Презентація на тему:
Управління сучасним підприємством

Презентація на тему: «Управління сучасним підприємством» Виконав Студент групи 2ОП1 Франчук Ігор

Сутнісмть менеджменту Однією із складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту, тобто науково-обгрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо. Наприклад, від пересічних американців дуже часто можна почути, що ефективну економіку США сформували три чинники – автомобілі, автомобільні дороги й менеджмент.

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягнення поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації – менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху у конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Добре підготовлений менеджер, який володіє широкими знаннями у сфері сучасної економіки, основами інформаційних і комп’ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизняними та зарубіжними партнерами, може забезпечити успіх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого – високою динамікою позитивних змін.

Предметом вивчення науки про менеджмент є: Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо). Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо). Проектування систем менеджменту (формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).

Об’єкт вивчення менеджменту – процес управління виробничо господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та інших організацій. Отже, суб’єктом вивчення менеджменту є працівники керуючої та керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України використання надбань вітчизняного та зарубіжного менеджменту дасть змогу підприємцям та управлінцям забезпечити зростання ефективності діяльності організації, підвищити якість інституційних та структурних змін, сприяти формуванню гнучкості шляхом нарощення здатності до адаптивності в умовах жорсткої конкуренції.

Управління на макрорівні. Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу праці, зокрема із спеціалізацією і кооперацією праці, зростає роль системи управління економікою – свідомо організованого, цілеспрямованого і активного впливу різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок. Ядром системи управління є цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, верств і прошарків населення в інтересах досягнення поставленої мети. Управління як цілеспрямований і активний процес містить такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи: збирання, систематизація і передача інформації; вироблення (обґрунтування) і прийняття рішення; перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання; аналізування ефективності прийнятого рішення та можливе наступне його коригування. Внаслідок цих дій узгоджуються економічні інтереси, зростає ефективність суспільного виробництва (або його окремих ланок) тощо.

Управління на мікрорівні. Управління на мікрорівні передбачає певну систему діяльності щодо управління як усіма господарськими процесами на підприємстві, так і певними видами господарювання (безпосереднім виробництвом, процесом ціноутворення, збуту, фінансами та ін.); окремими ланками відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін і споживання). Першим найважливішим аспектом менеджменту є комплексне управління підприємством, тобто професіональна організаційна діяльність менеджерів, спрямована на досягнення поставленої мети (як правило, зростання прибутків) на основі раціонального використання наявних ресурсів. Другим аспектом менеджменту, є раціональна організація праці усього трудового колективу, кожного індивідуума на основі створення потужних і динамічних стимулів, оптимального узгодження колективних та індивідуальних інтересів. Третім аспектом є наявність спеціального органу управління, до складу якого входять три основних ланки менеджерів (вища, середня і нижча), кожна з них виконує специфічні функції.

Принципи управління. У процесі управління необхідно чітко сформулювати головну мету управління. Визначення такої мети — засадничий принцип функціонування й розвитку системи управління. Відтак слід з'ясувати засоби досягнення цієї мети, поставити конкретніші завдання для окремих підрозділів, створити стимули до праці тощо. Важливим принципом управління є виконання суб'єктами управління взятих на себе зобов'язань, або принцип відповідальності.

Структура менеджерського корпусу Термін "менеджер" походить від англійського слова manager - управляючий. Із зростанням розмірів підприємства капіталіст уже не в змозі компетентно керувати всіма ланками процесу виробництва та реалізації продукції. Тому він наймає професійних управлінців. До них (залежно від масштабів підприємства) належать менеджери вищої, середньої та нижньої ланок.

Основними організаційними формами управління підприємством є: лінійна (передбачає підпорядкованість знизу доверху); функціональна (субординація здійснюється за функціями, а персонал служб має право прийняття рішень); лінійно-функціональна (управлінські рішення розробляють професійні управляючі й передають по лінійних ланках, службах); програмно-цільова (призначаються керівники окремих проектів або підрозділів, які приймають рішення і дають відповідні розпорядження); матрична (поєднує попередні три форми); дивізіональна (передбачає наділення окремих відділів правом господарювання на принципах господарського розрахунку).

Трьома основними ланками менеджерів є ищі (які за своїм статусом, рівнем доходів тощо входять до складу монополістичної буржуазії), середні (за економічною владою, рівнем доходів та ін. наближаються до середньої буржуазії) та нижчі (майстри, бригадири та інші, які за життєвим рівнем наближаються до найманих працівників).

Управління підприємством — професійно-організаційна діяльність підприємців і менеджерів, спрямована на досягнення поставленої мети на основі раціонального використання наявних ресурсів і передусім ефективної організації праці трудового колективу.

Щоб ефективно управляти підприємством, менеджер або підприємець повинні дотримуватись певної сукупності принципів (максимальна увага до людської особистості, узгоджування інтересів працівників та ін.), критеріїв (належна увага до колективної роботи, самовіддача тощо) і вимог (планування діяльності підприємства, орієнтування на вимоги споживачів тощо).

Кінець