що один з найуніверсальніших законів світобуття є зростання значущості індивідуальності та різноманітності елементів будь-якої системи, в тому числі й соціальної. Без цієї важливої умови система втрачає здатність до адаптації та розвитку. Як справедливо зазначають В. Кузьменко та О. Романчук, якщо у системі починають переважати процеси одноманітності , а тим більше якщо це супроводжується збільшенням розмірів системи , то вона швидко деградує , перетворюючись на ретросистему. Суверенна Україна , лише інтегрувавши у світову економіку, зможе активно користуватися позитивними надбаннями людської цивілізації. Цей прогресивний процес має забезпечити не асиміляцію елементів виробничих відносин підприємництва з пануванням інтересів капіталу, а соціальну спрямованість сучасного розвиненого ринкового господарства, з одного боку, та досягнень у розвитку продуктивних сил – з іншого. Йдеться про позитивне засвоєння нашим суспільством тих прогресивних надбань , що має сучасне західне суспільство. Це позбавляє нас необхідності дублювати крок за кроком шлях, що його пройшла ринкова система, і створює передумови суттєвого прискорення нашого суспільно- історичного прогресу. Звичайно , йдеться лише про існуючі можливості. Процеси, що розвиваються у суспільному житті України, ще не набули визначеності. Вони потребують належного суспільного осмислення з урахуванням об’єктивних передумов , що формуються на основі загальноцивілізайного прогресу.

Дякую за увагу!