Презентація на тему:
Особистісно орієнтоване управління дошкільним начальним закладом як невід’ємна складова особистісно орієнтованої освіти

Особистісно орієнтоване управління дошкільним начальним закладом як невід’ємна складова особистісно орієнтованої освіти Бонцьо Уляна Любомирівна 2009 рік

Головна мета української системи освіти створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства

Однаковий доступ до освіти у дошкільній підготовці забезпечується: безоплатністю навчання і виховання; дотаціями держави на утримання дітей у дошкільних закладах; охопленням усіх дітей, незалежно від місця проживання, різними формами медичного догляду і безоплатної підготовки до школи; створенням системи підтримки молодих сімей; широкою і різноманітною мережею дошкільних закладів і навчальних комплексів (загальними, з профільними групами різного спрямування, компенсуючими та комбінованими; групами короткочасного перебування, прогулянковими, оздоровчими тощо) різних форм власності.

Дошкільними навчальними закладами є: дошкільні навчальні заклади (ясла); дошкільні навчальні заклади (ясла-садки); дошкільні навчальні заклади (дитячі садки); дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу; будинки дитини; дошкільні навчальні заклади (дитячі будинки) інтернатного типу; дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) сімейного типу; дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу; дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини); дитячі будинки сімейного типу.

Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти, її основними засадами виступають: визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні особистості, врахування сензитивності даного періоду для становлення первинного схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості; забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості; інтегрований підхід до організації змісту освіти; пріоритет актуальних потреб сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки; особистісно-орієнтована модель дошкільної освіти; забезпечення багатокомпонентності, наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою.

«Навкруги в дитячому садку мусить бути усе рідне, що нагадує дитині знайомі хатні обставини з найкращого боку, мусить лунати її рідне слово, її рідна музика і поезія. Садок має бути весь пройнятий національним духом свого народу...» (Софія Русова).

Особистісно орієнтований підхід в даному напрямку передбачає врахування таких необхідних факторів: суб'єкт життєдіяльності (дошкільник як активний діяч, здатний проявляти свій потенціал, покладати ся на власний досвід, довіряти своїм можливостям, брати на себе відпові дальність, ціннісно ставитися до дов кілля та власного "Я"; не лише орієн туватися в нових умовах життя, а й активно на них впливати, елементар но самовизначатися); вік (диференціація понять кален дарний, біологічний, психологічний і соціальний вік; значення для орга нізації виховної та навчальної діяль ності стабільних і кризових періодів розвитку дошкільника; характеристика психологічного віку як триєдиного утворення, складовими якого є со ціальна ситуація розвитку, провід на діяльність та особистісні ново утворення); цінність (визнання мотиваційної сфери як провідної, пріоритетної для навчально-виховно го процесу в ранньому онтогенезі; посилення уваги до сфери інтересів, переваг, смислів, намірів, планів дити ни, системи її ціннісних орієнтацій; надання дошкільни кові права на самостійний вибір, прийняття власних рі шень, на помилку); мета і результат педагогічної діяльності (актуалі зація потреби узгодження того, до чого прагне педа гог, з критерієм оцінки кінцевого результату діяльності дитини. Мета особистісно орієнтованої моделі дошкіль ної освіти — гармонійно та всебічно розвинена, життє во компетентна (у вікових межах) дитина, здатна цінні сно ставитися до природи, предметного світу, людей, що її оточують, та до самої себе; результат — свідома, здатна до елементарних форм відповідального само визначення особа, з адекватним вікові базисом особистісної культури); норма (з нею пов'язана процедура контролю та оці нювання параметрів розвитку дошкільника й ефектив ності діяльності педагога. Ми диференціюємо поняття норма розвитку та розвиток як норма. Якщо під осо бистісно орієнтованою моделлю дошкільної освіти ро зуміти освіту розвивальну, ціннісно-нормативну в сенсі бажаної, нормальної, то слід чітко визначитися з тим, що таке нормальність. Норма не є характеристикою середньостатистичного рівня розвитку в дитини певної здіб ності або системи ЗУН (знань, умінь, навичок). Це радше вказівка на ймовір ність вищих за наявні в даний момент досягнення дитини певного віку. Поняття норма розвитку є культурно та особистісно зумовленим. У певному сенсі сам процес розвитку є нормою і цінністю. Отже, норма — це не те середнє, що є, а те краще, що можливе в конкретному віці для конкретної дитини за відповідних умов).

Особистісно орієнтована модель виховання ставить собі за мету розкриття й розвиток індивідуальності кожної дитини на основі формування базису її особистісної культури.

Позиції особистісно орієнтованої освіти: задіяння учнів в індивідуальному цілепокладенні і складанні плану уроку; свобода вибору дитини різних форм навчання; вибір учнями предметного змісту різної складності; оцінювання не тільки результатів, але і процесу діяльності; формування когнітивних структур, які є субстратом розумового розвитку; використання індуктивного і дедуктивного способів побудови дидактичного матеріалу; використання евристичних методів навчання як способу врахування індивідуальних прийомів пізнання; вивчення і формування творчої діяльності; використання евристичних методів навчання як одного з шляхів врахування індивідуальних способів пізнання.

    Модернізація управління галуззю передбачає: оптимізацію організаційно-управлінських структур; зміни в технології реалізації управлінських функцій; впровадження інформативно-управлінських, комп'ютерних технологій; ефективний перерозподіл функцій і повноважень між центральними органами влади та органами місцевого самоуправління; впровадження нової етики управління - партнерський, рівноправний стиль відносин, відмова від декларативного спілкування та дріб'язкової опіки; зміну форм і методів контролю, націленість на допоміжний, випереджувальний контроль, підвищення його компетентності, зміщення акцентів на кінцевий результат; створення центральних і регіональних систем моніторингу якості освітніх послуг; демократизацію призначення керівників навчальних закладів; удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти; підготовку й перепідготовку управлінців усіх рівнів, лідерів в освіті; активне залучення до управлінської діяльності талановитої молоді

Керівник дошкільного навчального закладу: здійснює керівництво і контроль за діяльністю дошкільного навчального закладу; діє від імені закладу, представляє його в державних та інших органах, установах і організаціях, укладає угоди з юридичними та фізичними особами; розпоряджається в установленому порядку майном, коштами дошкільного навчального закладу і відповідає за дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально-технічної бази закладу; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного навчального закладу; затверджує штатний розпис за погодженням із засновником (власником) дошкільного навчального закладу; контролює організацію харчування і медичного обслуговування дітей; затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції працівників за погодженням з профспілковим комітетом; забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм і правил техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників; відповідає за реалізацію завдань дошкільної освіти, визначених законом України “Про дошкільну освіту” ( 2628-14 ), та забезпечення рівня дошкільної освіти у межах державних вимог до її змісту і обсягу; контролює відповідність застосовуваних форм, методів і засобів розвитку, виховання і навчання дітей їх віковим, психофізіологічним особливостям, здібностям і потребам; підтримує ініціативу щодо вдосконалення навчально-виховної роботи, заохочує творчі пошуки, дослідно-експериментальну роботу педагогів; організовує різні форми співпраці з батьками або особами, які їх замінюють; щороку звітує про свою діяльність на загальних зборах (конференціях) колективу закладу та батьків або осіб, які їх замінюють.

Управління дошкільним навчальним закладом здійснюється на двох основних рівнях: діяльність адміністрації, що має організаторський характер, пов’язаний з нормативно-правовими аспектами функціонування ДНЗ, розподілом функціональних обов’язків, розробкою стратегії розвитку закладу, створенням умов для розвитку педагогічного та дитячого колективів; управлінська діяльність вихователів, спрямована на виховання, навчання, розвиток дітей.

Особистісно орієнтоване управління дозволяє вирішити наступні завдання: розвиває комунікативні вміння і навички кожного педагога; допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу; забезпечує виконання виховного завдання; знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Використання в управлінні дошкільним навчальним закладом інтерактивних методів особистісно орієнтованої освіти покликане забезпечити найоптимальніші умови розвитку особистості як педагогів, так і їх вихованців, а саме: Гра Дискусія Дебати, незакінчені речення Інтерактивні методи: прес, навчаючи – учись Мікрофон Мозковий штурм Робота в парах і малих групах Сюжетні ігри, дидактичні та рольові ігри Танець Тренінг Художні методики

Система особистісно орієнтованого управління передбачає формування наступних установок-заборон для педагогів: Учні не повинні страждати від вчинків і слів педагога, тому велика частина енергії педагога йде на самостримання. Не потрібно ставити далекоглядні цілі в роботі, планувати кінцеві результати – дії повинні бути ситуативними і не мати глибокого підтексту. Обговорювати когось не в його присутності НЕДОПУСТИМО! Не потрібно виглядати смішним, тому дружні стосунки повинні мати певні обмеження – треба бути на одному рівні, але не допускати панібратства.

Методологічно відносно роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу, варто виокремити такі основні засади загального клімату діяльності: Необхідно отримувати задоволення від своєї роботи – якщо педагогу цікаво і весело, радітимуть і діти; необхідно частіше вдаватись до гумору. Підґрунтям усіх дій мають бути чітко і зрозуміло сформульовані засади дошкільного виховання – поєднання турботи з навколишнім світом (через приклад). Запровадження розпорядку, де діти найбільше часу можуть проводити в активному навчанні на вибір; створення умов для проведення навчання з використанням ігор, різноманітних предметів, художньої творчості. Необхідно брати безпосередню участь в іграх, спостерігати за ними, розширюючи та урізноманітнюючи їх. Уникання нагород і покарань задля формування здатності отримання задоволення від процесу досягнення мети. Надання дітям найбільше можливостей приймати самостійні рішення, бути лідерами, робити обдуманий вибір, відчувати відповідальність. Заохочення до самоконтролю обмежуючи постійний контроль. Взаємодія на різноманітних рівнях є запорукою успіху (з сім’ями, педагогами, спеціалістами). Використання інновацій без стороннього поштовху. Усвідомлення власних недоліків і постійне самовдосконалення. Проведення навчання або ознайомлення з новою інформацією, працюючи індивідуально або у невеликих групах, використання активної ігрової та змістовної діяльності; не потрібно зосереджуватися на опануванні окремих навичок.

  Рис. 1. Позиції особистісно орієнтованого управління.

Рис. 2. Крива контактів.

Рис. 3. Крива напруги.

Особистісно орієнтоване навчання, виховання та управління вимагає уваги до внутрішнього світу людини, її розвитку, але не слід перебільшувати її можливості в реалізації поставлених гуманних завдань, тому що неможливо повністю визначити зміст, методи, форми навчання лише на основі інтересів дітей чи педагогічного колективу.