Презентація на тему:
Кримінально виконавча система філантропічного періоду

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СИСТЕМА І ЗАКОНОДАВСТВО ФІЛАНТРОПІЧНОГО ПЕРІОДУ

План 1.Виникнення та розвиток тюремно-філантропічного періоду. 2.«Інструкція київського магістрату магістратському городничому» 1757 р. 3. Товариство піклувальне про тюрми. 4.Висновки.

Виникнення та розвиток тюремно-філантропічного періоду

У другій половині XVIII ст. під впливом прогресивних гуманіс тичних ідей починає набирати сили тюремно-філантропічний рух.

У 1767 р. італієць Чезаре Беккаріа видає своє безсмертне творіння «Про злочини і покарання». ». У Британії професор Блекстон розпо чинає викладання цих проблем в Оксфордському університеті. Згодом виходять друком праці Джона Говарда з описами жахів тогочасних тюрем та пропозиціями щодо їх покращення. У 1786 р. видатний англійський юрист і економіст Ієремія Бентам, перебуваю чи в Україні на запрошення князя Потьомкіна, пише свою класичну працю «Паноктика».

Цілий ряд видатних філософів, філантропів і суспільних діячів таврують існуючу систему покарань, роблячи пер ші кроки щодо її реформування.

Втім на практику виконання покарань у Російській імперії, до якої входили й українські землі, ці процеси майже не вплинули, за винятком часткової відміни калічницьких покарань та переходу до широкого застосування ганебних, тавруючих покарань у сукупності з позбавленням волі.

«Інструкція київського магістрату магістратському городничому» 1757 р.

«Інструкція київського магістрату магістратському городничому» 1757 р. фактично є першим з відомих нам нормативних актів інструктивного характеру власне українського походження.

Інструкція складається із 23 розділів, які торкаються різних функцій поліції. Але кримінально-виконавчі норми містяться лише у двох із них. Зокрема, у 20-му розділі йдеться про нагляд магістрат ського городничого за виконанням сторожею своїх прямих обов'яз ків, аби вона «крепкое й недремнеє имела смотрение» за в'язнями та попереджала втечі з-під варти.

У наступному розділі Інструкції городничому заборонялося приймати в тюрму і звільняти з неї засуджених без дозволу магістрату, і взагалі діяти в повній відповідності до його вказівок. Окрім цього на городничого покладався обов'язок щотижня «рапортовать» у магістрат «о состоянии онного острога», а «особливо о тех колод никах» (засуджених), які в ньому утримуються.

Важливе значення має і останній 23-й розділ, де містяться нор ми загального характеру. Зокрема, городничому надавалося право вирішувати, «что еще к пользе й интересу градскому, потребности усмотреть... и тот час иметь представление в магистрат». Далі йде кілька настанов, щоб «во всем том поступать как верному й доброму ее императорского величества слуге благопристойно єсть, а в ненарученое не вступать и никого бесчестить и бить... без докладу магистратского не дерзать, под опасением зато все по Указу».

Не викликає сумніву, що вказані норми були виписані з огляду на постанови Литовського статуту, а не Магдебурзького права, пов ні списки якого комісія Сперанського у 1811 р. в малоросійських су дах знайти не змогла.

Товариство піклувальне про тюрми

У 1817 р. до Росії прибуває Вальтер Венінг, член Лондонського тюремного філантропічного товариства. Знайомлячись із станом російських тюрем, він викриває цілу низку прецедентів жорстокого поводження з в'язнями. Матеріали, зібрані В. Венінгом під час дослідження в'язниць, були підставою для записки, яка через князя Голіцина потрапляє до Олександра І.

Розглянувши матеріали доповідної записки та пропозиції про створення в Росії Тюремно-філантропічного товариства, Олександр І 19 липня 1819 р. затвердив його статут.

Метою цього товариства було виправлення засуджених та покращення стану місць відбування покарання.

Засобами для досягнення поставленої мети мали стати:

Спочатку в 1820 р. у розпорядження Товариства були пе редані кошти від «кружечних» зборів (благодійні внески). Згодом у 1825 р. воно отримало у своє розпорядження кошти з міських та земських податків на опалення й освітлення тюрем. У 1827, 1829, 1837 рр. з огляду на урядові постанови Товариству були передані казенні суми на продовольство арештантів, їх одяг та лікування.

У 1844 р. Товариство було реформовано, тепер воно складалося з 8 відділеннь : перше — завідувало продовольством арештантів, постачанням одягу та лікуванням; друге — утриманням тюремних споруд, їх опаленням, освітлен ням, ремонтом тощо; третє — завідувало організацією арештантських робіт; четверте — здійснювало нагляд за порядком у тюрмі і мораль ністю арештантів (до його складу входив священик, який правив службу у тюремній в'язниці); п'яте — завідувало матеріальним забезпеченням засуджених, які відправлялися до Сибіру, та пересилкою в'язнів; шосте — накопичувало справи і вирішувало питання стосовно продовольства в'язнів, які утримувалися при управі благочиння і на «сьежжих дворах»; сьоме — завідувало пожертвуваннями, які надходили на користь арештантів, «кружечними» та викупом боржників із тюрми; восьме — завідувало тюремними лікарнями і аптекою (до нього входили лікарі та медичний персонал).

Протягом 1826—1837 рр. Товариство піклувальне про тюрми відкрило свою діяльність у 38 губернських комітетах. За станом на 1840 р. їх кількість зросла до 42 губернських та 115 повітових комі тетів. А до 25-річчя свого існування на території Російської імперії функціонувало 49 губернських та 217 повітових комітетів2. До сере дини XIX ст. Товариство поступово поширює свою діяльність на всю територію Російської імперії, але скористатися більш-менш злаго дженою структурою і повноваженнями не спромоглося.

Поширивши свій вплив на всю територію Російської імперії, за відсутності дієвої підтримки на місцях, Товариство тим самим підпи сало собі вирок, оскільки менш освічені місцеві суспільні структури не в змозі були збагнути сутності реформ і не бажали брати в них участь.

Висновки

Філантропічний період почав набирати свої оберти в розвитку в другій половині XVIII століття. Його підгрунттям стали праці та творіння видатних вчених та дослідників в галузі пенітенціарії, а саме: Чезаре Беккаріа та його творіння “Про злочин і покарання”, професор Блекстон, Ієремія Бентам та його “Паноптика”. Надзвичайно цікавим документом того часу є «Інструкція київ ського магістрату магістратському городничому» 1757 р. Фактич но — це перший з відомих нам нормативних актів інструктивного характеру власне українського походження. Наступною видатною подією філантропічного періоду була орга нізація Товариства піклувального про тюрми.

За статутом на Товариство піклувальне про тюрми було покла дено цілий ряд завдань суто філантропічного характеру, а саме — морального виправлення злочинців та покращення стану місць ув'язнення. в 1857 р. завершується філантропічний етап в діяльності пенітенціарної системи України. Зрозуміло, що поділ умовний, але відтепер управління пенітенціарною системою стає державною функцією, тобто настає політичний період.

Дякую за увагу!