Презентація на тему:
Загальна психологічна характеристика студентського віку

Тема 2: Загальна психологічна характеристика студентського віку

План 1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості 2. Суперечливості та кризи студентського віку 3. Вищий навчальний заклад – один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця 4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності 5. Типологічні особливості сучасних студентів

1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості Термін «студент» (від лат. studens (studentis) – такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку.

Закон України «Про вищу освіту» Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Особливості фізичного, розвитку студентів Фізіологічні функції організму сенсорні функції організму рухові функції організму

Вік від 20 до 30 років – характеризується найвищим рівнем м’язової сили, швидкості реакції, моторної спритності фізичної витривалості

Нейрофізіологічні особливості: найменший латентний період реакцій на будь-який зовнішній вплив подразника (у т. ч. словесний сигнал), оптимум абсолютної та розпізнавальної чутливості всіх аналізаторів (порогові значення чутливості периферичного зору, слуху й рухових центрів), найбільша пластичність кори головного мозку та висока гнучкість в утворенні складних психомоторних та інших навичок;

Нейрофізіологічні особливості: найбільший обсяг оперативної пам’яті (зорової і слухової); величина показників розвитку обсягу, переключення і вибірковості уваги підвищується від 18 до 33 років; оптимум розвитку інтелектуальних функцій припадає на 18-20 років (якщо взяти, інтелект двадцятирічної людини за еталон (100%), то у 30 років він буде дорівнювати 96%, у 40 років – 87%, у 50 років – 80%, у 60 років – 75% від еталону);

Нейрофізіологічні особливості: комплексний характер мислительних операцій при високому рівні інтеграції різних видів мислення, гнучкого переходу від образного до логічного та навпаки інтенсивний розвиток усіх видів почуттів

Студентський вік - сенситивний період для розвитку соціогенних потенцій особистості (Ананьєв Б.Г.): професійних, світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; професійних здібностей і сходження до вершин творчості; становлення інтелекту і стабілізації рис характеру; перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; формуються соціальні цінності у зв’язку з професіоналізацією.

«Я-концепція» майбутнього фахівця складна, динамічна система уявлень студента про себе як особистість й суб’єкта навчально-професійної діяльності

Структура «Я-концепції» майбутнього фахівця «Образ-Я» - сукупність уявлень про себе, власні якості, здібності, соціальний статус, що розкриває неповторність самосприйняття. Емоційно-ціннісне ставлення до себе, що визначається самооцінкою професійних якостей і особистісних властивостей, рівнем самоприйняття і самоповаги. Поведінкова складова як самопрезентація – певні дії (внутрішні чи практичні), які породжені уявленням про себе та самоставленням.

2. Суперечливості та кризи студентського віку Якби молодість знала, якби старість могла! Анрі Естьєн, франц. мовознавець

Ознаки кризи: 1)сильна фрустрація – інтенсивні переживання незадоволеної потреби; 2)загострення рольових конфліктів «студент – викладач», «студент – студент»; 3)ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості (наприклад, дехто вперше дізнається про можливість самоуправління, саморегуляції та самовиховання); 4)інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина або вдається до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків тощо).

Кризи студентського віку 1. Криза ідентичності. 2. Криза залежності від батьківської сім’ї. 3. Криза інтимно-сексуальних стосунків. 4. Кризові ситуації в навчально-професійній діяльності

Криза ідентичності, пов’язана з системою «Я» Ідентичність – це стійкий образ «Я», збереження та підтримка своєї особистісної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого життя і власного «Я». Сутність кризи ідентичності: відбувається зіткнення цінностей, які інтеріоризовані в ранній юності, з тими, які формуються під час навчання у вищій школі через ідентифікацію себе з професійною моделлю.

Криза ідентичності

Криза ідентичності

Етапи ідентичності за Дж. Марсіа Дифузна (розмита) ідентичність - перший етап: стан уникнення рішень, відмова від пошуку ідентичності, продовження дитинства. Людина на цій стадії може перейти до «мораторію», а пізніше – до «зрілої ідентичності», а може назавжди залишитися на стадії дифузії. Для неї характерний середній ступінь незадоволеності собою (сумніви в цінності своєї особистості), що граничить з байдужістю до власного «Я», ригідністю Я-концепції, внутрішніми конфліктами, заниженою самооцінкою тощо. Мораторій - центр кризового протиріччя, період побудови своєї ідентичності, стан пошуку відповідей на питання: Хто я?, Який я?. Псевдоідентичність – стабільне заперечення своєї унікальності або її амбітне підкреслення в бік гіпертрофованості, що поєднується з ригідністю Я-концепції, неприйняттям критики на свою адресу, низькими здібностями до рефлексії. Передчасна ідентичність – некритичне прийняття на себе зобов'язань без проходження кризи ідентичності шляхом наслідування чужих думок, поглядів, авторитетів. Досягнута ідентичність (зріла ідентичність) - благополучне завершення кризи ідентичності, виникнення нової самосвідомості; проявляється в позитивному ставленні до себе й позитивному оцінюванні власних якостей і зв’язків із суспільством.

Як подолати кризу ідентичності? Усвідомлення змін, що відбуваються в собі: самоаналіз, самокритичність, самооцінка, рефлексія. Довірливі стосунки з тими, хто є авторитетом, кому можна сповідатися. Власна конструктивна позиція, здатність ставити мету, приймати рішення і виконувати їх. Перегляд системи своїх цінностей.

Наслідки негативної «Я-концепції» замикання в собі, «закривання» від оточуючих; демонстрація оточуючим «маски», «хибного обличчя» («Я», яке подається оточуючим радше за «Я-ідеальне» та суперечить «Я-реальному»); надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд; болісне переживання неуспіхів у навчанні та виявлених власних хиб (зокрема, під впливом вивчення психології); надмірна сором’язливість, некомунікабельність, схильність до психічної ізоляції, самотність, відхід від дійсності у світ мрій.

Криза має позитивні сторони тільки в період кризи – фактор середовища дає ефект «все або нічого»! Криза – це загострення протиріч, а саме протиріччя – рушійна сила розвитку

3.ВНЗ – один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця

Соціалізація особистості процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми.

Психологічні механізми соціалізації прийняття та засвоєння нових соціальних ролей – роль студента, майбутнього фахівця, молодіжного лідера тощо; професійно-рольова ідентифікація («Я – студент», «Я – майбутній фахівець», «Я – вчитель» тощо); наслідування як відтворення професійного досвіду авторитетних викладачів, стилю їх діяльності або манер поведінки членів референтної групи; інтеріоризація оцінних ставлень викладачів і однокурсників у навчально-професійній діяльності; орієнтація на соціальні очікування викладачів і групи, щоб добутися бажаного соціального статусу; порівняння себе з іншими студентами та фахівцями; навіюваність і конформізм.

Результати соціалізації студента: вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя та ціннісних орієнтацій, формування життєвого ідеалу; засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій; формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності; опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування.

4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності Адаптація – процес і результат взаємодії індивіда та середовища, який приводить до оптимального пристосування до життя і діяльності.

Форми адаптації студентів-першокурсників 1. Формальна адаптація стосується інформаційної обізнаності з новими реаліями студентського життя, усвідомлення своїх прав і обов’язків. 2. Соціально-психологічна адаптація - процес внутрішньої інтеграції груп студентів і їх зовнішньої інтеграції зі студентським оточенням загалом.

Форми адаптації студентів-першокурсників 3. Дидактична адаптація пов’язана з опануваням нових (порівняно зі шкільними) організаційних форм, методів і змісту навчальної діяльності у вищій школі. 4. Особистісно-психологічна адаптація пов’язана з прийняттям студентом нової соціальної позиції й опануванням нової соціальної ролі «студента» і «майбутнього фахівця».

Залежно від активності студента адаптивний процес може бути двох типів 1) активне адаптування; 2) пасивне, конформне прийняття цілей і цінностей нової соціальної групи.

Ознаки дезадатації студента неспроможність переживати самотність; занижена самоповага і самооцінка; соціальна тривожність, невпевненість у спілкуванні, сором’язливість, очікування осуду з боку оточуючих; недовіра до людей; труднощі у виборі партнера, друга; пасивність і невизначеність, що знижує власну ініціативність і в навчанні, і в спілкуванні; нереалістичні очікування, підвищені вимоги до себе («мене не розуміють…», «до мене ставляться несправедливо…»).

Роль куратора в адаптації порада щодо встановлення режиму праці і відпочинку; порада з питань організації самостійної навчальної роботи; допомога в пізнанні товаришів, у становленні ділових і дружніх стосунків.

5.Типологічні особливості сучасних студентів Характер людини найкраще розкривається тоді, коли вона дає оцінку характеру іншої людини. Жан Поль, німецький письменник Джерело справжньої оригінальності починається з того, щоб не мати бажання бути тим, ким ви не є. Л. Вітгенштейн, австрійський філософ

Чинники, які визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента: 1. Рівень підготовки, система цінностей, ставлення до навчання, поінформованість про вузівські реалії, уявлення про професійне майбутнє – все те, з чим студент приходить до вищої школи і впливати на що можна лише опосередковано. 2. Організація навчального процесу у вищій школі, рівень викладання, тип взаємин викладача зі студентами та інші чинники, які проявляються в процесі навчання та якими можна управляти.

Типи студентів за рівнем професійної спрямованості (М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович) Перший тип – студенти з позитивною професійною спрямованістю, яка зберігається протягом усього періоду навчання.Орієнтація в професійній сфері пов’язана з привабливістю змісту фаху, його відповідністю власним здібностям, високою соціальною значущістю. Другий тип – студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму ставленні до професії. Третій тип – студенти з негативним ставленням до професії. Мотивація вибору обумовлена переважно загальновизнаною в суспільстві цінністю вищої освіти (диплома).

Студентська типологія студентів Відмінники - «зубрили» – ті, хто постійно відвідують заняття і наполегливою працею добиваються високих результатів. Відмінники - «розумні» – ті, хто володіють високим інтелектом, грунтовною шкільною базою, навчаються за принципом «усього потроху». Студенти - «трудівники» – ті, хто постійно навчається, але з огляду на скромні розумові здібності не досягає надто високих результатів. «Випадкові» – це : дівчата, які бажають стати дипломованими дружинами; юнаки, що «косять від армії»; хулігани, яких батьки «всунули» до університету, аби вони хоч чимось займались. Студент – «трутень» – той, хто живе за рахунок інших, використовує чужі знання, матеріал (конспекти, контрольні роботи тощо) як власний.