Презентація на тему:
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

Розказати про довідкову літературу та її значення в житті людини. Навчитися користуватися довідковою літературою. Допомогти проникнути у світ нового, цікавого. Виховувати бажання постійно поповнювати словниковий запас. Завжди бути ерудованим.

Твори друку, що містять короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

Наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності.

Праці енциклопедичного характеру були відомі ще до н.е. у стародавніх державах – Шумері, Китаї, Єгипті, Греції, Римі, а потім у країнах арабської писемності. За редакцією Д. Дідро й Ж.-Л. Д’А ламбера в 1751-1780 рр. видано 35-томну “Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел”, що поклала початок ширшому розвиткові енциклопедичних видань. Перші праці енциклопедичного характеру на території нашої країни з’явилися ще в Київській Русі як збірники законів-правил. З ХІІІ ст. на Русі почали укладати словники незрозумілих слів (азбуковники). У 1627 р. в Києві письменник і друкар П. Беринда випустив перший друкований азбуківник “Лексікон славеноросскій й имен толкованіє”. Однією з перших у Росії енциклопедією універсального типу був “Энциклопедический словарь» С. Селівановського, який почав виходити у 1823р. На Україні в 1959-1965 рр. вийшла універсальна Українська Радянська Енциклопедія (УРЕ) в 17 томах.

Довідкові видання, що містять впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень) з короткими їх характеристиками, або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом іншою мовою.

Словники відомі з давніх-давен. У східних слов’ян перші рукописні словнички, в яких пояснювався зміст невідомих чи малозрозумілих слів, відомі з ХІІІ ст. У ХVІ – на початку ХVІІ ст. з’явилися перші друковані словники Л. Зизанія (1596 р.) і П. Беринди (1627 р.), які стали прообразом сучасних філологічних словників.

Мають кілька основних типів і багато різновидів, але об’єктом описування в них є слово.

Двомовні перекладні словники, в яких реєстрове (заголовне) слово в різних значеннях перекладається відповідниками іншої мови. Одномовні алфавітні словники, де термінологія розміщена в алфавітному порядку. Словники іноземних слів, де включені терміни, утворені з елементів давньогрецької, латинської, східних і західноєвропейських мов. Біографічні або бібліографічні словники, де відомості про життя і діяльність різних осіб розміщені за алфавітом імен, в систематичному, або хронологічному порядку.

Видання, що містить короткі відомості наукового, виробничого і прикладного характеру з певного питання. Відомості в довідниках розміщуються в алфавітному, систематичному, хронологічному порядку. Багато з них забепечені допоміжними покажчиками: алфавітним, предметним, іменним та іншими.

Статті (слова) розташовуються переважно в алфавітному порядку. Цю послідовність визначаємо не тільки за першою літерою назв предметів і понять, а й за наступними літерами. Статті про відомих діячів розміщуються за алфавітом їхніх прізвищ. Якщо прізвища, імена і по батькові однакові, береться до уваги дата народження. Щоб полегшити розшуки потрібних статей чи знайти їх доповнення, подаються посилання. Для тих, хто бажає поглибити знання, одержані з важливих статей довідкових видань, додається список літератури.

Довідкові видання допоможуть тим, хто бажає удосконалюватися у своїй спеціальності, поглиблювати знання, бути “нарівні з часом”, мати уявлення про найважливіші напрямки суспільного розвитку, науки і техніки, про найкращі художні твори. Використання довідкових видань дозволить виробити стійкий інтерес до читання, глибше вивчити тему, зрозуміти прочитане. Довідкові видання часто стають у пригоді тим, хто працює з книжками, але не зможуть замінити вивчення першоджерел, підручників, наукових видань та періодики.

www meta. ua www yandex . ru www google. com. ua Дитячу енциклопедію Журнал “Шкільна бібліотека”