Презентація на тему:
Косметичні засоби піно-миючого призначення. Шампуні.

Косметичні засоби піно-миючого призначення. Шампуні. Бальзами. Ополіскувачі.

Шампунь – косметичний засіб рідкої, гелевої, к кремоподібної або порошкоподібної консистенції, що призначений для очищення волосся і шкіри голови і догляду за ними.

Класифікація шампунів за складом : на основі синтетичних поверхнево-активних речовин; на основі власне мил; на основі суміші мил і ПАР. в залежності від стану волосся: для нормального волосся для жирного волосся для сухого волосся для ушкодженого волосся для ламкого волосся для фарбованого волосся для волосся змішаного типу

Класифікація шампунів за лікувальною дією і косметичним ефектом: освіжаючі зміцнюючі проти лупи відтінюючі дитячі за формою випуску: рідкі; кремоподібні; гелеподібні; порошкоподібні; аерозольні.

Класифікація шампунів за призначенням: гігієнічні; лікувально-профілактичні (спеціальні); декоративні. в залежності від довжини волосся: по догляду за довгим волоссям по догляду за коротким волоссям за дозуванням: однодозові пакети; недозовані для багаторазового використання;

Вимоги до якості шампунів: Повинні володіти високою знежирюючою і піномиючою здатністю Легко наноситися і легко змиватися з волосся, вільно виливатися або вільно видавлюватися із туб. Мати м‘якість. Мати рН у межах фізіологічної норми від 3,5 до 8,5 Надавати волоссю шовковистості, природнього блиску, пухнастості. Забезпечувати легку розчісуваність волосся, освіжати і підтримувати еластичність волосся без надмірного знежирювання. Відповідати цільовому призначенню в залежності від структури і стану волосся. Володіти захисними, живильними, антистатичними властивостями. Відсутність подразнюючих, токсичних і алергічних властивостей. Тривалий час забезпечувати косметичний ефект.

Речовини , які входять до складу шампунів класифікують на : Сурфактанти (ПАР) Загущувачі Антистатики Регулятори рН Консерванти Антиоксиданти Гідротропи Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПА на волосся Ароматизатори Барвники

Сурфактанти (поверхнево-активні речовини) є основними компонентами шампунів. Залежно від природи полярної групи і її здатності до дисоціації на іони розрізняють: аніонні, катіонні ПАР, амфотерні і неіоногенні.

Позитивні властивості сурфактантів: Висока емульгуюча, стабілізаційна здатність. Здатність підвищувати проникність шкіри. Забезпечення піномиючої дії, завдяки високим функціональним властивостям. Прояв знежирюючої, кондиціонуючої і бактерицидної дій.

Негативні властивості сурфактантів: Можливість появи подразнюючої дії. Можливість цитотоксичної дії деяких катіонних ПАР. Поява контактних дерматитів викликаних застосуванням високих концентрацій аніонних ПАР. Прояв кумулятивного ефекту.

Аніонактивні ПАР Карбонові кислоти і їх солі (мила) R-COOM ( M-метал); Алкілсульфати R-O-SO2-OM; Алкіларилсульфонати R-Ar-SO2-OM; Інші ( фосфати, тіосульфати)

Катіонактивні ПАР - дисоціють у воді з утворенням поверхнево-активного катіону, їх отримують, в основному, шляхом органічного синтезу. Класифікація: Солі алкілзаміщених амонієвих основ Солі первинних, вторинних і третинних амонієвих сполук.

Амфотерні ПАР у своїй структурі містять гідрофільну і гідрофобну групи, завдяки чому, вони мають властивості аніонних ПАР у лужному середовищі, і катіонних у кислому середовищі. До них належать: амфоліти карбоксибетаїнового і імідазолінового ряду; похідні амінокислот; цвіттер-іонні ПАР (сульфобетаїни і сульфатобетаїни); кремнійорганічні сплуки - силіконові ПАР.

Похідні імідазоліну є складовою частиною дитячих шампунів і шампунів з низькою подразнюючою дією завдяки дерматологічній м'якості.

Неіоногенні ПАР не дисоціюють в розчинах на іони. Найтиповішими представниками неіоногенних ПАР є продукти взаємодії етиленоксиду зі спиртами, карбоновими кислотами, амінами, алкілфенолами: оксиетильовані аліфатичні спирти, алкілфеноли й алкілоламіди, алкілполіглікозіди (АПГ), твіни, а також «оксиетильовані ланоліни» та ін.

Жирні кислоти або їхні ефіри з етиленгліколем і пропіленгліколем, знаходять застосування як «перламутрові» і регулюючі компоненти у складі шампунів, ополіскувачів, пінних препаратів для прийняття ванн і душу.

Загущувачі вводяться до складу шампунів для забезпечення необхідної в'язкості і необхідних структурних властивостей, для того, щоб піна, довший час знаходилася в контакті з волоссям, крім того введення загущувачів сприяє кращому нанесенні шампунів на голову. Як загущувачі використовують водорозчинні синтетичні, природні і модифіковані природні полімери (поліакрилова кислота (ПАК), сополімери акрилової і метакрилової кислот, сополімери акрилової кислоти з акриламідом, полівінілпіролідон, полівініловий спирт. Блоксополімери окису етилену й окису бутилену, всі похідні метилцеллюлози, ксантан).

Як речовини, що забезпечують загущення водних рецептур, найчастіше використовують солі електролітів: натрію хлорид, амонію хлорид, магнію хлорид, натрію сульфат у концентраціях - 0,1-2,0 %.

Антистатики. Вводять з метою антистатичного ефекту, для того щоб волосся не електризувалося та не злипалося. Антистатики адсорбуються на волоссі, особливо в місцях ушкодження, захищають його, знижують гігроскопічність, покривають волосся тонким шаром, в результаті волосся набуває блиску і м‘якості, а в підсумку полегшують їхнє розчісування й укладання. Як компоненти, що виявляють антистатичні властивості, до складу шампунів вводять катіоноактивні ПАР, моноетаноламіди і диетаноламіди жирних кислот, деякі жирні спирти, похідні ланоліну, деякі сополімери вінілпіролідону.

Консерванти і бактерицидні добавки Консерванти, які використовуються в складі шампунів класифікують за хімічною структурою: спирти (етиловий, бензиловий спирт, 2-феноксіетанол і інші); кислоти і їхні солі (бензойна, саліцилова, ундециленова кислоти); складні ефіри (парабени, метилпарабени, гліцеринмоноглаурат); альдегіди і речовини, які їх виділяють (формальдегід, параформ, глутаровий альдегід і інші); галогеновміщуючі речовини (хлоргексидин, дихлофен, хлороформ і інші.) Концентрація консервантів, що рекомендується від 0,01 до 0,5 %.

Регулятори рН лимонну, молочну, оцтову, винну, ортофосфорну, аскорбінову, глюконову, сорбінову, етилендіамінотетраоцтову кислоти Концентрація регуляторів рН екомендується - від 0,5 %до 1 %.

Стабілізатори-антиоксиданти Антиоксиданти вводяться в рецептуру косметичних кремів з метою запобігання перекисного окислювання. Як антиоксиданти використовують: лимонну, аскорбінову кислоти, вітамін Е.

Гідротопи Гідротопи застосовують для поліпшення споживчих властивостей шампунів, поліпшення розчинності і змішування компонентів миючої композиції, вони сприяють тому, щоб шампунь при будь-якій температурі і умовах зберігання залишався прозорим. Використовують спирти-гліколі. До них належать пропіленгліколь, дипропіленгліколь, поліетиленгліколі, етилкарбітол, гексипенгліколь, карбамід, сорбітол, гліцерин і інші в концентрації 5-10 %.

Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПАР на волосся В шампунях використовують: жири й олії натурального походження: ланолін і його похідні, норковий жир, маслинову олію, цетиловий і олеїновий спирти (до 2 %, так як вони зменшують очищуючу і піномиючу здатність шампунів), яєчний жовток або яєчний порошок і інші.

Ароматизатори Кількість ароматизаторів у рецептурах шампунів складає до 2 % (для дитячих шампунів від 0,2 до 0,5 %).

Недоліком консервантів, барвників, ароматизаторів є те, що вони можуть бути головною причиною сенсибілізуючої, фотосенсибілізуючої дії косметичних препаратів і виникнення контактних дерматитів.

Технологія готування шампунів (при введенні до складу рецептури ПАР з низькою температурою плавлення) 1. Підготовка сировини. 2. Готування шампуню: розчинення в частині води аніонних ПАР при низьких температурах до одержання однорідного розчину; введення рідкого неіонного ПАР; регулювання в'язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі; введення регуляторів рн; введення барвників і ароматизаторів. 3. Фасування, упакування, маркірування.

Технологія готування шампунів (при введенні до складу рецептури ПАР з високою температурою плавлення) 1. Підготовка сировини. 2. Готування шампуню: розчинення в частині води аніонних ПАР при 40-70 °С до одержання однорідного розчину; введення рідкого неіонного ПАР (70 °С) при постійному перемішуванні і доведенні температури до 35 °С; регулювання в'язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі; введення барвників і ароматизатора при 35 °С; введення регуляторів рН при 22 °С; 3. Фасування, упакування, маркірування.