Презентація на тему:
СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК СУСПІЛЬНА НАУКА

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

ПЛАН: Предмет і структура соціальної психології; Передумови виникнення соціальної психології; Розвиток експериментальної соціальної психології в 1 пол. ХХ ст.; Основні школи сучасної соціальної психології; Історія і сучасний стан вітчизняної соціальної психології.

Соціальна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні особливості і закономірності поводження і діяльності людей, обумовлені їхнім вмиканням у соціальні групи й існуванням у них, а також психологічні характеристики самих цих груп. Соціальна психологія - це наукове дослідження того, про що люди думають, як вони впливають один на одного і як ставляться один до одного. Соціальна психологія – екзогенна наука.

1908 р. - початок існування соціальної психології як особливої дисципліни (У.Макдугал, Е.Росс). Основні поділи соціальної психології: психологія спілкування; психологія груп; психологія соціальної особистості; практичні додатки.

Спочатку соціальна психологія існувала в рамках філософії, соціології, психології. Перші спостереження соціально-психологічної Науки виявляються ще в Античності(Платон, Аристотель), в період Просвітництва (Д.Дідро, Ж.-Ж. Руссо), та в Росії (А.Н. Радищев). У Європі та Америці спроби створення соціально- психологічної теорії пов'язані з іменами Г. Тарда, Г.Лебона, У. Мак-Дугала, Е. Дюркгейма та інших.

Починаючи з 20-х рр. соціальна психології стає головним напрямком у розвитку науки в США, Англії, Німеччині, Франції, Японії. Основи соціальної психології спочатку заклалися під впливом 3-х напрямків психологічної науки ХХ ст. - гештальтпсихології, біхевіоризму та психоаналізу (Е. Фромм, Г. Саллівен, Г.Шепард, Г.Хаймен, Л.Фестингер, Т. Лірі, С.Аш, М.Дойч, Д.Маклелланд, К.Хорні, А.Кардинер та інші).

Основні школи сучасної соціальної психології: Трансакціональний аналіз(трансактний)- метод дослідження і лікування емоційних розладів, спрямований на корекцію взаємо- відносин із людьми і подолання труднощів (50-ті рр. ХХст., Е. Берн). 2. Інтеракционізм. Має на меті безпосередню міжособистісну комунікацію , найважливішою особливістю якої признається спроможність людини “приймати роль іншого”, і відповідно інтерпретувати ситуацію (Дж.Г.Мід).

3. Необіхевіоризм. Прихильники вважали, що утримання поняття перемінних проміжних , що позначало «спостерігає» пізнавальні і мотиваційні компоненти можна виявити по ознаках , обумовлених за допомогою операцій дослідника (30-ті рр. ХХ ст). 4.Неофрейдизм. Взяв свій початок з Фрейдизму З.Фрейда. Лідери цього напрямку критикували деякі фундаментальні підходи і твердження З.Фрейда й акцентували роль соціальних і культурних детермінант у життєдіяльності особистості і товариства.

У вітчизняній соціальній психології головну роль про поводження людини грає рефлексологія – напрямок, що твердить про те, що немає жодного свідомого або несвідомого процесу думки, щоб не проявився зовнішньо, тобто в поводженні. (В.М. Бехтерєв). Значний поштовх у розробці проблем соціальної сформувалося в діяльності А.С. Макаренко навчання про колектив.

Напрямки, що мають біологізаторський або соціологізаторський ухил: Біогенетика - незалежність розвитку особистості від виховання. (Е.А. Аркін, І.А. Арямов, П.П. Блонський). Соціогенетика – яке безпосереднє оточення особистості, така структура її особистісних якостей і усі пристосувальні механізми, поводження. (А.С. Залужний, С.С. Моложавий, А.Б.Залкінд).

50-60-ті рр. ХХ ст. - інтенсивне вивчення проблем колективу, положення особистості в групі , активної взаємодії індивіда з товариством у вітчизняній психології. Найвідоміші вітчизняні психологи ІІ пол. ХХст.: Г.М. Андрєєва, А.А. Бодалєв, Л.П. Буєва, І.С.Кон, Е.С. Кузьмін, А.І. Китов, Я.Л. Коломинський, В.Б. Ольшанський, Б.Д. Паригін, Л.І.Уманський, А.В. Петровський, К.К. Платонов та інші.