Презентація на тему:
Управління нормативними оборотними і ненормативними оборотними засобами підприємства".

“ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА” 1. Економічний зміст. Оборотні засоби та їх структура. 2. Основні принципи управління та обліку оборотних засобів. 3. Джерела фінансування оборотних засобів. 4. Нормування оборотних засобів. 5. Показники ефективності використання оборотних засобів. 6. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів.

Оборотні виробничі фонди підприємства – це частка засобів виробництва, уречувальні елементи яких в процесі праці на відміну від основних виробничих фондів витрачаються в кожному виробничому циклі, а їх вартість переноситься на продукт відразу і цілком. Оборотні виробничі фонди складаються з таких елементів: виробничих запасів – предмети праці, які ще не залучені в виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасі (запаси субстанцій, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих, палива та пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, малоцінних швидкозношуваних предметів); 2) незавершеного виробництва – продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки (витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва); 3) витрати майбутніх періодів – витрати, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому (витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації тощо). 4) Напівфабрикати власного виробництва

Структура оборотних фондів фармацевтичних підприємств Складові оборотних фондів Структура оборотних фондів, % 1. Виробничі запаси 82 2. Незавершене виробництво 11 4. Напівфабрикати власного виробництва 3 5. Витрати майбутніх періодів 4

Фонди обігу – сукупність засобів, які функціонують сфері обігу: - готова продукція; - товари на складі; - дебіторська заборгованість (засоби в розрахунках); - векселя отримані; - грошові кошти (на розрахунковому рахунку, у касі); - короткострокові фінансові інвестиції. Сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу, відбита в грошовій формі, являє собою оборотні засоби підприємства. Форма кругообігу оборотних засобів Д – Т – П ... Т / – Д / Три стадії кругообігу оборотних фондів: І. Заготовча стадія – “гроші → оборотні виробничі фонди” – охоплює період, необхідний для створення виробничих запасів (закупівля субстанцій, матеріалів та інших предметів праці). ІІ. Виробнича стадія – “оборотні виробничі фонди → готова продукція” – починається з отримання предметів праці і завершується відправленням лікарських засобів на склад фармацевтичного підприємства. ІІІ. Стадія реалізації – “готова продукція → гроші” – починається з надходження лікарських засобів фармацевтичного підприємства на ринок і завершується отриманням виручки від реалізації лікарських засобів. І ІІ ІІІ

Елементний склад оборотних засобів підприємства Оборотні засоби підприємства Оборотні засоби в сфері виробництва (оборотні фонди) Оборотні засоби в сфері обігу (фонди обігу) Виробничі запаси Незавершене виробництво Напівфабрикати власного випуску Витрати майбутніх періодів Готова продукція Товари на складі Грошові кошти Дебіторська заборгованість Векселя одержані Короткострокові фінансові інвестиції

Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. В процесі операційного циклу рух основних засобів проходить чотири основні стадії: Перша стадія пов'язана з інвестуванням грошових коштів у сировину та матеріали: грошові кошти трансформуються у виробничі запаси підприємства. Друга стадія пов'язана безпосередньо з процесом виробництва продукції, в перебігу якого виробничі запаси трансформуються у готову продукцію (частково в незавершене виробництво). Третя стадія пов'язана з процесом реалізації продукції. Як правило, в сучасних умовах господарювання певна частина продукція реалізується в кредит. Тому на цій стадії операційного циклу готова продукція трансформується в поточну дебіторську заборгованість. Четверта стадія пов'язана з інкасацією дебіторської заборгованості і її трансформацією в грошові кошти.

Найважливішою характеристикою операційного циклу є його довжина, яка визначається за наступною принциповою формулою: де: ДОЦ – довжина операційного циклу, днів; Повз – період обороту виробничих запасів, днів; ПОгп – період обороту готової продукції, днів; ПОнв – період обороту незавершеного виробництва, днів; ПОдз – період обороту дебіторської заборгованості, днів. ДОЦ= Повз + ПОнв + ПОгп + ПОдз

Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних оборотних активів, які обслуговують виробничий процес підприємства, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів та напівфабрикатів та закінчуючи моментом відвантаження готової продукції покупцям. Довжина виробничого циклу підприємства розраховується за наступною формулою: ДВЦ = Повз + ПОнв + ПОгп де ДВЦ – довжина виробничого циклу, днів; Повз – період обороту виробничих запасів, днів; ПОгп – період обороту готової продукції, днів; ПОнв – період обороту незавершеного виробництва , днів. Повний цикл обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи називають фінансовим циклом.

Класифікація оборотних засобів: 1. За стадіями кругообігу: - оборотні засоби у сфері виробництва; - оборотні засоби у сфері обігу; 2. За елементами: - оборотні виробничі фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, напівфабрикати власного виробництва та ін.); - фонди обігу (готова продукція; товари; засоби у розрахунках, грошові кошти, векселя одержані, короткострокові фінансові інвестиції); 3. За охопленням нормуванням: - нормовані оборотні засоби; - ненормовані оборотні засоби; 4. За джерелами фінансування: - власні оборотні засоби - позикові оборотні засоби.

Склад та розміщення оборотних засобів Оборотні засоби підприємства Оборотні виробничі фонди Фонди обігу Виробничі запаси Незавершене виробництво Витрати майбутніх періодів Готова продукція Векселі отримані Сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати та ін. Допоміжні матеріали Паливо Тара Грошові кошти Дебіторська заборгованість Запасні частини для ремонту Малоцінні та швидкозношува-ні предмети Нормовані оборотні засоби Ненормовані оборотні засоби Короткострокові фінансові інвестиції Напівфабрикати власного виробництва

- ідентифікованої собівартості, який передбачає оцінку вартості кожної окремої одиниці запасів. Даний метод застосовується для запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного. Основним перевагами цього методу є те, що при його застосуванні рух вартості запасів повністю співпадає з їх фізичним рухом та створюються передумови для управління прибутком від реалізації фізично однакових запасів. Недоліком цього методу є його висока трудомісткість, особливо в умовах широкої номенклатури запасів; - середньозваженої собівартості, який передбачає оцінку по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Такий метод оцінки застосовується для однорідних та взаємозамінних запасів. Перевагою даного методу є його низька трудомісткість та адекватність журнально-ордерній формі ведення бухгалтерського обліку. Недоліком цього методу є те, що при його застосуванні підприємство не може цілеспрямовано впливати на обсяги прибутку до оподаткування; ПРИ ВІДПУСКУ ЗАПАСІВ У ВИРОБНИЦТВО, ПРОДАЖ ТА ІНШОМУ ВИБУТТІ ЇХ ОЦІНКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗА НАСТУПНИМИ МЕТОДАМИ:

- нормативних витрат, який полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Перевагою цього методу є те, що його застосування створює інформаційну базу для системи управління запасами, дозволяє аналізувати, контролювати та регулювати операції по вибуттю запасів. Недоліком цього методу є його висока трудомісткість., особливо при низькій якості нормативних розрахунків.

Порядок оцінки оборотних фондів з використанням методу ФІФО Р = Н + П – К, де Р – вартість використаних матеріалів; Н – залишок матеріалів на початок періоду; П – вартість матеріалів які, надійшли (за ціною перших закупок); К – залишок матеріальних ресурсів на кінець періоду по цінах останніх закупок. К = ΣV·Ц, де V – кількість матеріалів у натуральному виразі на кінець періоду; Ц – ціна останньої закупки. Метод ФІФО дозволяє зменшити собівартість продукції і збільшити залишки виробничих запасів при збільшенні ціни. ПОРЯДОК ОЦІНКИ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДА ЛІФО: Сутність методу ЛІФО – надходження запасів у виробництво оцінюється за собівартістю постачання у час закупок (останній прийшов – перший пішов): Р = Н + П – К, де П – надходження матеріалів за ціною останньої закупки; К – залишок на кінець за ціною первісної закупки. Метод ЛІФО дозволяє зв’язати поточні доходи та витрати та згладити вплив інфляції.

Джерела фінансування оборотних засобів Власні Позикові Статутний капітал Додатково вкладений капітал Прибуток Товарний кредит Банківський кредит Фінансовий кредит Овердрафт Конкорентний Цільовий короткостро-ковий кредит Факторинг Кредиторська заборгованість

До нормованих належать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства, до ненормованих – відвантажена, але ще не сплачена готова продукція, товари на складі та у дорозі, грошові кошти на розрахункових рахунках та в незавершених розрахунках, готівка в касі. Нормування оборотних засобів – це встановлення обґрунтованих величин оборотних засобів, необхідних для створення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів оборотних засобів. Нормування оборотних засобів включає: 1) розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва та ін.; 2) розрахунок нормативу власних оборотних коштів у грошовому виразі на кінець певного періоду часу. Норма – це мінімальна величина оборотних засобів, що обчислена в установленому порядку за кожним видом оборотних засобів, яка розраховується в днях запасу . Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних засобів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Нормативи розраховуються на підставі даних бухгалтерської звітності та таблиць виробничо-фінансового плану.

Методи нормування оборотних засобів: 1) дослідний метод – це створення норм на основі спостережень, вимірів, досвідів, досліджень, проведених у виробничих і лабораторних умовах; 2) метод прямого розрахунку – ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних засобів: виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів та залишками готових лікарських засобів. Дає змогу точніше нормувати використання оборотних засобів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його роз витку; 3)аналітичний метод – застосовується в тому випадку, коли у планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства порівняно з попереднім. У цьому випадку норматив оборотних засобів визначається виходячи зі співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і реалізації та розміром нормованих оборотних засобів у попередньому періоді; 4)звітно-статистичний метод – це аналіз даних статистичної, бухгалтерської і оперативно–виробничої звітності про фактичні витрати та матеріальних ресурсів у минулих періодах. Цей метод: орієнтує на досягнутий рівень у минулому, має недостатньо мобілізуюче значення для впровадження більш прогресивної техніки, технології, організації виробництва; 5) коефіцієнтний – норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації лікарських засобів, розрахунків.

Загальний норматив оборотних засобів підприємства: де НВ.З – норматив виробничих запасів; НН.В – норматив незавершеного виробництва; НВ.М.П – норматив витрат майбутніх періодів; НГ.П – норматив готової продукції. Норматив оборотних засобів у виробничих запасах: де Д – середньодобова денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів, грош.од.; Здн – норма запасу певного виду ресурсів, дні. Середньодобова потреба в матеріальних ресурсах: де МЗАГ – річна потреба в матеріальних ресурсах. Норма запасу матеріальних ресурсів: де ЗПОТ – поточний запас; ЗПІДГ – підготовчий запас; ЗТР – транспортний запас; ЗСТР – страховий запас.

Поточний запас призначено для забезпечення потреби виробництва в період між двома черговими надходженнями певного виду сировини або матеріалу: де tпост – інтервал часу між двома черговими надходженнями. Підготовчий запас – це час, необхідний для підготовки матеріальних ресурсів до виробничого процесу, що звичайно не перевищує трьох днів (комплектування, приймання, лабораторний аналіз, доставка матеріалів зі складу та бази тощо). Транспортний запас – це час, необхідний для транспортування матеріальних ресурсів до території підприємства з урахування часу на вантажно-розвантажувальні роботи. Страховий запас – створюється на випадок зриву поставок і дорівнює половині поточного запасу.

де Ср – виробнича собівартість річного випуску продукції, грн; Тц – тривалість циклу виготовлення продукції, дні; Кнз – коефіцієнт наростання витрат, який визначається за формулою: Нормування оборотних засобів у незавершеному виробництві (Ннз). До витрат на незавершене виробництво належать всі витрати, що вкладені у вартість незакінчених виробів, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу, з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад: або де М – сума матеріальних витрат на виготовлення одного виробу, грн; С1 – собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн; С2 – повна собівартість одиниці виробу, грн; С0 – одноразові витрати спочатку циклу виготовлення продукції, грн; СП – поточні витрати на виготовлення продукції , грн.

Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції (Нгп): де ВД – середньодобовий випуск продукції; Згп – норма запасу готової продукції, дні. Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів (Нм.п.): де Впоч – величина витрат майбутніх періодів на початок звітного року, грн; Впр– величина витрат майбутніх періодів, які будуть здійснені у звітному році за відповідними кошторисами, грн; Впогаш – сума для майбутнього погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості продукції звітного року, грн.

Показники використання оборотних засобів коефіцієнт обігу – показує кількість обертів оборотних засобів за рік: де РП – річний обсяг реалізованої продукції; ОЗС – середньорічний залишок оборотних засобів, грн. 2) коефіцієнт завантаження оборотних засобів – показує скільки оборотних засобів підприємства приходиться на 1 гривню реалізованої продукції: 3) тривалість обігу оборотних засобів – показує тривалість одного обороту оборотних засобів у днях: ,де КОБ – коефіцієнт обіговості днів у певному періоді; 360 – кількість днів у певному періоді 4) коефіцієнт збереження оборотних засобів – відображає ефективність використання оборотних засобів: де НО.З – загальний норматив оборотних засобів.

Середньорічний залишок нормованих оборотних засобів : ,де ОЗпр, ОЗкр – залишки оборотних засобів на початок і кінець року; або ,або ,де ОЗ1, ОЗ2, ....ОЗ12 – середньомісячні залишки оборотних засобів; ОЗ/1, ОЗ/2,......ОЗ/13 – залишки оборотних засобів на 1-е число кожного місяця, включаючи перше січня наступного року.

Обсяг вивільнених або додатково залучених оборотних засобів (ΔОЗ): ,де РПвз – обсяг виробленої продукції у звітному році; Тоббаз, Тобзв – середня тривалість одного обігу оборотних засобів у базовому та звітному роках відповідно. Сума приросту прибутку (збитків), отриманого внаслідок зміни обіговості оборотних засобів: ,де Пр баз – прибуток від реалізації продукції у базисному році; ОЗбаз, ОЗзв відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках,грн; РПбаз – обсяг виробленої продукції у базовому році; Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності виробництва: де ΔР – зміна рівня рентабельності за рахунок зміни залишків оборотних коштів, %

Показники та способи підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства Ефективність використання оборотних засобів Основні показники Шляхи підвищення ефективності Коефіцієнт обіговості (кількість оборотів) Коефіцієнт завантаження Тривалість одного оберту Рентабельність оборотних активів Оптимізація запасів матеріальних ресурсів та незавершеного виробництва Зменшення тривалості виробничого циклу Покращення організації матеріально-технічного забезпечення виробництва Зменшення строків реалізації товарної продукції Коефіцієнт збереження Величина вивільнених оборотних засобів Удосконалення організації складських робіт Втілення сучасних технологічних процесів, зменшення норм витрат коефіцієнтів і втрат

Резерви підвищення ефективності використання оборотних засобів На стадії створення виробничих запасів: - впровадження економічно обґрунтованих норм запасів; - наближення постачальників сировини і матеріалів до споживачів; - встановлення та розвиток тривалих зв’язків з постачальниками; - удосконалення складської системи підприємства; впровадження комплексної системи механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт; - удосконалення системи обліку запасів; - удосконалення умов зберігання запасів у відповідності з вимогами стандартів (GMP, ISO та ін.) На стадії виробництва: - впровадження прогресивних технологічних процесів і оновлення обладнання з метою зменшення норм витрат і бракованої продукції; - впровадження системи управління якістю виробництва; - скорочення тривалості виробничого процесу за рахунок паралельного протікання окремих процесів; - впровадження сучасних форм організацій виробничого процесу; - удосконалення системи стимулювання за економне використання матеріальних ресурсів; - підвищення питомої ваги продукції, яка користується попитом. На стадії збуту: - впровадження сучасних форм стимулювання збуту; - впровадження оптимальних форм розрахунків; - наближення споживачів продукції до її виробників; - встановлення довгострокових зв’язків із споживачами продукції; - відвантаження продукції у повній відповідності із договорами.