Презентація на тему:
Іслам в Україні

Іслам в Україні Бершадська ЗОШ №3 Мараховська Т.А.

Історія виникнення ісламу в Україні Існує стародавня легенда про те, що іслам в Україні, а саме – на Кримському півострові, поширювався ще сподвижниками Пророка Мухаммада (мир йому й Боже благословення!) Газі Мансуром і Маліком Аштером, котрі відвідали цей регіон ще в VII столітті за християнським літочисленням. Достеменно відомо, що вже у VIII ст. на території сучасної України проживали аланські племена, які ховали своїх померлих за мусульманськими звичаями, тож, очевидно, представники цих народів (або принаймні їх значна частина) сповідували іслам.

Відома легенда про «вибір вір» русичами слугує доказом того, що вже в цей час русичі були знайомі з ісламом та його особливостями. Окремі дослідження вказують на те, що іслам міг бути першим релігійним вибором князя Володимира, який лише згодом був змінений на християнство.

Чималу роль у становленні ісламу в Україні відіграла й Золота Орда. Верхівка цього потужного державного утворення прийняла іслам у 20-30 роках ХIV ст. Саме з Ордою пов’язано чимало державотворчих процесів на Кримському півострові, які в підсумку завершилися створенням високорозвиненої мусульманської держави – Кримського Ханства (1441 р.), що проіснувало до 1783 року. Із татарського середовища походить і перше мусульманське населення Західної України, яке з кінця XIV ст. розселилося на теренах Великого князівства Литовського, зокрема й на Волині та Галичині.

         У 1672 році Османська імперія відвойовує в Речі Посполитої велику частину Поділля, утворивши т.зв. «Каменецький еялет». Майже 30 років турецького панування залишили свій слід і до наших часів. Так, збереглися залишки мечетей у Кам’янці-Подільському, Шаргороді та Меджибожі. І хоча ознайомлення українців із ісламом значним чином проходило за умов збройних конфліктів, на тлі цих протистоянь відбувався процес невпинного культурного обміну, який розширював горизонти українського світогляду. Вітчизняні політичні діячі також неодноразово зверталися у своїх поглядах до своїх мусульманських сусідів.

        

Коран – священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мухаммада; Сунна – зібрання текстів (“хадісів”), які містять висловлювання пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки тощо. Іслам вказує шлях духовного піднесення через істинну віру (іман), покору, богобоязненість (таква), щирість у всіх діях перед Аллахом, потяг до ідеалу в ім’я Бога (іхсан). Істинна віра (Іман) – спирається на шість стовпів віри. А саме: віра в Аллаха, його імена та його атрибути — містить низку положень, головним з яких є єдинобожжя (таухд). віра в ангелів — істот, створених Аллахом із світла, позбавлених волі, вони є виконавцями волі Божої. віра в Священні Книги. Маються на увазі всі Божественні одкровення, які надсилались Його посланникам у різні періоди історії людства. Мусульмани визнають щирі тексти стародавніх сувоїв Ібрахіма (Авраама), Таури (Тори), Забура (Псалмів), Інджіла (Євангелія) та Коран. Однак мусульмани вважають, що попередні писання скасовуються Кораном. віра в Пророків. За Кораном та Сунною приймаються всі попередні посланці Аллаха. Є твердження, що їх існувало близько 124000, серед них — й пророки Дауд (Давід), Муса (Мойсей), Іса (Ісус), Мухаммад тощо. віра в Кінець світу — містить у собі віру у всесвітню катастрофу, воскресіння, Божий суд та наявність пекла й раю. віра у передвизначення — згідно з ісламом необхідно вірити у визначення Аллахом долі всього сущого.

Молитва в ісламі підрозділяється на: Обов’язкові молитви (фарз і ваджиб); Схвалювані молитви (сунна); Додаткові молитви (нафіля); Третій стовп – закят (обов’язковий річний податок на користь незаможних), який ми більш докладно розглянули в економічній системі. Четвертий стовп – піст (Рамадан) кожен мусульманин зобов’язаний один раз на рік протягом 30 днів місяця Рамадан тримати піст, що полягає в утриманні від їжі, води та статевих відносин із сходу до заходу сонця. “Предписаний Вам піст так само, як він був предписаний тим, хто був перед Вами” (Коран 2:183). П’ятий стовп – паломництво до Кааби (Хадж)Аллах наказав мусульманам хоча б один раз у житті зробити паломництво до головної святині в Мецці. Хадж здійснюють у першу декаду останнього місяця мусульманського календаря – зуль-хіджа. В цей час здійснюються різні обряди, пов’язані з подіями життя великих пророків Ібрахіма (Авраама), Ісмаіла, Мухаммада тощо. Проте через фізичну чи матеріальну неспроможність хадж не виконується, він не є категорично обов’язковим для всіх.

Мусульмани святкують два великих свята: Ід аль-Адха (свято жертвопринесення, яке символізує закінчення Хаджу, свято символізує милосердя, величність Бога та доводить, що віра в Бога, то найкраще жертвопринесення), Ід аль-Фітр (свято на честь закінчення посту в місяць Рамадан). Окремо слід відзначити п’ятницю – джума (день зібрання), саме в цей день мусульмани-чоловіки збираються в мечеті і проводять спільну молитву (для жінок участь в джума не є обов’язковою). У деякому сенсі можна провести паралелі між джума та християнською неділею або юдейською суботою (шаббат). Мусульмани ведуть здоровий спосіб життя, повністю утримуючись від алкоголю та наркотиків.

Мусульмани в Україні Сучасна Україна належить до групи європейських країн, які мають власне корінне мусульманське населення. Поширення ісламу на українських землях – це закономірний процес, обумовлений розміщенням України на рубежі великих цивілізацій – мусульманської і християнської, а також складним етнічним складом її населення, частина якого сповідує іслам. Іслам на теренах України нараховує більш ніж тисячолітню історію. Першими мусульманами, які систематично жили або кочували землями нинішньої України, були степовики (поховання пращурів осетинів-алан за мусульманським обрядом археологи датують VII-VIII століттями).

Мусульмани України не мають єдиного координаційного центру, на сьогодні офіційно діють п’ять зареєстрованих центрів: Духовне Управління мусульман Криму (ДУМК), Духовне Управління мусульман України (ДУМУ), Духовний Центр мусульман України (ДЦМУ), Релігійне управління незалежних мусульманських громад України “Київський муфтіят” та Духовне Управління мусульман України “УММА”. Наявність такої кількості духовних центрів обумовлена етнічним складом останніх, адже їх можна охарактеризувати так: ДУМК – кримські татари, ДУМУ – кавказці (дагестанці, чеченці тощо), кримські та поволзькі татари, пакистанці, афганці, араби (ліванці, тунісці тощо), етнічні росіяни та українці, ДЦМУ – поволзькі татари, “Київський муфтіят” – казанські та поволзькі татари, ДУМУ “УММА” – араби (палестинці, йорданці тощо), узбеки та етнічні українці й росіяни. Українські мусульмани об’єднані у 1135 зареєстрованих та незареєстрованих релігійних громад у різних областях країни. Це здебільшого суніти ханіфітського напряму. Слід зазначити, що чисельність мусульман в Україні є об’єктом певних маніпуляцій, оскільки точні підрахунки не проводилися, а тому навіть в науковій літературі можна зустріти цифри від 90 тисяч до 2 млн. осіб.

«РОКСОЛАНА». Історія однієї українки ...У греків є Таїс, у римлян — Лукреція, у єгиптян — Клеопатра, у французів — Жанна Д’Арк, у росіян — графиня Морозова, у нас — Роксолана. П. Загребельний

Народилася майбутня султанша приблизно у 1506 році. Достеменно дата її народження невідома. Під питанням і її дівоче прізвище та навіть ім'я. В джерелах ХVI століття немає інформації щодо її імені, але багато пізніших традицій, наприклад, українська, і вперше — лише в ХIХ столітті, називають її Анастасією, а в польського письменника Станіслава Ржевуцького взагалі згадується ім'я Олександра. Народилася майбутня султанша в сім'ї священика Гаврила Лісовського з Рогатина — невеликого містечка в Західній Україні(а за версією Михайла Орловського, Роксолана родом з містечка Чемерівці). Під час одного з традиційних набігів, татар приблизно у 1520 році, була захоплена в полон і переправлена, ймовірно, спочатку до кримського міста Кафа (тепер —Феодосія), а потім — в, Стамбул де дівчину примітив візир Ібрагім-паша, який пізніше й подарував її Сулейману.  

Дружина султана Перший син Сулеймана і Роксолани народився у 1521 році. За законами віри, султан міг мати чотири законні дружини та стільки наложниць, скільки міг утримувати. Діти першої дружини ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути християнка, всі дружини повинні були прийняти мусульманство. Ім'я першої дружини Сулеймана невідоме. Одружився він з нею у 1511 році, під час перебування у Кафі. Вона народила йому сина Махмуда, який помер під час епідемії вісли 29 листопада 1521 року. В житті Сулеймана вона не відіграла значної ролі, а згодом — померла. Друга його дружина називалася Гюфем Султан. Її сином був Мюрад. Він також помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521 року. Гюфем задушли за наказом Сулеймана у 1562 році. Третя — Махідерван Султан, була більш знана як Gülbahar («Весняна троянда»). По смерті Махмуда її син Мустафа початково був названий наступником Сулеймана. Згодом він був страчений за наказом султана. Четвертою дружиною Сулеймана стала Анастасія Лісовська. Її назвали Хурем Султан, а у Європі знали як Роксолану. Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан надав їй ранг баш-кадуни — головної (а фактично — єдиної) дружини і звертався до неї «Хасеки», що означає «Мила серцю». Хурем виявилася не лише бажаною коханкою, але і цікавою, розумною співбесідницею, досвідченою в мистецтвах і державних справах. В дні розлуки (а Сулейман зробив 13 військових походів) вони переписувалися вишуканими віршами на перській і арабській мові.

Діти Роксолана народила султану 4 дітей — четверо синів : Мехмед (тур. Mehmed) (1521 — †1543) Міріам (тур. Mihrimah) (1522 — †1578) Селім (тур. Selim) (1524 — †12 грудня 1574) Баязид (тур. Bajezid) (1525 — †28 листопада 1562) Джангір (1533 — †1553) За переказами, Сулейман найбільше любив свою єдину дочку Міріам. У 1539 році її видали заміж за Рустем-пашу, який пізніше став великим візирем. Сулейман також збудував на честь доньки мечеть. З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. В тому числі і син Сулеймана від третьої дружини Gülbahar — Мустафа. Існує версія, що саме Роксолана, плетучи інтриги проти Мустафи, спровокувала його смерть — налаштувала батька проти сина (за наказом Сулеймана Мустафу задушили). Легенда додає, що Джангір помер з жалю за своїм братом. Баязид, після невдалої спроби вбити Селіма, разом з 12 000 своїх людей переховувався в Персії. Скориставшись допомогою персів, ворогів Османської імперії, він став зрадником. Згодом Сулейман порозумівся з персидським шахом, в результаті чого, в обмін на 4 000 золотих монет, прихильників Баязида було вбито, а його самого, разом з чотирма синами, видано посланцям султана. Смертний вирок, який виніс Сулейман своєму синові, було виконано 28 листопада 1562 року.

Смерть Роксолана померла 18 квітня 1558 року (за іншими версіями — 1561 або 1563). Після її смерті Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об'єктів, присвячених Роксолані. Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрали до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою — в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана...

Опис сучасників «Роксолана і султан» Карл Антон Хакель, 1780 Міський музей Майнца Сучасники Роксолани описували її «скоріше як милу, ніж красиву». Венеціанець Наваджеро писав, нібито: «Султан так сильно кохав Роксолану, що в османській династії ще не було жінки, яку б поважали так само». На його думку, в неї був дуже милий вигляд і вона добре знала примхи Сулеймана. Венеційський посол Домініко Тревізано казав, що Роксолана «молода, але не красива» (іт. «giovane, ma non bella»), а стамбульський люд вважав її за відьму.